У 1716 році один англієць отримав ліцензію на виготовлення соняшникової олії. Її використовували ткачі та дубильники. Решта Європи аж до 1800-х років майже не знала цієї рослини. Правда ще 1698 року російський цар Петро Великий привіз її з Нідерландів до Росії. Проте комерційне використання соняшника в Росії почалося лише в 1830-х роках. Тоді в районі міста Воронежа виробляли тисячі тонн соняшникової олії. Невдовзі соняшники почали масово вирощувати і в сусідніх краях: Болгарії, Румунії, Угорщині, Україні та Югославії.

Та перевагу надають лише двом видам. Один з них — соняшник однорічний (Helianthus annuus) вирощують головно для отримання олії.

Нині соняхи вирощують здебільшого заради насіння, з якого виготовляють чудову олію. Її використовують під час готування різних страв, додають до салатів, з неї роблять маргарин.

Крім того, соняшникова олія входить до складу шампунів, губних помад, кремів для рук, лосьйонів для тіла й гігієнічних засобів для немовлят. Її навіть використовують при виготовленні моторних мастил.