Шейн, Реней та їхні діти, Джейкоб і Скай, прожили на Тонзі близько року. У країні сталося кілька повстань, і вони повернулися в Австралію, все ж далі мали мету розширити служіння. У 2011 році ця сім’я переїхала на Норфолк — маленький острів у Тихому океані приблизно за 1500 кілометрів на схід від Австралії. Що було далі? Джейкоб, якому тепер 14, ділиться: «Єгова не тільки піклувався про нас, але й подбав, щоб служіння приносило нам задоволення».

Згаданий раніше Джейкоб розповідає: «Перед тим як переїхати на острів Норфолк, ми читали багато життєписів у “Вартовій башті” і “Пробудись!” про сім’ї, котрі служили там, де була більша потреба. Ми обговорювали труднощі, яких вони зазнавали, і те, як Єгова дбав про ці сім’ї». Його 11-річна сестра Скай додає: «Я багато молилася — сама і разом з мамою й татом».

Шейн, котрий переїхав на острів Норфолк, ділиться: «Перш за все я старався виявляти християнські риси. Я розумів: якщо буду щирим, лагідним, чесним і працьовитим, мені буде добре будь-де у світі».

ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ

Брати і сестри, які з успіхом служать там, де є більша потреба, наголошують на тому, наскільки важливо пристосовуватися і мати позитивний погляд, коли виникають несподівані труднощі. Розгляньмо кілька прикладів.

Реней розповідає: «Я зрозуміла, що можна по-різному щось робити. Приміром, коли штормить море, багато кораблів не може стати на якір біля берега острова Норфолк. Через це виникають труднощі з постачанням продуктів і вони дорожчають. Тому я навчилася бути винахідливою, готуючи їсти». Її чоловік Шейн додає: «Також ми намагаємось жити відповідно до встановленого на тиждень бюджету».

Їхній син Джейкоб говорить про іншу трудність. «Крім нас, у новому зборі було ще сім вісників — усі дорослі. Тож я не мав друзів свого віку. Але я ходив зі старшими у служіння, і невдовзі ми стали друзями».