Найзагрозливіші відходи — радіоактивні, що є побічними продуктами атомних електростанцій. Тисячі тонн радіоактивних відходів зберігаються в тимчасових місцях сховку, хоча й деякі вже були захоронені на дні океану. Незважаючи на роки наукових досліджень, досі не вирішено, як безпечно захоронювати чи усувати ці відходи, і жодного вирішення не передбачається в майбутньому. Ніхто не знає, коли вибухнуть ці екологічні бомби сповільненої дії. Достеменно відомо, що проблема не розв’яжеться сама собою, ці відходи залишатимуться радіоактивними сторіччями, тисячоріччями або ж поти, поки Бог не втрутиться в справу

Тривожна проблема відходів підприємств атомної промисловості, яким не має місця для захоронення, є лише нагадуванням, що наука не всемогутня. Протягом 40 років вчені шукають безпечних постійних місць сховку для високорадіоактивних відходів. Цей пошук виявився настільки нелегким, що деякі країни, як, наприклад, Італія та Аргентина, дійшли висновку, що не матимуть таких місць захоронення щонайменше аж до 2040 року. Німеччина, найоптимістична країна в цьому плані, сподівається завершити плани до 2008 року.

Чому відходи підприємств атомної промисловості створюють стільки проблем? «Жоден вчений чи інженер не дає повної гарантії, що радіоактивні відходи одного прекрасного дня не почнуть просочуватися у великих кількостях навіть з найнадійніших схронів»,— пояснює геолог Конрад Краускопф. Але незважаючи на ранні застереження про трудність захоронення відходів, уряди й підприємства атомної промисловості жваво продовжують свою політику, сподіваючись, що технологія майбутнього вирішить цю проблему. Але це майбутнє ніколи не настане.