Насолоджуйтесь ними безпечно

Лісник у Ватертон Лейкс національному парку

ЧЕРЕЗ брак здорового розсудку, туристи попадають у клопіт а лісники тоді мусять шукати їх. Наприклад: Два молодих скелелази запізнились із горесходження в Банф національному парку. Батьки повідомили лісничу службу, і незабаром знайшли їхню автомашину. З допомогою телескопа ми побачили скелелаза на краї скелі не мігши рухатись.

Підлізши близько до нього, ми випитували про його партнера. «Чи він вище вас? Чи нижче?» Скелелаз тільки пробурчав. Люди під тягарем напруження не думають про дійсність. Ми знайшли його партнера внизу; він впав і вбився об скелю. Такі випадки майже завжди бувають через помилку властиву людині.

Коли туристи приходять до нас і розпитують про піші екскурсії, скелелазіння або про мандрівку через місцевість якою ведмеді блукають, то ми даємо їм просту, легкозрозумілу, і точну інформацію. Відвідувачі парку гадають, що ми говоримо до них так як до дітей. Багато людей просто не можуть усвідомити, що їм може трапитись у пустині або на скелі. Вони нетерплячі й не розуміють, що можуть потрапити в нещастя. Тому то ми повторюємо нашу звістку й даємо перестороги.

Два молоді юнаки приготовились до скелелазіння тільки шнуром обв’язаним довкола пояса з гачком на кінці. Вони потрапили в ситуацію в якій не було можливо підніматись ні до гори ні злазити в долину. Один молодий скелелаз став пройнятий страхом. Він сів і не міг рухатись. Його друг вирішив спуститись на скелю внизу а тоді піти по допомогу. Знаючи, що його не буде якийсь час, він залишив своєму партнерові свій жакет, щоб грітись. Спускаючись у долину, гачок сповзнув з тріщини в скелі, а він упав додолу й вбився.

Ведмежа територія

В іншому випадку, одна пара докінчувала пішу екскурсію понад Бавндрі крік (притока) поза межами Ватертон парку південної Альберти. Несподівано перед ними з’явився ведмідь. Жінка, з сумкою на плечах, кинулась на землю, і стулилась руками за шию а колінами під шлунком. Її чоловік заціпенів від страху, стоячий близько 6 метрів (20 футів) віддалі, тільки дивився на наступаючого ведмедя.

Ведмідь відразу пішов до жінки, і почав роздряпувати сумку шукаючи в ній харчів. Він подряпав жінку по плечах, стегнах і сідниці. Переляканий чоловік витяг з своєї сумки кілька бутербродів і кинув їх на землю. У процесі, з його сумки випав горщик, ударив об скелю й відстрашив ведмедя, який швидко побіг назад у ліс. Екскурсанти теж швидко втікли. Ми мусили стратити того ведмедя, тому що він уже турбував інших людей.

Урок з цього такий: Якщо носите при собі сумку й зустрінетесь з ведмедем, то киньте сумку. Часто ведмеді приходять до людей тільки, щоб настрашити їх кинути сумку з харчами; вони швидко навчаються цього. Кинена сумка або фотоапарат відвернуть ведмедеві увагу й ви будете мати час утекти.

Фотографи не повинні приходити дуже близько до ведмедів, щоб фотографувати їх. Весною 1988 р., один чоловік з дружиною таборували в Глейшер національному парку. Вони побачили сіру ведмедицю з трьома ведмедятами. Чоловік взяв автоматичний фотоапарат і побіг фотографувати їх. З безпечного схилу гори він здіймив першу фотографію. Здавалось, ведмеді не звертали на нього уваги й він насмілився.

Обережно він перейшов на другий бік схилу й став на дорозі ведмедів. Фотографії, пізніше проявлені з його автоматичного апарата, показували ведмедів усе ближче й ближче. Він хотів щонайкращої фотографії, але був заблизько до ведмедиці, і вона мусила рішити втікати або нападати.

Остання знімка в його апараті показала, що ведмедиця вже втрачала терпіння — і наскочила на нього! Фотограф старався втекти на дерево, але вже було запізно. Ведмедиця смертельно поранила його.

В іншому випадку біля озера Луїз в Банф національному парку, сіра ведмедиця покусала одному чоловікові стегно й руку. При ній було двоє ведмежат. Ми не знаємо чому вона наскочила на нього. Вона напала на нього з близько 150 метрів (500 футів) відстані залишаючи малята неохороненими. За ведмежою натурою вони ніколи не залишають своїх малят, щоб без жодної причини нападати на людину.

Наша думка така: Собака екскурсанта правдоподібно розлютив ведмедицю й вона погналася за собакою. Коли ми подали цю думку екскурсантові, то він став заперечувати, нагадуючи нам правила парку, які вимагають, щоб собаку завжди вести на повідку й мати контроль над нею. Я звернувся до лісника й запропонував, щоб стратити ту ведмедицю. Екскурсант здивовано вигукнув, «Чому?

— Здається, вона наскочила на вас нероздратована,— ми відповіли,— і тому мусимо стратити її».

Він подумав на хвилинку й зізнався відверто: «Ви правду кажете. Точно так сталось. Собака роздратив ведмедицю».

Декотрі люди вірять, що собака є охороною під час пішої екскурсії. Це зовсім протилежна думка. Нетренована собака часто роздратовує ведмедя, який тоді накидаєтся на його незахисного власника.

В іншому ведмежому випадку: Заявили, що ведмідь покусав дитину. Пізніше ми довідались, що двоє дітей грались біля берега тоді як батько ловив рибу. Несподівано ведмідь вибіг з ліса, схопив одну дитину й потягнув її геть. Батько побіг за ведмедем, щоб урятувати дитину, але знайшов її покиненою.

Про це наша думка така: Ведмідь помилився. Він правдоподібно гадав, що діти, граючися на руках і колінах, були оленята або малята лося. Здається, ведмідь залишив діти з власної волі, коли взнав тотожність своєї жертви. На нещастя, поранена дитина померла. Пам’ятайте, ведмеді не є свійські тварини тільки тому, що живуть у парку. Вони можуть, і деколи дійсно накидаються на дітей, так як бачимо з цього досвіду. Тому то тримайте дітей при собі.

Також пам’ятайте робити багато гаміру у ведмежій території. Таким чином не натрапите на нього зненацька. Групові екскурсії також відстрашують ведмеді. З другого боку, якщо побачите ведмедя, а він ще не побачив вас, то було б краще не робити гаміру, бо таким чином можна настрашити його й він накинеться на вас. Деколи розтурбований ведмідь буде старатись залякувати й риканням погрожувати вам. Це вам пересторога, що ви вже заблизько нього. Це час обачно, а також потихенько залишати ведмежу територію. У цьому ви ніяк не здобудете перемоги.

Уважно прочитуйте паркові брошури про ведмеді, щоб знали що робити в ведмежій території.

Інші обов’язки лісника

Крім справлятись з ведмедями, ми патрулюємо дороги в парку, озера, таборища й відлюдні місцевості. Ми також примушуємо закон, наглядаємо над ресурсами, пожежами, і безпекою публіки. Тоді як охороняємо й доглядаємо парки, то в різні способи також охороняємо людей, щоб вони не пошкодили собі. Наприклад:

У Банф національному парку, є популярна ущелина Джонсон. Це приємна одногодинна екскурсія від Верхнього водоспаду. На безпеку екскурсантів, щоб вони не сходили з битого шляху є дорожні знаки й поручні огорожі. Одна жінка ігнорувала наші знаки, переступила барєр, і спустилась до краю води, щоб обмити ноги. Інша жінка, побачивши її, вирішила обмити свої ноги. Вимивши ноги, вона стала на гладку скелю, поковзнулась, і впала в швидкопливучу річку.

Перша жінка подала їй руку, доторкнулась, але не могла втримати її. Швидка вода схопила ту жінку, перекотила її через водоспад і вона вбилась. Який жаль. Це був її медовий місяць, будучи тільки три дні одруженою. Яке ж непотрібне марнування життя — через те, що ігнорувала знаки й барєр!

Життя лісника в парку загалом нагороджує. Ми дуже заглиблюємось у природу, помагаємо зберігати й відновлювати все природне. Все ж таки мусимо мати справу з людьми, і так як я вже згадав, декотрі візити в парк кінчаються трагедією. Проте, більшість кінчаються щасливо, а навіть забавно.

Наприклад, один лісник зауважив автомашину при краї шумливої дороги. Пасажир скрутив вікно й годував ведмедя. Лісник приступив до водія машини на обговорення справи, тому що ведмідь був на другому боці авта. Сказавши їм, що так робити не було безпечно, як також незаконно, то пасажир швидко підкрутив вікно на незадоволення ведмедя, який швидко побіг до другого боку машини, тоді як лісник ще розмовляв з водієм. Здивований ведмідь зупинився раптово тільки один метр (три фути) від лісника й чекав, неначе кажучи: «Почекаю своєї черги, лісничий, але спішись!»

Протягом минулих двох десятиліть наша служба в парку дуже змінилась. Сьогоднішні туристи не вміють справлятись з пустинею так як колишні. Ось дамо вам пораду: Якщо плануєте пішу екскурсію у відлюдні місцевості, то трусики, сорочинки й легка перекуска ніяк не вистачать. Гарна літня погода може несподівано перемінитись на вітер та сніг, і ви можете загинути від холоду. Приготовтесь для несподіваного, беручи з собою більше харчів і одягу ніж потрібно, щоб безпечно докінчити вашу екскурсію.

Крім того, ніколи не лазьте по скелях або не йдіть на екскурсію самотою. Не беріться до того, що вам неможливе. Недосвідчений скелелаз не може діяти 1350—2400 метрів (4500—8000 футів) вище морського рівня. Не переоцінюйте вашої сили; вимоги завжди більші ніж ви уявляєте собі. Вирушайте рано вранці й не продовжуйте екскурсії у разі погода погіршиться.

На закінчення, пам’ятайте, що ви є гість у парку. Тут ми охороняємо скелі й малі тварини, як також квіти й рослину. Залишайте по собі тільки ваші сліди. Візьміть до дому тільки фотографії й приємні спогади.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Під час екскурсії в територію сірих ведмедів треба бути дуже обережним.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Я служу лісником тут у Ватертон Лейкс національному парку.