ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
Українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • Порятунок від смертоносного урагану!
    Пробудись! — 1999 | 8 червня
    • Мітч проходить повз Нікарагуа

      Мітч пройшов досить близько від Нікарагуа, спричинивши і там спустошливі зливи. Було зруйновано тисячі домів, а головні дороги змито. Недалеко містечка Посолтеґа під зсувом були поховані цілі села, загинуло понад 2000 чоловік.

      Коли Свідки з Нікарагуа дізналися про трагедію, вони організували широкомасштабну кампанію допомоги. Добровольці зголосилися виконати місію милосердя, пов’язану з труднощами й небезпекою,— знайти своїх братів. Дві групи Свідків — одна з Леона (містечка на південь від Посолтеґи) й інша з Чічіґальпи (на північ від неї) — відправилися до Посолтеґи. Кожен брат ніс важкий тюк з провізією. Робітники зі служби порятунку попередили, що туди майже неможливо пройти, але брати були сповнені рішучості подолати перешкоди.

      Другого листопада, у понеділок, рано-вранці брати з Леона наповнили вантажівку провізією й доїхали до місця, де вода змила міст. Після того як брати розвантажили машину, вони сформували дві групи велосипедистів: одна повинна була їхати в Посолтеґу, а інша до затопленого містечка Теліка. Перед від’їздом брати помолилися. «Після молитви,— говорить один з рятівників,— ми відчули величезний приплив сили». І вона дійсно їм знадобилась. Вони мали перетинати великі канави, іноді обережно пробираючись через багно, а іноді несучи велосипеди на плечах. Дорогу часто блокували повалені дерева. Їм також потрібно було виявляти витривалість, коли перед ними поставало жахливе видовище мертвих тіл в ямах з водою.

      Вражає те, що велосипедисти з Леона й Чічіґальпи прибули до Посолтеґи майже одночасно! Неріо Лопез, один з членів рятівної команди, згадує: «Шини на моєму велосипеді стерлися. Я думав, що зможу проїхати лише кілометр чи два». Однак велосипед якось витримав. Тільки на зворотному шляху обидві шини лопнули. В усякому разі, першими рятівниками, які прибули до місця призначення, були брати. Яку ж радість вони відчули, коли зустрілися з місцевими християнськими братами й сестрами! «Я дуже вдячна Єгові й нашим братам за їхню підтримку й допомогу,— сказала одна сестра.— Ми навіть не могли уявити собі, що наші брати так швидко прийдуть нам на поміч».

      Це була лише перша з декількох експедицій, які здійснювалися на велосипедах, у затоплені містечка. І в багатьох випадках брати були першими прибулими рятівниками. Містечко Ларейнаґа стало свідком прибуття 16 братів на велосипедах! Їхні зусилля до сліз зворушили місцевих братів. Деколи велосипедистам доводилося везти на спині понад 20 кілограмів припасів. Два брати привезли більш як 100 кілограмів провізії у місто Ель-Ґваябо! Навантаживши на свій велосипед стільки, скільки було можливо, один велосипедист знаходив підтримку у роздумуванні над словами, записаними в біблійній книзі Ісаї 40:29: «Він [Єгова] змученому дає силу, а безсилому — міць».

      Свідки з містечка Тонала послали кур’єра, аби повідомити відповідальних братів, що їхні харчові запаси майже закінчилися. Коли посланець прибув до місця призначення, то був здивований, почувши, що допомогу вже відправили! І коли він прибув додому, на нього вже чекала їжа. Марлен Чаваріа, який допомагав доставляти припаси до затоплених районів навколо Чінандеги, пригадує: «В одному містечку мешкало 44 сім’ї Свідків. Однак з допомоги скористалося 80 сімей, оскільки брати ділилися продуктами».

      Заходи допомоги привернули увагу органів влади. Мер містечка Вамблан написав Свідкам такого листа: «Ми звертаємось до вас з проханням надати допомогу... Ми бачимо, як ви допомагаєте своїм братам і сестрам з Вамблана, і нам би хотілося взнати, чи можливо надати деяку допомогу і нам». Свідки Єгови відгукнулися тим, що надіслали їжу, медикаменти й одяг.

  • Порятунок від смертоносного урагану!
    Пробудись! — 1999 | 8 червня
    • Брат, який займається транспортуванням товарів, попіклувався про напівпричіп і шофера (не-Свідка), щоб відвезти допомогу в Нікарагуа. Посадові особи Панами й Коста-Рики закрили очі на митні вимоги й дозволили вантажівці проїхати через їхні кордони. На одній бензозаправці було пожертвувано стільки пального, що вистачило б для двох баків вантажівки,— стільки, скільки необхідно для подорожі в обидва кінці! У Нікарагуа митники також дозволили вантажівці проїхати, не оглядаючи товару. «Якщо це від Свідків Єгови, то нам не потрібно робити перевірки,— сказали вони.— У нас ніколи немає з ними жодних проблем».

Публікації українською (1950—2025)
Вийти
Увійти
  • Українська
  • Поділитись
  • Налаштування
  • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
  • Умови використання
  • Політика конфіденційності
  • Параметри конфіденційності
  • JW.ORG
  • Увійти
Поділитись