• Норвегія
    Щорічник Свідків Єгови 2012

    • СААМИ ВІДГУКУЮТЬСЯ НА ДОБРУ НОВИНУ

      Упродовж кількох десятиліть чимало піонерів і вісників проповідувало добру новину саамам, у тому числі пастухам оленів по всьому гірському плато Фіннмарксвідда. Хоча більшість саамів розмовляє норвезькою, іноді вісники мусили вдаватись до послуг перекладачів. Одним з перших Свідків, які багато проповідували саамською мовою, був Аксель Фалснес. Дехто з його предків належав до цієї народності, тому він розмовляв саамською, норвезькою і фінською мовами. На півдні Норвегії жила сестра Акселя. Вона пізнала правду і вислала йому нашу публікацію, яку він прочитав з великим інтересом. На жаль, в області Трумс не було жодного Свідка, але в 1968 році кілька піонерів та районний наглядач відвідали Акселя і допомогли йому зробити духовний поступ.

      Аксель став ревним вісником. Часто рано-вранці він вантажив свій велосипед у весловий човен і перепливав фіорд. Потім він на велосипеді їхав проповідувати від поселення до поселення. Завдяки знанню місцевої мови Аксель давав чудове свідчення саамам у найвіддаленіших куточках області Фіннмарк.

      Брат Аксель був дуже сміливим. Аби донести добру новину до віддалених осель, він долав на лижах великі відстані. Приміром, якось наприкінці зими він пройшов на лижах по гірському плато від міста Карасйока до Кеутукейну, а потім до Алти. Аксель мав з собою лише рюкзак з особистими речами і літературою. Подолавши за кілька тижнів майже 400 кілометрів, він зупинився у своїх друзів в Алті.

      На початку 1970-х років дехто з саамів пізнав правду. У Гаммерфесті Свідки Єгови вивчали Біблію з однією жінкою з цієї народності та її чоловіком. Невдовзі зацікавилися її родичі з Алти. Спеціальні піонери Арне і Марі-Енн Мілде, які служили в тому місті, розпочали з ними біблійне вивчення. Не раз на вивчення приходило 10 чи 12 осіб. Пізніше майже половина з них стала Свідками.

      «Проповідувати саамам доволі нелегко»,— розповідає Хартвіг Мієнна, який сам походить з цієї народності. Цей брат служить піонером в Алті та добирається до віддалених територій на мотосанях. Хартвіг продовжує: «По-перше, щоб дістатись до них, треба долати великі відстані. По-друге, саами сильно дотримуються своїх традицій. Водночас вони дуже гостинні, й завдяки цьому нам вдалося розпочати кілька вивчень».