«Дехто з нас,— каже він,— навчився своєрідної мови жестів, яку придумали в’язні. Коли надходив день Спомину, ми визначали час заходу сонця, а тоді жестами повідомляли один одному, щоб усі одночасно звернулися в молитві. Це продовжувалось з року в рік.

Відвідувачам навіть вдавалося передавати у в’язницю символи для Спомину.