Одного дня 1908 року Андреас Ейсет, якому було трохи за 20, рубав дрова у родинному господарстві поблизу Конгсвінгера. До нього прийшов піонер і залишив книжку «Божий Плян Віків». Андреас зацікавився тим, що прочитав, і замовив більше літератури. Через кілька місяців Андреас передав господарство молодшим братам і розпочав піонерське служіння. Протягом наступних восьми років він звіщав добру новину майже по всій країні. Спершу Андреас проповідував на півночі: влітку подорожував на велосипеді, а взимку — на фінських санях. Потім він поїхав до міста Тромсе, а тоді повернув на південь і, не оминаючи жодної місцевості, свідчив вздовж узбережжя аж до Хрістіанії.

У Крістіансунні вона познайомилась з Хулдою Андерсен (згодом Ейсет), іншою жінкою-офіцером «Армії спасіння», яка теж зацікавилась Біблією. Невдовзі ті дві жінки вирушили пароплавом у довгу мандрівку на північ вздовж норвезького узбережжя до морського порту Кіркенес, що біля кордону з Росією. У кожному порту вони сходили на берег і розповсюджували літературу.

[Ілюстрації на сторінці 98]

Перші піонери: 1) Хельга Гесс, 2) Андреас Ейсет, 3) Карл Ґунберґ, 4) Хулда Андерсен і 5) Анна Андерсен