Допомога людям, які не чують

У Панамі є багато сімей, члени яких почувають себе ніяково через проблеми зі слухом. Іноді такі особи не мають жодної освіти. Чимало людей, які не чують, є відокремленими і самотніми, оскільки спілкуватися з ними дуже складно.

Щоб донести добру новину таким людям, було докладено певних зусиль. Роз’їзний наглядач заохотив групу ревних піонерів та вісників вивчити панамську мову жестів. Їхні зусилля були винагороджені.

У кінці 2001 року в місті Панама утворилася група, зібрання якої проводяться мовою жестів. Близько двадцяти осіб відвідувало зібрання. Чим краще брати й сестри оволодівали мовою, тим ліпше їм вдавалося доносити біблійну правду людям, які ще ніколи її не «чули». На зібрання почало приходити багато Свідків з дітьми, які мали вади слуху. Свідки побачили, що їхнім дітям легше розуміти біблійні вчення, а правда стала для них цікавішою. Чимало батьків вивчили мову жестів для того, щоб краще спілкуватися з дітьми. Вони змогли духовно допомогти своїм дітям і зміцнити свої сім’ї. Приклад з життя Ельси та її дочки Ірайди гарно це ілюструє.

Одна сестра-Свідок, котра співпрацювала з групою, зібрання якої проводились мовою жестів, почула про Ірайду. Сестра відвідала її і дала їй брошуру «Утішайтеся вічним життям на землі!»c. Ірайда дуже зраділа, дізнавшись про новий світ з ілюстрацій. Почалося біблійне вивчення по брошурі. Закінчивши вивчати цю публікацію, вони почали вивчення за допомогою брошури «Чого Бог вимагає від нас?»d. Ірайда просила маму допомогти їй готуватися і пояснювати матеріал.

Але було дві проблеми. По-перше, Ельса не була Свідком, тож не знала біблійної правди. По-друге, вона не розуміла мови жестів. Колись Ельсі сказали, що вона не мусить володіти мовою жестів, а її дочка повинна навчитися говорити. Отже, спілкування між дочкою та мамою було обмежене. Прохання Ірайди про допомогу змусили Ельсу попросити Свідків вивчати також і з нею. Вона сказала: «Я прошу вас заради моєї дочки, бо ніколи не бачила, щоб Ірайда так сильно чимось захоплювалась». Ельса приєдналася до біблійного вивчення з дочкою і вивчила мову жестів. Завдяки тому, що Ельса присвятила більше часу дочці, спілкування в сім’ї покращилося. Ірайда стала більш розбірливою у виборі друзів і спілкується зі збором. Тепер вони обидві регулярно приходять на зібрання. Ельса недавно охрестилась, а Ірайда і далі навчається, щоб досягнути цієї мети. Ельса розповідає, що вона заново взнає свою дочку і тепер вони можуть поговорити про багато важливих речей, які цікавлять їх обох.

У квітні 2003 року був утворений збір, зібрання якого проводяться мовою жестів. Число вісників Царства у зборі зросло до понад 50, але зібрання відвідує значно більше осіб. Понад одну третю цього збору становлять люди, у яких проблеми зі слухом. Групи, зібрання яких проходять мовою жестів, формуються також у трьох великих містах неподалік столиці. Однак все ще залишається чимало роботи. Без сумніву, було зроблено дуже багато для того, щоб подолати «німу тишу» між щиросердними людьми, які не чують, і люблячим Творцем, Богом Єговою.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Вивчення «Вартової башти» мовою жестів.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Ельса і її дочка Ірайда насолоджуються змістовним спілкуванням.