Невтомні спеціальні піонери

Багато тих, хто прийняв добру новину про Боже Царство, були спонукані розширити своє служіння як піонери. Серед них Ґілберто Соліс, його дружина Марія Сесіліа та його молодша сестра Марія Ельса. Всі троє охрестились у 1961 році і через чотири роки стали чудовою командою спеціальних піонерів. Вони заснували і духовно зміцнили дев’ять зборів у різних частинах країни. Одним із призначень цих піонерів був острів Ометепе на озері Нікарагуа.

Площа Ометепе становить 276 квадратних кілометрів. Цей острів утворений двома вулканами, один з яких здіймається вгору на 1600 метрів. Якщо подивитись згори, то видно, що вулкани надають острову форму вісімки. Щоранку вдосвіта три піонери вирушали на територію. Вони їхали автобусом якомога далі, а тоді піщаним узбережжям йшли пішки, часто босоніж, проповідуючи в довколишніх селах. За 18 місяців вони організували на Ометепе чимало груп дослідників Біблії. Найбільшою з них була група в селі Лос Атіос.

Багато вісників у Лос Атіос до пізнання правди заробляли собі на життя вирощуванням тютюну, але тепер навчене Біблією сумління не дозволяло їм займатися цим. Тому більшість братів перейшли на рибальство, хоча це була менш прибуткова справа. Сім’я Солісів дуже раділа: вони бачили виняткову віру братів, а також те, як Єгова щедро благословляє їх у служінні! По суті, кількість вісників у місцевості невдовзі зросла до 32, і тоді постала потреба у Залі Царства. Альфонсо Алеман — новоохрещений вісник, який вирощував кавуни, люб’язно пожертвував ділянку землі для Залу. Однак звідки вісники в Лос Атіос мали взяти кошти для будівництва?

Ґілберто Соліс зібрав добровольців, щоб посадити на земельній ділянці насіння кавунів, яке дав брат Алеман. Ґілберто заохочував братів вирощувати ці «кавуни для Єгови», і сам подавав добрий приклад, важко працюючи. Марія Ельса, невисока енергійна жінка, пригадує, як маленька група вісників вирощувала кавуни: «Вставши вдосвіта, всі йшли поливати поле. Ми зібрали три щедрих урожаї. Брат Алеман перевіз кавуни на власному човні через озеро Нікарагуа до Гранади, там продав їх і купив будівельні матеріали. Ось так ми побудували Зал Царства в Лос Атіос. Мій брат назвав його маленьким кавуновим залом». Такий скромний початок мало три духовно міцні збори на острові Ометепе.

Завдяки смиренню, позитивному умонастрою і цілковитому довір’ю до Єгови Ґілберто, його дружина і його сестра досягали сердець багатьох братів. Ґілберто не раз повторював: «Нові вісники подібні до малих теляток. Вони дуже милі, але водночас слабкі. Ніколи не засмучуймося через їхні слабкості, а, навпаки, допомагаймо їм ставати міцними». Такий підхід, безсумнівно, відіграв важливу роль у тому, що ці зразкові піонери допомогли 265 особам присвятитись Богу й охреститись! Дружина Ґілберто померла, залишившись вірною, а самому йому нині 83 роки. У Ґілберто значно погіршилося здоров’я, однак його прагнення служити Єгові таке ж сильне, як і колись. Марію Ельсу недавно запитали, що вона відчуває після 36 років спеціального піонерування. Марія відповіла: «Те саме, що й у перший день мого служіння! Я відчуваю радість і вдячна Єгові за те, що він привів нас до своєї святої організації і дав нам місце у чудовому духовному раю».

[Ілюстрація на сторінці 82]

Марія Ельса.