Сила друкованого слова

Коли Перша світова війна зруйнувала німецьку монархію, в Берліні до влади прийшли соціал-демократи. Невдовзі проти нового уряду почали виступати комуністи. У той час і уряд, і опозиція добре розуміли, що маніпулювати громадською думкою й масами можна за допомогою друкованого слова. Тому між ними розгорілась жорстока битва за контроль над пресою.

УПРОДОВЖ кількох століть газети впливали на культуру, політику, комерційну діяльність і повсякденне життя мільйонів людей. А як преса впливає на вас?

В Європі перша газета з’явилась, імовірно, 1605 року, в Німеччині. Нині в деяких країнах 3 з 4 осіб, віком від 14 років і вище, щоденно читають газети. У декотрих країнах, що розвиваються, випускають не більше 20 газет на 1000 осіб. Проте в Норвегії на 1000 людей припадає понад 600 екземплярів газет. А всього по цілому світі друкується приблизно 38 000 різних газет.

Усі ці часописи інформують своїх читачів про важливі справи й новини. Крім того, газети друкують матеріали, котрі формують громадську думку. Дітер Оффенгьойзер з Німецької комісії ЮНЕСКО каже: «Щоденне читання газет впливає на наше мислення, поведінку і навіть на моральні цінності».

Історики стверджують, що газети провокували, підтримували та виправдовували війни. Для прикладу вони наводять Франко-Прусську війну 1870—1871 років, Іспано-Американську війну 1898 року та війну у В’єтнамі 1955—1975 років. До того ж скандальні статті, опубліковані в газетах, зруйнували кар’єру багатьох бізнесменів, науковців, діячів культури та політиків. У знаменитій «уотергейтській справі» в середині 1970-х років журналістське розслідування зрештою призвело до того, що президент США Річард Ніксон був змушений піти у відставку. Отже, газети справляють могутній вплив на життя людей — поганий чи добрий,— і цим не можна нехтувати.

Але як преса стала такою впливовою? Чи можна довіряти то́му, що ми читаємо в газетах? І про яку пересторогу нам варто пам’ятати?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Після Першої світової війни в Берліні розгорілась боротьба за контроль над пресою.

Усі хочуть знати останні новини

«ВСІ ж афіняни і чужинці, які тимчасово там жили, у вільний час тільки те й робили, що говорили і слухали щось нове». Так написав апостол Лука майже 2000 років тому (Дії 17:21). Сторіччям раніше римський уряд, щоб задовольняти прагнення своїх підданих знати останні новини, почав регулярно виставляти в людних місцях бюлетень «Щоденні вісті».

У сьомому сторіччі в Китаї стали випускати першу у світі друковану газету, яка називалась «Жібао». А в Європі, де багато людей були неграмотні, новини про війни, нещастя, злочини тощо приносили мандрівні оповідачі. Пізніше на ринках і ярмарках стали продавати рукописні, ілюстровані гравюрами листівки, які повідомляли про різні новини.

До справи долучились теж торгові доми — вони додавали до своїх ділових листів важливі новини. Зрештою такі додатки, звані нова (новини), стали виходити на окремих аркушах, які можна було розповсюджувати.

Перші газети

Перші дві газети вийшли друком у Німеччині на початку XVII сторіччя. Одна, за назвою «Реляціон» (репортаж), з’явилась 1605 року в Страсбурзі, інша — «Авіза реляціон одер цайтунґ» (повідомлення про новини) — 1609 року в місті Вольфенбюттель. А перша в Європі щоденна газета, яка називалась «Айнкомменде цайтунґен» (свіжі новини), побачила світ 1650 року в Лейпцигу (Німеччина).

Ця перша щоденна газета мала чотири сторінки кишенькового формату. У ній друкувались різні новини, не згруповані за тематикою. Окремі екземпляри цієї газети були відносно недорогими, але річна підписка дорівнювала місячній зарплатні добре оплачуваного робітника. Попри це попит на газети невпинно зростав. Лише в Німеччині 1700 року регулярно друкувалось 50—60 різних газет, які читали кількасот тисяч людей.

Попервах джерелами інформації для газет були листи, інші газети, керівники поштових контор, які отримували новини з листами і переписували їх. До газет потрапляли також чутки, підхоплені збирачами новин у шинках і заїздах. Але зріст конкуренції змусив видавців газет друкувати більше новин і точніше їх викладати. З’явилися перші професійні редактори. І оскільки більшість видавців не мали змоги утримувати великий штат кореспондентів, то почали організовуватись інформаційні агентства. Вони збирали новини для видавців, з якими укладали відповідні угоди.

Важливі технічні новинки

Газетний бізнес не досяг би свого розквіту, якби не ціла низка важливих винаходів. Чи не найголовніший серед них — друкарський станок з рухомими літерами Йоганна Гутенберга. Подальші нововведення зробили друкування газет значно простішою справою. Приміром, у 1860-х роках почали використовувати ротаційну друкарську машину. Вона уможливила друкування газет на рулоні паперу, а не, як раніше, на окремих аркушах. Невдовзі винайшли лінотип — друкарський верстат, який дозволяв складати і відливати суцільні рядки тексту. А в другій половині XX сторіччя на зміну дорогій ручній роботі прийшов комп’ютерний фотонабір.

За той же час змінився і спосіб передачі новин. Завдяки телеграфу, яким почали широко користуватись у 1840-х роках, новини стали поширюватись значно швидше. У 1870-х винайшли друкарську машинку і приблизно тоді ж — телефон. А зовсім недавно лише за життя одного покоління з’явились комп’ютери, електронна пошта і телефакси. Усе це широко використовується для підготовки і друкування газет. Крім того, репортери мають змогу дуже швидко добиратися до місця проведення репортажу — поїздом, автомобілем чи літаком. Швидкісний транспорт за лічені години також розвозить свіжу пресу до читачів.

Про що пишуть газети?

Нині у світі, який перетворюється на глобальне село, знайти свіжі новини зовсім не важко. За словами редакторів газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ», «проблема радше в тому, як з величезного й нескінченного потоку новин вибрати потрібне». Агентства преси щодня постачають німецьким газетам 2000 повідомлень і репортажів. Кореспонденти, репортери, трансляції новин та інші джерела буквально засипають редакторів газет найрізноманітнішою інформацією.

Дві третини змісту газет — це оголошення. Серед них офіційні повідомлення та оголошення про заплановані події, скажімо концерти, спортивні змагання, різні з’їзди та збори. Редактори мусять добре знати свою аудиторію, щоб зацікавлювати її статтями про місцеві справи, такі як звіти про врожай, чиїсь роковини або свята.

Найпопулярнішими в газетах вважають спортивні новини, сторінки з коміксами, політичні карикатури та тематичні статті. Крім того, сенсаційні історії, вісті з інших країн, інтерв’ю з відомими людьми чи фахівцями в якійсь галузі можуть бути і повчальними, і розважальними.

Криза газетної індустрії

Газета «Цайт» 2002 року писала: «Німецька газетна індустрія переживає чи не найбільшу фінансову кризу за всю історію свого існування». А 2004 року Швейцарська асоціація видавців газет повідомила, що за останні десять років спостерігається значне зменшення тиражів газет. Що ж трапилося з популярністю преси?

По-перше, світова економіка нині переживає спад. А це призводить до скорочення кількості рекламних оголошень, які раніше приносили багатьом видавництвам дві третини прибутків. Від 2000 до 2004 року американська газета «Уолл-стрит джорнел» втратила 43 відсотки прибутків, які надходили від розміщення реклами. Чи прийде час, коли газети знову подаватимуть більше рекламних оголошень, як результат економічного зросту? Багато оголошень про нерухомість, роботу, машини перекочували з друкованих видань до Інтернету. Нині преса змушена конкурувати з електронними засобами масової інформації — радіо, телебаченням та Інтернетом.

З другого боку, потреба в новинах зовсім не маліє. Професор економічних наук у галузі мас-медіа Аксель Цердік в одному франкфуртському часописі написав: «Криза газетної справи не така вже й катастрофічна, як дехто з журналістів вважає». Головний редактор іншої щоденної газети в Німеччині твердить: «Регіональні газети зовсім не втрачають своїх позицій».

Якщо друковані видання й надалі будуть подавати ґрунтовну інформацію і не втратять впливу на суспільство, то їх, можливо, ніщо з ринку не витіснить. Попри це нас цікавлять такі запитання: «Чи варто довіряти всьому, що в них друкується? І що цінного можна з них почерпнути?»

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

БУТИ ЖУРНАЛІСТОМ НЕЛЕГКО

Хтось, можливо, заздрить журналістам. «Прізвище й ім’я журналіста з’являється в газеті, і це приносить йому певну славу»,— говорить один французький журналіст з багатолітнім стажем. Але ця професія може приносити також розчарування. Скажімо, ви готували репортаж, а вас несподівано випередив інший дописувач. Ви хотіли взяти інтерв’ю, а вам відмовили. Ви годинами чекали на цікаву подію, а вона так і не відбулась.

Одна кореспондентка польської газети звернула увагу на ще одну проблему: «Іноді ми навіть не знаємо, коли в нас будуть вихідні. Тому нам нерідко бракує часу для особистих справ. Постійна зайнятість роботою може негативно вплинути і на наше родинне життя». Колишній радянський журналіст вказав на інше джерело розчарування: «Я так важко трудився, але багато моїх статей досі ніхто не опублікував».

Спортивна оглядачка найбільшої нідерландської газети визнає: «Мені часто кажуть, що я — невіглас у спорті. Деякі читачі злостяться або розчаровуються. А коли якісь спортивні змагання розпалюють емоції, то дехто навіть погрожує мене вбити». Якщо такі та інші проблеми знеохочують журналістів, то що все-таки спонукує їх працювати далі?

Звісно, декого приваблює зарплата. А от журналіст певної французької газети каже, що він просто любить писати статті. Журналіст з Мексики визнав: «Ти принаймні готуєш щось таке, про що людям варто знати». Старший редактор щоденної японської газети, яка за тиражем займає друге місце у світі, сказав: «Я дуже радію, коли можу комусь допомогти і справедливість перемагає».

А втім, газета — це не лише результат журналістської праці. Залежно від обсягу інформації та структури видавництва над нею працюють також редактори, коректори, перевірники фактів, архівісти й багато інших працівників, які, часто залишаючись в тіні, важко трудяться, щоб ви могли читати свіжу пресу.

[Ілюстрації на сторінці 4]

Давня німецька газета і сучасний кіоск з пресою.

[Відомості про джерело]

Early German newspaper: Bibliothek für Kunst - und Antiquitäten-Sammler, Vol. 21, Flugblatt und Zeitung, 1922

Чому нам потрібні газети

«Немудрий той, хто не читає газет. Але більш немудрий той, хто вірить усьому, про що вони пишуть» Авґуст фон Шльоцер, німецький історик та журналіст кінця XVIII сторіччя.

НЕДАВНО кільком тисячам британців та французів поставили запитання, яким з 13 інституцій вони довіряють найбільше, а яким — найменше. Останнє місце зайняла преса: їй довіряли навіть менше, ніж політикам і бізнесменам. У США більшість усе ще довіряє газетам. Але опитування, проведене Дослідницьким центром П’ю, виявило, що кількість таких людей зменшується.

Дехто скептично ставиться до газет через те, що ті обстоюють передусім державні інтереси. При цьому преса нерідко жертвує правдою. Артур Понсонбі, англійський політик XX сторіччя, якось сказав: «Коли оголошують війну, першою жертвою стає правда».

Але навіть у мирний час не варто ставитись до газет з цілковитою довірою. У Біблії є така приказка: «Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Приповістей 14:15). Тому якщо бути обачним, то в газетах можна знайти справді корисну інформацію.

Цікавтесь новинами

Засоби масової інформації відіграють важливу роль у житті суспільства. Адже вони повідомляють про світові події. І це дуже важливо. Чому? Тому що чимало сучасних подій були передбачені найбільшим за всю історію пророком — Ісусом Христом. Коли його запитали про кінець нинішньої системи, він пояснив, що в часі кінця будуть війни, ріст беззаконня, голод, епідемії, землетруси та інші жахливі явища (Матвія 24:3—14; Луки 21:7—11).

У Біблії також сказано: «В останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди будуть самолюбні, грошолюбні... неслухняні батькам... не матимуть природної любові, самовладання, не йтимуть на жодні поступки, не любитимуть великодушності. Крім того, люди будуть жорстокі, наклепники, зрадники, свавільні, горді, вони любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:1—5).

Ви, напевно, бачите, як у вашій місцевості сповняються ці пророцтва. А те, що відбувається по цілому світі,— про що ми довідуємося з газет,— тим більше підтверджує правдивість біблійних пророцтв. Чи це означає, що газетам можна повністю довіряти? Ні, адже навіть ті, хто тісно пов’язаний з газетною справою, радять бути обережними.

Писати правду нелегко

Кожен робить помилки, навіть дуже чесний та вмілий фахівець. Ось що написала Аріель Гарт у часописі «Коламбія джорналізм рів’ю»: «Я вже три роки перевіряю газетні статті. І ще жодна з них — чи на п’ять сторінок, чи на два абзаци — не була без помилок». За її словами, трапляються такі огріхи, як «помилково вказаний рік, застарілі дані, орфографічні помилки, поширена, але неправдива інформація з другорядних джерел».

Журналістам вряди-годи потрапляє до рук інформація з ненадійних джерел. Тому інколи в пресу просочуються явні фальсифікації. Приміром, 1999 року якийсь жартівник придумав історію про «парк-цвинтар для розваг». Він розмістив в Інтернеті цікавий веб-сайт фірми, яка нібито має побудувати цей парк. Також подав номер телефону, по котрому можна розмовляти з представником фірми, яким насправді був той же шахрай. Інформаційне агентство Ассошіейтед Пресс не запідозрило цього обману, і в результаті багато щоденних газет Сполучених Штатів поширили фальшивку. Успіх таких шахраїв пояснюють тим, що вони «створюють спокусливу вигадку і підсилюють її наочним матеріалом, який, хоча й буває дещо неординарним, видається гідним довір’я».

Навіть сумлінні журналісти не завжди правдиво висвітлюють факти. Одна авторка статей з Польщі пояснила: «Зазвичай журналісти працюють у швидкому темпі. Газети між собою конкурують. Кожна хоче першою опублікувати якісь цікаві новини. Ось чому багато з нас, попри бажання бути об’єктивними, не в стані написати статті, яка беззаперечно ґрунтується на фактах».

Тиск на журналістів

У книжці «Свобода друку 2003. Всесвітнє дослідження незалежності мас-медіа» сказано, що в 115 зі 193 країн зовсім не існує вільної преси або вона має лише часткову свободу. Проте навіть у тих країнах, де є незалежні газети, трапляються спроби маніпуляцій та махінацій у висвітленні новин.

Буває, деяких журналістів свідомо не ознайомлюють з важливою інформацією, натомість іншим, схильним танцювати під чиюсь дудку, дають нагоду готувати ексклюзивні інтерв’ю чи запрошують їх супроводжувати політичних діячів у різних поїздках. Іноді на зміст газети впливають також прибутки від розміщення реклами. Про це один польський журналіст сказав: «Рекламодавець може погрожувати, що забере з газети свої оголошення, якщо редактор надумає писати про нього щось негативне». А помічник редактора японської газети застерігає: «Повірте, дуже важко подавати новини, які справді були б об’єктивні та неупереджені».

Тож ви, можливо, запитуєте: «Якщо професійні журналісти, щоб опублікувати достовірну інформацію, стикаються з такими проблемами, то звідки читач може знати, вірити їй чи ні?»

Зрівноважений погляд

Перш за все потрібно бути проникливим. Патріарх Йов поставив таке запитання: «Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?» (Йова 12:11). Читач повинен добре зважувати все написане і розмірковувати, чи інформація виглядає правдивою. Він, так би мовити, пробує, смакує, аби визначити, що є правдою, а що — ні. Один з учнів Ісуса в першому сторіччі описав, як люди слухали апостола Павла, а тоді звіряли почуте з тим, що сказано в Писаннях (Дії 17:11; 1 Фессалонікійців 5:21).

Подібно читачі газет можуть запитувати себе: «Хто написав цю статтю? Чи її автор неупереджений? Чи стаття ґрунтується на достовірних фактах, які можна перевірити? Чи не було комусь вигідно перекрутити факти?» Добре, коли читач має доступ до різних джерел — так він зможе перевірити достовірність викладеної в газеті інформації. Крім того, варто обговорювати наведені факти з іншими людьми. Щодо цього біблійне прислів’я каже: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20).

А втім, не треба сподіватися досконалості. Як ми вже побачили, існує чимало факторів, котрі не дозволяють пресі стати повністю об’єктивною та неупередженою. Та все ж, газети — цінна річ. Вони допомагають бути в курсі світових подій. І для нас це важливо, адже Ісус, говорячи про теперішній час, заохотив: «Пильнуйте» (Марка 13:33). Тож нехай ваша улюблена газета, попри ті чи інші обмеження чи необ’єктивність, допомагає вам пильнувати.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

КОЛИ ГАЗЕТИ СІЮТЬ УПЕРЕДЖЕННЯ

Спотворені факти в газеті — це зазвичай наслідок поспішності або неправильної поінформованості. Такі статті, хоча й пишуться з добрими намірами, можуть швидко сіяти грубу брехню. Проте інколи хтось спеціально старається ввести читачів в оману. Так було в нацистській Німеччині, коли про певні національності чи релігії поширювали явну неправду.

Розгляньмо приклад з Росії. Недавно в Москві організували наклепницьку кампанію під час судового процесу для захисту прав людини. Газета «Ґлоб енд мейл» (Торонто, Канада) писала: «Коли три дівчини в Москві вчинили самогубство, російські засоби масової інформації одразу почали натякати, ніби ті дівчата були фанатичними послідовниками організації Свідків Єгови».

Такі повідомлення з’явились 9 лютого 1999 року, в день, коли суд відновив слухання справи щодо заборони діяльності Свідків Єгови в Москві. Джефрі Йорк з московського видавництва «Ґлоб енд мейл» повідомив: «Згодом міліція встановила, що загиблі дівчата не мали нічого спільного з релігійною сектою. Але на той час один московський телеканал уже розпочав нову наклепницьку кампанію проти цієї секти, повідомляючи глядачам, наче Свідки Єгови в нацистській Німеччині підтримували Адольфа Гітлера. І це попри незаперечні свідчення того, що тисячі членів цієї релігії стали жертвами нацистських таборів смерті».

У результаті такої кампанії в розумах багатьох обманутих і, можливо, наляканих людей Свідки Єгови були або сектою самогубців, або прибічниками нацистів.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус Христос передрік багато з того, про що нині пишуть газети.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Газетні повідомлення підтверджують правдивість біблійних пророцтв.

[Відомості про джерело]

FAO photo/B. Imevbore

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Біблія схвально відгукується про людей, які слухали Павла, а тоді звіряли почуте зі сказаним у Писаннях. Мудро наслідувати цей приклад, коли читаємо сумнівні повідомлення.