Небезпека швидкого розповсюдження

Під час «холодної війни», покладаючись на політику рівноваги сил для збереження миру, супердержави погодились дозволити мирне використання атомної енергії, але вони постановили обмежити число держав, які б створювали ядерну зброю. У 1970 році ввійшов у силу Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, і потім його ратифікувало коло 140 держав. Однак такі потенційно ядерні держави, як Аргентина, Бразилія, Індія та Ізраїль, відмовляються підписати його й донині.

Проте 1985 року інша потенційно ядерна держава, Північна Корея, таки підписала його. Тому, коли вона 12 березня 1993 року оголосила про розрив договору, це, звичайно, занепокоїло світ. Німецький щотижневик «Шпігель» відзначив: «Заява про розрив Договору про нерозповсюдження ядерної зброї створює прецедент; теперішня загроза гонки ядерного озброєння, що почалась в Азії, може стати небезпечнішою, ніж суперництво між супердержавами у створенні бомб».

Оскільки націоналізм надзвичайно швидко породжує нові держави, число ядерних держав, напевно, зросте. (Дивіться рамку). Журналіст Чарлз Краутхаммер застерігає: «Кінець Радянської загрози не обов’язково є кінцем ядерної небезпеки. Справжньою небезпекою є збільшення числа ядерних держав, яке допіру почалося».

Бомби на продаж

Держави хочуть набути ядерної зброї, щоб мати престиж та вплив як ядерні держави. Кажуть, що одна країна купила в Казахстану щонайменше дві ядерні боєголовки. Ця колишня Радянська республіка офіційно заносить ті боєголовки до списку «тих, що пропали безвісти».

У жовтні 1992 року у Франкфурті, в Німеччині, було затримано декількох чоловіків, які мали при собі 200 грамів високорадіоактивного цезію, якого вистачило б, щоб затруїти систему водопостачання цілого міста. Через тиждень у Мюнхені було знешкоджено сімох контрабандистів, які мали 2,2 кілограма урану. Викриття за один тиждень двох груп, що займалися контрабандою ядерних матеріалів, переполохало урядовців, оскільки по цілому світі за минулий рік було повідомлено лише про п’ять таких випадків.

Чи ці особи мали намір продати цей матеріал терористським угрупованням чи націоналістським урядам — невідомо. Проте зростає можливість ядерного тероризму. Доктор Дейвід Лоурі з Європейського центру розповсюдження інформації розповідає про небезпеку: «Усе, що потрібно зробити терористу, це вислати пробу високозбагаченого урану впливовим урядовцям для перевірки, сказавши, що ми маємо цієї речовини стільки й стільки, а оце — доказ. Такий метод скидається на метод викрадача-шантажиста, який висилає до родичів вухо жертви».

[Рамка на сторінці 4]

ЯДЕРНІ ДЕРЖАВИ

12 країн — це тільки початок

ВИЗНАНО або ДЕ-ФАКТО: Білорусь, Британія, Ізраїль, Індія, Казахстан, Китай, Пакистан, Південно-Африканська Республіка, Росія, Сполучені Штати Америки, Україна, Франція.

ПОТЕНЦІЙНІ: Алжир, Аргентина, Бразилія, Ірак, Іран, Лівія, Південна Корея, Північна Корея, Сирія, Тайвань.