Все більше і більше поганих новин

ЧИ ПОМІЧАЛИ ви, що заголовки, які оповіщають погані новини, викликають більшу цікавість читачів, ніж ті, котрі повідомляють про добрі новини? Чи то газетний заголовок про стихійне лихо, чи то сенсаційна плітка, гарно подана на першій сторінці обкладинки глянсового журналу,— видається, що погані новини продаються ліпше, ніж добрі.

Нині не бракує поганих новин. Проте деколи спадає на думку, що репортерів і журналістів вчать вишукувати й вивідувати лише погані новини й не допускати жодних добрих новин.

Надмір поганих новин протягом історії

Авжеж, поганих новин завжди було надмір протягом сторіч, вони переважали над добрими новинами. В анналах історії на терезах переважувала шалька з людськими стражданнями, розчаруваннями й відчаєм, що випадали на долю людства.

Розгляньмо лише кілька прикладів. У книжці «Хроніка світу» (англ.) Жак Легран подає збірку розповідей, кожна з яких написана про певну дату, коли сталася певна подія, але таким чином, як повідомив би про цю подію сучасний журналіст. Ці добре досліджені повідомлення дають нам загальний огляд поганих новин, які людина чула протягом свого наповненого неспокоєм існування на планеті Земля.

Найперш розгляньмо давнє повідомлення з Греції за 429 рік до н. е. Воно охоплює війну, яка точилася між Афінами й Спартою: «Метрополія Потідея була змушена здатися афінянам, які оточили місто, бо мешканці були доведені до такого стану, що через голод поїдали тіла померлих». Справді ж бо погана новина!

Перенісшись у перше сторіччя до нашої ери, ми читаємо промовисте повідомлення про смерть Юлія Цезаря, що датується 15 березня 44 року до н. е. (Рим) «Юлій Цезар був по-зрадницькому вбитий. Сьогодні, в іди березня, коли він сидів у палаті сенату, його зарізала група змовників, деякі з них були його близькими друзями».

Наступні сторіччя також були багаті на погані новини. Одним приголомшливим прикладом є новина з Мексики 1487 року: «Найзахопливіше видовище, яке тільки бачила столиця ацтеків, Теночтітлан,— у 20 000 чоловіків повиривали серця для Уїцілопочтлі, бога війни».

Не тільки людська жорстокість ставала причиною поганих новин, а й недбалість додавала до їхнього довгого переліку. Велика пожежа в Лондоні, здається, була одним з таких нещасть. Повідомлення з Лондона (Англія) за 5 вересня 1666 року говорить: «Нарешті після чотирьох днів і ночей пожежа в Лондоні була загашена герцогом Йоркським, котрий підвів віськово-морські порохові загони для висадження в повітря будівель на шляху вогню. Постраждало близько 400 акрів землі, зруйновано 87 церков і понад 13 000 будинків. Якимсь чудом загинуло лише дев’ять чоловік».

До цих прикладів треба також додати погані новини про епідемії, що лютували по багатьох континентах, як-от епідемія холери на початку 1830-х років. Друкований заголовок до цього повідомлення говорить: «Привид холери блукає по Європі». Правдиве повідомлення змальовує страхітливі подробиці цієї поганої новини: «Холера, невідома в Європі до 1817 року, поширюється на захід з Азії. Вона вже косить мешканців таких російських міст, як Москва й Санкт-Петербург, більшість жертв — бідні жителі міст».

Збільшення кількості поганих новин за останні роки

Отже, хоча погані новини були реальністю життя протягом записаної історії, однак в останні десятиліття XX сторіччя видно, що кількість поганих новин побільшилася, справді, вона швидко зростає.

Безперечно, воєнні новини були найгіршими з поганих новин цього сторіччя. Дві найбільші війни в історії, доречно названі першою світовою й другою світовою, дали матеріал для поганих новин жахливого масштабу. Але це було лише краплею в морі поганих новин, які прийшли з цим нещасним сторіччям.

Розгляньмо лише кілька заголовків, вибраних навмання:

Перше вересня 1923 року: «Землетрус руйнує Токіо — 300 000 загиблих»; 20 вересня 1931 року: «Криза: Британія проводить девальвацію фунта»; 25 червня 1950 року: «Північна Корея рушила на Південь»; 26 жовтня 1956 року: «Угорці повстали проти радянського правління»; 22 листопада 1963 року: «Застрелено Джона Кеннеді в Далласі»; 21 серпня 1968 року: «Російські танки увійшли в Прагу, щоб придушити повстання»; 12 вересня 1970 року: «Викрадені літаки вибухнули в пустелі»; 25 грудня 1974 року: «Циклон «Трейсі» зрівняв із землею місто Дарвін, 66 чоловік загинуло»; 17 квітня 1975 року: «Камбоджа впала перед комуністичними збройними силами»; 18 листопада 1978 року: «Масове самогубство в Гайані»; 31 жовтня 1984 року: «Застрелено Індіру Ганді»; 28 січня 1986 року: «При зльоті вибухнув космічний корабель багаторазового використання»; 26 квітня 1986 року: «Радянський реактор у вогні»; 19 жовтня 1987 року: «Розвал фондової біржі»; 25 березня 1989 року: «Аляска уражена розлитою нафтою»; 4 червня 1989 року: «Масове вбивство військовими демонстрантів на площі Тіененмен».

Дійсно, історія показує, що поганих новин завжди було достатньо, а добрих порівняно мало. Оскільки за останні роки побільшилося поганих новин, з кожним роком рідше чути добрі новини.

Чому це так? Чи буде так все?

Наступна стаття розглядатиме ці два запитання.

На нас чекають добрі новини!

УСІ ми засмучуємося, коли отримуємо погані новини особистого характеру. З іншого боку, ми тішимося, коли приходять добрі новини — вісті, радісні для нас або для любих нам людей. Але коли погана новина стосується інших, а не нас, то у багатьох людей часто пробуджується цікавість, дехто навіть прагне почути усі подробиці про нещастя інших. Це може частково пояснювати, чому погані новини продаються так добре!

На початку другої світової війни стався випадок, який є наочним прикладом хворобливої цікавості до нещасть інших людей. У 1939 році 10 000-тонний лінкор «Граф Шпе» був гордістю німецького флоту. Кілька тижнів цей лінкор завдавав руйнувань торговим кораблям союзників у південній частині Атлантичного океану та в Індійському. Зрештою туди припливли британські крейсери й атакували «Графа Шпе», були людські жертви, корабель був змушений зайти в уругвайську гавань Монтевідео для ремонту. Уругвайський уряд наказав лінкору негайно повернутися в море, у противному разі корабель буде інтерновано. Отже, жорстокий, майже вирішений наперед бій здавався неминучим.

Прочувши це, група заможних бізнесменів зі Сполучених Штатів Америки винайняла літак приблизно за 2500 доларів на кожного й полетіла в Уругвай, щоб побачити кривавий бій. На їхнє розчарування, бій так ніколи і не відбувся. Адольф Гітлер наказав потопити «Графа Шпе». Тисячі глядачів, котрі юрмилися в міському порту, сподіваючись побачити жорстокий морський бій, натомість побачили й почули оглушливий вибух, який пустив на дно «Графа Шпе»: сама команда потопила свій корабель. Капітан покінчив життя самогубством, вистріливши собі в голову.

Незважаючи на таку дещо огидну рису характеру у деяких людей, більшість погодиться з тим, що добрі новини кращі, ніж погані. Чи ви дотримуєтеся тієї ж думки? Чому ж тоді історія повідомляє так багато про погані новини й так мало про добрі? Чи ситуація хоч колись зміниться?

Причини усіх поганих новин

Біблія розповідає про час, коли були лише добрі новини. Погані новини були чимось незнаним і нечуваним. Коли Бог Єгова закінчив свою творчу працю, планета Земля була приготована на втіху людям і тваринам. Розповідь у книзі Буття говорить нам: «Побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно!» (Буття 1:31).

Невдовзі після створення людини з’явилися погані новини. Ще до того як народився перший нащадок Адама та Єви, стала відомою погана новина про бунт проти Бога та його всесвітнього розпорядку на добро. Духовний син Бога зрадив своє відповідальне становище й звів першу людську пару на свій бунтівний та зрадницький шлях (Буття 3:1—6).

З того часу почалися численні погані новини, які випали на долю людства. Не дивно, що інтриги, обман, брехня, неправда й напівправда є характерними рисами поганих новин, котрі відтоді заполонили світ. Ісус Христос прямо вказав на винуватця — Сатану Диявола, джерело поганих новин, сказавши релігійним провідникам: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого,— бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44).

Зі зростом населення зросла кількість поганих новин. Звичайно, це не значить, що ніколи не було часу радості й щастя, бо багато речей у житті викликають радість. Однак хмари неспокою й смутку затьмарювали життя кожного покоління людства й висять над ним аж до нині.

Існує ще й інша основна причина такого сумного стану речей. Це наш успадкований нахил до поганої поведінки й нещасть. Єгова сам вказав на цю причину поганих новин, коли сказав: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21).

Чому збільшується кількість поганих новин?

Однак існує причина, чому так збільшилася кількість поганих новин у XX сторіччі. Ця причина ясно подана в Біблії, котра передбачає, що людство у XX сторіччі ввійде в особливий період, який називається «останніми днями» або «часом кінця» (2 Тимофія 3:1; Даниїла 12:4). Біблійні пророцтва й хронологія вказують на цей «кінцевий період», котрий почався 1914 року. За детальним поясненням на основі Біблії дивіться, будь ласка, 11-й розділ книжки «Знання, яке веде до вічного життя», опублікованої Товариством Вартової башти.

Останні дні повинні були розпочатися з події, яка автоматично викликала збільшення кількості поганих новин на землі. Що це за подія? Це було скинення з неба Сатани Диявола та орд його демонів. Ви можете прочитати яскравий опис неминучого зросту числа поганих новин в Об’явлення 12:9, 12: «Скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. ...Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!»

Отже, хоч би скільки часу залишалося до закінчення останніх днів, ми можемо сподіватися, що погані новини будуть і далі, а їх кількість навіть збільшуватиметься.