Августін Секера, колишній викладач математики в коледжі Джозефінських монашок, пригадує, яка релігійна атмосфера панувала у місті на той час: «Люди були переважно католиками і боялися священиків, особливо єпископа. Єпископ Матагальпи був хрещеним батьком моєї дитини».

Оскільки люди мали страх перед духівництвом, то було важко знайти житло для місіонерів. Наприклад, якось, домовляючись про оренду будинку, брати з філіалу повідомили власника, який був юристом, що місіонери проводитимуть там християнські зібрання. На це він сказав: «Не заперечую».

Доріс Ніхофф розповідає, як ситуація склалася далі: «Коли ми приїхали з усіма меблями, господар був чимось схвильований. Він сказав, що надіслав нам телеграму, в якій просив не приїжджати. Чому? Єпископ погрожував виключити його сина з католицької школи, якщо чоловік дасть нам в оренду помешкання. На щастя, ми не отримали телеграми і вже оплатили оренду на місяць вперед».

«За той час вдалося, хоч і не без труднощів, знайти інший будинок,— продовжує Доріс.— Єпископ спробував натиснути на місцевого бізнесмена, якому належав будинок, але той сміливо відповів: «Добре, якщо ви кожного місяця платитимете мені чотириста кордоба, я вижену їх». Звичайно, єпископ цього не зробив, але й не зупинився. Обійшовши усі крамниці, він розклеїв плакати, в яких мешканців застерігалося не розмовляти зі Свідками Єгови, крім того, єпископ наказав власникам крамниць нічого нам не продавати».

Попри ревність місіонерів, жоден мешканець Матагальпи не наважувався стати на бік правди. Однак Августін, викладач математики, мав багато запитань, які залишались без відповідей. Наприклад, його цікавило, чому піраміди досі існують, тоді як фараони, котрі їх будували, вже давно мертві! Цей чоловік досі пам’ятає, як його відвідав місіонер і показав у Біблії відповіді на ці запитання. Августін пояснює: «Мене вразили біблійні вірші, в яких говорилось, що людина створена не для того, щоб померти, а щоб жити вічно на райській землі, а також вірші, в яких давалась надію на воскресіння мертвих. Я відразу зрозумів, що це правда». Як це на нього вплинуло? «Я почав проповідувати кожному в коледжі, у тому числі монахині, яка була директором коледжу,— розповідає Августін.— Тоді вона запросила мене зустрітися в неділю, аби обговорити тему про «кінець світу». Прийшовши на зустріч, я на своє здивування, побачив єпископа Матагальпи.

— Отож, друже,— сказав він,— мені повідомили, що слабне твоя віра.

— Яка віра? — запитав я.— Та, якої я ніколи не мав? Саме тепер я починаю розвивати справжню віру.

Так почалася тригодинна розмова, котру уважно слухала монахиня. Запал Августіна до нової віри спонукував його висловлюватися іноді досить відверто. Він навіть назвав нехристиянське вірування в безсмертя людської душі засобом, за допомогою якого наживаються на невинних людях. Щоб довести це єпископу, Августін сказав: «Уявіть, що померла моя мама. Звичайно, я попрошу вас відправити месу за її душу, яка є в чистилищі. Ви візьмете плату за свою службу. Через вісім днів буде друга меса. Через рік ще одна і так далі. Проте ви ніколи не скажете мені: «Приятелю, я більше не буду відправляти меси, бо душа твоєї матері вже покинула чистилище».

— Еге ж,— сказав єпископ,— лише Бог знає, коли душа вийде з чистилища!

— Тоді звідки ви знаєте, коли вона туди потрапила, що починаєте брати з мене плату? — запитав Августін.

Під час розмови Августін процитував ще один біблійний вірш, і тоді монашка звернулась до єпископа: «Монсеньйор! Він використовує не ту Біблію, це — лютеранська Біблія!»

— Ні,— відповів єпископ,— це Біблія, яку я йому дав.

Розмова продовжувалася, і Августін був дуже здивований, почувши від єпископа, що не треба довіряти всьому написаному в Біблії. «Та зустріч,— каже Августін,— переконала мене, що духівництво загальновизнаного християнства, подібно до релігійних керівників за днів Ісуса, надає перевагу церковним традиціям, а не Божому Слову».

У лютому 1962 року Августін Секера став першим охрещеним вісником у Матагальпі. Він продовжував робити духовний поступ, згодом почав служити піонером і старійшиною, а з 1991 є членом Комітету філіалу в Нікарагуа.

[Ілюстрація на сторінці 79]

Августін Секера став першим вісником у Матагальпі.