Швидка праця далеко на півночі!

Від нашого кореспондента в Норвегії

„ЗОВСІМ неймовірно. Тільки таким висловом можна оповісти те, що Свідки Єгови виконали минулої суботи й неділі”.

Так то норвезька газета Фіннмаркен почала свій рапорт про будування Залу Царства, місце зборів для Свідків Єгови, в маленькому містечку Кіркенес, північної Норвегії, минулого літа. Що ж було такого неймовірного про це?

Те, що будинок, 2258 квадратних футів площі (210 кв. метрів), з близько 100 сидінь, збудувало більше як 200 добровольчих робітників з п’ятьох країн до трьох днів. Будинок треба було уважно будувати й добре ізолювати, тому що в Кіркенесі, розташоване близько 217 миль (349 км.) на північ від Північного полярного кола, де збігаються кордони Норвегії, Фінландії й Росії, дуже зимно. Як побудувався цей зал?

Усе це почалось, коли малий збір з близько 30 членів розпитував місцеву владу про можливість купити ділянку землі. Спершу їм казали, що землі для такої цілі немає. Але, ставлячись прихильно до такого проекту, влада перекласифікувала цілу зону для будування залів, і цьому подібно. Триденне будування призначили від п’ятниці 27 червня, до неділі 29 червня 1986 р.

Народне співробітництво

Стіни фундаменту вже були на місці, і ввечері перед початком праці будівельний матеріал уже був під руками. Але де ж були робітники? Крім місцевого збору почали прибувати Свідки з далеких і близьких місцевостей. Цілі родини приїхали автомашинами, з причіпними каретами. З Осло, південної Норвегії, приїхав повний автобус добровольчих робітників. Між робітниками, які зголосились до праці, були Свідки з Данії, Сполучених Штатів, і Канади. Автобусом приїхало 44 Свідків з Фінландії. Всього було більше як 200 робітників.

Того самого ж вечора всі робітники зібрались на інформаційне зібрання в недалекому Спортивному залі, якого збір найняв. Всю інформацію було перекладено на фінську й англійську мови. Уже можна було відчути люблячого та співдіючого духу, який характеризуватиме ціле будівництво.

О сьомій годині п’ятницю рано обговорили біблійний вірш на той день норвезькою й фінською мовами. Після молитви й сніданку робітники приготовлялись до праці. Рівно о восьмій годині лунали перші стукоти молотків. О три чверті на десяту рано, вже спорудили п’ять з шістьох стін. Тоді почали риштувати, і годину пізніше закріпили першу крокву до стін.

Того ранку один чоловік у сусідстві зауважив той натовп. Він пішов до кухні, запарив кофе, приготував бутерброд, вернувся до вікна, і коли побачив зносячийся будинок, то так здивувався, що горнятко кофе мало що не випало йому з руки!

Під керівництвом ремісників — кожен призначений виконувати певну працю — робота швидко просувалась уперед. Декотрі працювали допізна вночі, щоб обшити дах дошками. Так далеко на півночі сонце сяє 24 години на день у цю пору так, що було вдосталь світла для праці. Усередині, вже докінчили прикріпляти суху штукатурку на стіни й стелю.

Робітники розмовляли між собою жестами. У такий спосіб можна було багато висловитись. Але коли робітники таки не розуміли один одного, то фінські Свідки, розуміючі англійську або шведську мови — подібна до норвезької — перетлумачували. Подолання мовної перепони збільшило почуття єдності.

Помічні громадяни

Громадяни допомогли поспішати працю. Коли, наприклад, Свідки попросили продавців будівельного матеріалу й електричного приладдя, щоб вони були б такі ласкаві й не закривали торгівлю в суботу й неділю вразі потреби матеріалів, то ці дали їм ключі до магазинів й наказали лишити список узятого матеріалу, а невживаний повернути на місце.

Попросили міського садовода в суботу ввечері чи можливо було б купити квітів насадити в рядки. Хоч у нього були гості, то садовод — вдягнений в костюмі й краватці — сам посадив їм ті квіти. „Це подарунок вашому будинку від нашого містечка”, він сказав.

Інспектор електричного устаткування прийшов у суботу. Він здивував робітників, коли сказав, що наступного дня включить їм електрику. Як звичайно на цю службу треба довго чекати, і до того часу електрику ще ніколи не включали в неділю. Коли службовці електричного заводу включили електрику й Свідки подякували їм за цю послугу, то інспектор сказав: „Я був би прийшов о п’ятій годині рано, коли б потрібно. Людина було б зовсім безсовісна, коли б не хотіла допомогти в такому проекті, як цей. Це досвід, який відбувається тільки раз у житті”.

Докінчення праці

У неділю рано, зовнішні стіни будинку вже були майже докінчені й дерева посаджені. До дев’ятої години рано, подвір’я вже засіяли травою. Усередині, робітники фарбували, обклеювали стіни папером, покривали підлогу, і викінчували іншу працю. Говорячи про чистість на проекті, в одній газеті було сказано: „Ми всі знаємо, що на будівельному проекті є порозкидані вламки будівельного матеріалу й багато сміття. Але коли Свідки Єгови будували свій Зал Царства, то ніде не знайдете ані кусочка дерева або пластики, щоб забруднювати місцевість”.

О шостій годині після полудня, Зал уже був закінчений, крім деяких водопровідних і електричних проведень. Крім головної аудиторії, в будинку була кімната для різного вживання, бібліотека, склад, кімната відпочинку й туалети.

О сьомій годині ввечері відбулось перше зібрання на якому було 250 присутніх. Студіювали Біблію з допомогою Вартової Башти, і висвітлювали відеофільм проекту. Присутні висловили оцінювання за цей привілей взаємно працювати й допомагати своїм християнським братам збудувати Зал для поклоніння так скоро й далеко на півночі.

[Карта на сторінці 12]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПІВНІЧНЕ ПОЛЯРНЕ КОЛО

[Ілюстрації на сторінці 13]

Різні фази будування Залу Царства від п’ятниці до суботи.