Вони написали листа до філіалу, і їм порадили поїхати до Брумунндала, в якому ще не було жодного збору. Тож 1958 року Вігго продав свій сучасний дім, магазин меблів і разом з сім’єю переселився у скромний дерев’яний будиночок поблизу Брумунндала. Єгова благословив такий саможертовний дух, і протягом наступних років багато їхніх зацікавлених охрестилося. У той час, коли доньки Вігго і Карен залишили дім, а вони самі розпочали районне служіння, в Брумунндалі вже був невеликий збір приблизно з 40 ревних вісників.

У 1992 році, щоб допомогти людям, які цікавилися правдою, група братів-піонерів (більшість з них мала по 19 років) переїхала до міста Молей, що на Нордфіорді. Брати активно проповідували і відразу почали проводити зібрання в будиночку, що орендували для себе. Одна жінка, з якою вони вивчали, виявляла надзвичайну гостинність і стала для них, наче мама. Згодом до Молею переїхав старійшина з дружиною, і там сформувався збір. Служіння в тій місцевості принесло багато радості молодим братам, адже вони проводили чимало біблійних вивчень, виконували різні призначення і підтримували ревний новосформований збір. «Це незабутній період у нашому житті. Він був насичений теократичними справами і дав нам унікальну нагоду зростати духовно»,— пригадує один з братів. Завдяки важкій праці братів і сестер збір у Нордфіорді сьогодні налічує майже 30 вісників і проводить від 50 до 60 біблійних вивчень.

Перший іншомовний збір у країні було сформовано в Осло 1986 року, і він називався «Осло-Латинський». До нього належали переважно вихідці з Латинської Америки, які розмовляли іспанською і португальською мовами. Приблизно в той час деякі вісники почали організовано свідчити англомовним людям, які проживали в Осло та його околицях. У них з’явилось багато зацікавлених, особливо з Африки та Азії. Одних вони знаходили, проповідуючи на вулиці, інших — у центрах прийому біженців. Також вісники відшукували у телефонних книгах людей з іноземними прізвищами, які могли б розмовляти англійською. Було розпочато чимало біблійних вивчень, і 1990 року в Осло сформувався англомовний збір.

Відтоді багато норвезьких братів і сестер стараються вчити іноземні мови. Вони разом з вісниками, які приїхали з-за кордону, посприяли утворенню груп і зборів для людей, що розмовляють англійською, арабською, іспанською, китайською, пенджабською, перською, польською, російською, сербсько-хорватською, тагальською, тамільською та мовою тигринья.