Занепад олімпійських ідеалів

БАРОН П’єр де Кубертен, запропонувавши відродити Олімпійські ігри, впровадив шляхетні ідеали. Наприклад, його вважають автором девізу сучасних Ігор: «Головне в Олімпійських іграх не перемога, а участь... Важливо не перемагати, а чесно змагатися».

Кубертен вважав, що чесна конкуренція виробляє добрий характер, виховує розсудливість і принциповість. Він навіть говорив про «релігію спорту». На його думку Олімпіади могли б навчити людей жити в мирі.

Однак будь-які надії на це розвіялися вже на той час, коли Кубертен помер 1937 року. Адже одного разу Ігри припинили через світову війну, а потім стали помітні тенденції до розв’язання другої великої війни. Сьогодні олімпійські ідеали вже у глибокому занепаді. Чому?

Олімпійські змагання і допінги

Щоб здобути перевагу в змаганнях, спортсмени вже десятки років вживають речовини, котрі підвищують фізичні можливості. Це лихо не обійшло також Олімпійські ігри. Хоч 25 років тому було введено суворий, як гадали, антидопінговий контроль, учасники Олімпійських ігор усе ж таки вживають заборонені речовини.

Одні спортсмени, аби збільшити свою силу, приймають стероїдні препарати, інші — збудливі засоби. Серед спринтерів та інших атлетів популярно приймати людський гормон росту, оскільки він допомагає швидко справитись з виснаженням після інтенсивних тренувань і збільшує м’язову силу. А бігуни на довгі дистанції, плавці та учасники лижних гонок надають перевагу зміненому за допомогою генної інженерії еритропоетину, оскільки він підвищує витривалість, стимулюючи утворення червонокрівців.

Не дивно, що колишній голова антидопінгового контролю Олімпійського комітету США д-р Роберт Воі назвав спортсменів «ходячою лабораторією». Він сказав також: «Олімпіади перетворились на експериментальну базу вчених-хіміків і лікарів, що відкидають принципи етики». А яка ж роль антидопінгового контролю? Керівник лабораторії антидопінгового контролю в США д-р Дональд Кетлін говорить: «Досвідчені спортсмени, не бажаючи відмовлятись від допінгів, переключилися на такі речовини, які ми не здатні виявити».

Корупція

Оскільки лише кілька міст можуть претендувати на право проведення Ігор, щоб завоювати його, дехто не зупиняється ні перед чим. Приблизно два роки тому навколо Міжнародного олімпійського комітету (МОК) розгорівся скандал. Заява про те, що члени МОК отримали близько 400 000 доларів за надання місту Солт-Лейк-Сіті права проводити у себе Зимові ігри-2002, поставила під сумнів принциповість осіб, від яких залежить вибір.

Коли потенційні міста-організатори Ігор пропонують щедрі дари тим, хто вирішує, де буде проводитись Олімпіада, межа між гостинністю і явним підкупом практично не помітна. У Солт-Лейк-Сітівському скандалі були замішані не менше 20 членів МОК і шістьох з них виключили зі складу комітету. Коли ж мова йде про Ігри-2000 в Австралії, то усі намагання зберегти незаплямований образ звелися нанівець, коли президент Австралійського олімпійського комітету визнав: «Ми перемогли не тільки завдяки красі міста і спортивним приміщенням».

Підозри ростуть через марнотратство деяких шанованих членів МОК. Останній голова Міжнародної федерації з греблі швейцарець Томмі Келлер сказав одного разу, що на його думку декотрі службовці у сфері спорту ставляться до Олімпійських ігор як до засобу «поліпшення свого становища». Він додав, що рушійною силою, очевидно, є «гонитва за грошима і задоволення власних амбіцій».

Потужний ринок

Ніхто не заперечуватиме, що для проведення Олімпійських ігор потрібні великі кошти. Ігри завжди захоплюють увагу телеглядачів і створюють можливість для показу прибуткових рекламних програм, тому спонсорство такого заходу є колосальним економічним важелем.

Згадаймо Олімпіаду-88. Дев’ять мультинаціональних кампаній заплатили МОК понад 100 мільйонів доларів за дозвіл використовувати символи Ігор на світовому ринку. У 1996 році у зв’язку з проведенням літніх Ігор в Атланті було заплачено 400 мільйонів доларів. У цю суму не входять навіть права на телетрансляцію. Американське телебачення заплатило за право на трансляцію Олімпійських ігор з 2000 до 2008 року понад 3,5 мільярда доларів. Повідомляють, що протягом чотирьох років кожен з 11 спонсорів із різних частин світу заплатить 84 мільйони доларів. Звучать висловлювання про те, що якщо раніше Олімпійські ігри уособлювали ідеал людських чеснот, то сьогодні Олімпіада — це переважно нагода збагатитись і тепер уособлює людську жадібність.

Що сталось?

На думку деяких знавців, кризу олімпійського руху спричинили дві події на початку 80-х років. Перша — надання окремим міжнародним спортивним федераціям права обирати спортсменів для участі в Іграх. Хоч МОК дозволяв виступати тільки аматорам, федерації стали допускати до певних олімпійських змагань, за які відповідають, професійних спортсменів. Професіонали ж мають свої професійні цілі. Чесні змагання не приносять доларів за рекламу. Перемога стала цінуватись понад усе. Нічого дивного, що таке ставлення стимулювало вживання допінгів.

Другою важливою подією було рішення МОК 1983 року отримувати прибутки від того, що один експерт з маркетингу назвав «найдорогоціннішим у світі символом, який досі не приносив доходів» — олімпійських кілець. Через це виникла атмосфера розгнузданої комерціалізації, яка стала розпізнавальним знаком Олімпіад. Джейсон Зенґірлі сказав: «Незважаючи на всі розмови про роль Олімпіад у сприянні миру і єдності людей всього світу... вони насправді нічим не відрізняються від... будь-яких інших спортивних заходів, розрахованих лише на успіх у публіки». Чи це означає, однак, що ідеали, висунуті під егідою олімпійського руху, взагалі недосяжні?

Як досягти ідеалів

МІЖНАРОДНА дружба, братерство, мир — хто ж не вітатиме таких шляхетних ідеалів? Барон П’єр де Кубертен, відроджуючи Олімпійські ігри, вважав, що завдяки їм можна подолати національну ворожнечу, адже суперники повинні поважати один одного незалежно від раси, релігії чи статі. На його думку, «ліпший світ можуть створити тільки ліпші люди». Чи справді спорт може принести мир всьому світові? Історія Ігор свідчить про протилежне.

Хоча спорт займає своє достойне місце, ключовим чинником правдивого миру є знання з Біблії. Саме біблійні принципи можуть сформувати «ліпших людей», про яких говорив Кубертен. Розгляньмо декотрі принципи з Біблії, які допомагають зберігати між собою мир тим, хто застосовує їх незалежно від національності.

«По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35).

«Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!» (Римлян 12:18).

«Поки маємо час, усім робімо добро» (Галатів 6:10).

«Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:3).

«Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8).

Чи ідеали, про які йдеться у цих біблійних цитатах, можна втілити в життя? Ось що сталось у Мюнхені. У 1974 році, лише через два роки після проведення у цьому місті Олімпійських ігор, які були затьмарені актом тероризму і вбивствами, на тому ж стадіоні відбувався міжнародний конгрес Свідків Єгови. Серед присутніх були делегати з Греції та Туреччини — країн, що воювали між собою. Того ж літа грецька і турецька армії билися за острів Кіпр. Чи це зіпсувало стосунки між християнами — делегатами цього конгресу? Ні! Наскільки ж зворушливо було бачити, як греки і турки стискали один одного в обіймах і називали себе братами й сестрами!

У всьому світі знають, що Свідки Єгови живуть у мирі між собою, їм не заважають національні, етнічні й племінні розбіжності. Звичайно, вони не твердять, що вже досягли ідеалу всесвітньої єдності та співпраці. Їм, як і всім, ще слід старанно працювати, щоб наслідувати раду християнського апостола Павла ‘скинути з себе людину стародавню [«стару особистість», НС] з її вчинками, та зодягнутися в нову’ (Колосян 3:9, 10). Однак вони твердо переконані в тому, що застосування біблійних принципів допомагає людям ‘шукати миру і прагнути до нього’ (1 Петра 3:11, Дерк.).

На жаль, олімпійський рух, хоч і має високі ідеали, виявив найгірші риси багатьох людей. На противагу цьому могутнє Боже Слово виявляє найліпше в людях, сприяючи міжнародній дружбі й миру.