² Мета написання цього листа чітко виявлена. Під час свого першого ув’язнення в Римі (59—61 роки н. е.) Павло міг вільно проповідувати про Боже Царство. Серед тих, хто його слухав, був Онисим, раб, який втік з дому Филимона, Павлового друга. В результаті Онисим став християнином, і Павло за згодою Онисима вирішив відіслати його назад до Филимона. Саме в той час Павло написав також листи до зборів в Ефесі та Колосах. В обох цих листах він дав добрі поради християнам, які були рабами і власниками рабів, щодо того, як належно ставитись один до одного (Еф. 6:5—9; Кол. 3:22—4:1). Однак Павло додатково написав лист до Филимона, в якому особисто благав про Онисима. Цей лист Павло написав власноруч, що було зовсім незвичним для нього (Филим. 19). Така особиста увага з боку Павла додала його проханню особливої ваги.

Схоже, що ці три листи — до Филимона і до зборів в Ефесі та Колосах — були передані через Тихика та Онисима (Еф. 6:21, 22; Кол. 4:7—9).