Аби підбадьорити і заохотити братів у зборах та новоутворених групах, були сплановані відвідини районного наглядача.

Візьмімо для прикладу Сідні та Філліс Портер, випускників 12-го класу школи «Ґілеад». Коли в липні 1949 року вони приїхали до Нікарагуа, Сідні отримав призначення служити районним наглядачем — його районом була ціла країна. Ось що він розповідає про роз’їзну працю в ті часи: «Ми подорожували поїздом або автобусом. Часто в місцевості не було братів, а отже, й місця на нічліг, тому доводилось возити власну постіль і маленьку переносну плитку для приготування їжі та кип’ятіння води. Не раз доводилось залишати філіал на десять тижнів. Однак територія виявилась дуже плідною. У деяких місцевостях ми навіть не встигали відвідувати зацікавлених. Наприклад, служачи в районі Манагуа, Філліс проводила аж 16 біблійних вивчень! Де вона знаходила час? Філліс використовувала вихідний день і ті вечори, коли не було зібрань збору». Якими ж відданими були ці місіонери!