Вони були готові проголошувати Царство при кожній нагоді, тому організували ряд публічних зібрань. Отож, у листопаді 1945 року багато нікарагуанців отримали на вулицях запрошення на біблійну промову. Її було виголошено, незважаючи на політичний заколот і вуличну бійку, які сталися неподалік. Понад 40 осіб зібралося, щоб послухати першу публічну промову. На той час у місіонерському домі почали щотижня проводити вивчення «Вартової башти» і службове зібрання.

Нині 83-річний Ебарісто Санчес з радістю пригадує ті ранні роки. Він каже: «Спочатку ми не мали залу для проведення зібрань. Але оскільки нас було мало, то ми зустрічались у помешканні місіонерів. Згодом почали орендувати двоповерховий будинок для зібрань, на які регулярно збиралося від 30 до 40 осіб».