Якось увечері, коли ми були на зібранні в Залі Царства, нам усім довелося лягати на підлогу, тому що почалася перестрілка між сандіністами і національними гвардійцямиa.

Іншим разом під час проповідування я наштовхнулася на сандініста у масці, який стріляв у гвардійця. Було ясно, що треба втікати. Тут з’явилося ще кілька чоловіків у масках. Я побігла за ріг будинку, але побачила, що втікати немає куди. Проти сандіністів кинули гелікоптери, і навколо почали градом сипатись кулі. Раптом якийсь чоловік відкрив двері свого будинку і затягнув мене всередину. Так Єгова врятував мене.

Депортація

Я служила в Масаї до 20 березня 1982 року. Цей день я не забуду ніколи. Рано-вранці ми, шестеро місіонерів, збиралися поснідати. Аж раптом ми побачили, що до місіонерського дому наближається група сандіністів з автоматами. Вони увірвалися в нашу їдальню. Один із них крикнув: «У вас година на збори! Кожен бере один чемодан і йде з нами».

Нас повезли на якусь плантацію і тримали там кілька годин. Потім посадили в маленький автобус і повезли на кордон з Коста-Рикою. Нас депортували з країни. З часом з Нікарагуа депортували 21 місіонера.