Така праця вважалася бетелівським служінням, а участь у ній брали молоді неодружені брати. Феліпе Торуніо запросили працювати в підпільній друкарні невдовзі після хрещення, коли йому було 19 років. «Перше, що я побачив,— каже він,— це маленьку, майже герметичну кімнату, в якій відчувався сильний запах рідини для виправлення тексту на шаблонах. Спека здавалася нестерпною, а освітлювались кімнати маленькими лампами денного світла».

Дорогоцінні спогади

Феліпе Торуніо з приємністю згадує чотири роки праці у підпільній друкарні. «Я завжди пам’ятав, що брати з нетерпінням чекають такої необхідної духовної поживи,— каже Феліпе.— Тому, попри численні обмеження, ми служили з радістю».