-
Долаючи бар’єри у ПанаміВартова башта — 2006 | 15 квітня
-
-
Долаючи труднощі в комарці
Нгобе — найчисленніший з восьми корінних народів Панами, який налічує близько 170 000 осіб. Більшість з них проживає у просторій місцевості, якій недавно надали статус комарки, тобто заповідника. Велику частину цієї території займають гори, вкриті непрохідними хащами, та мальовниче узбережжя моря. Люди тут зазвичай поселяються біля річок, які є зручними каналами для транспортування, або вздовж узбережжя. Чимало мешканців комарки досить убогі, вони працюють на гірських плантаціях кави і займаються рибальством чи землеробством. Багато жителів є членами церков загальновизнаного християнства. Проте існують прихильники місцевої релігії, знаної як Мама Тата. Інші звертаються до місцевих сюкіас (шаманів), щоб зцілитися від хвороби чи звільнитися від злих духів. Хоча немало людей говорять іспанською мовою, проте найкраще розуміють гуаймі.
У пошуках щиросердних людей
Свідки Єгови усвідомлюють, наскільки важливо навчати людей правди і не лише допомогти їм зрозуміти її, але й досягнути їхнього серця. Бо лише тоді вони зроблять необхідні зміни в житті відповідно до біблійних принципів. Тому у вісім різних частин заповідника було призначено спеціальних піонерів, котрі з допомогою місцевих Свідків вивчили мову гуаймі.
Те, що у цій місцевості утворилося 14 зборів, свідчить про чудову можливість для росту. Приміром, декілька років тому спеціальні піонери, подружжя Дімас і Гізела, були призначені в збір на узбережжі Тобебе. У цьому зборі налічувалось близько сорока вісників. Піонерам було важко звикнути до частих подорожей каное, для того щоб проповідувати смиренним людям вздовж узбережжя Атлантичного океану. Дімас і Гізела переконалися, що спокійні води океану можуть швидко перетворитися на смертельні. Після веслування від одного села до іншого їх часто боліли руки та спини. Іншою трудністю було вивчення місцевої мови. Однак їхня жертовність і наполегливість винагородились — у 2001 році аж 552 особи відвідали Спомин Христової смерті.
З Тобебе через затоку можна дістатися до села Пунта Ескондіда. Деякий час мала група вісників регулярно перепливала затоку, якщо дозволяла погода, і відвідувала зібрання в Тобебе. Звіти показували, що у цій території можна утворити збір. Саме через це Дімаса і Гізелу попросили переїхати в Пунту Ескондіду. Менше ніж через два роки у цьому селі утворився збір, в якому було 28 вісників, і щотижня на публічну промову приходило в середньому 114 осіб. Вісники нового збору дуже зраділи, коли 2004 року на Спомин Христової смерті прийшло 458 осіб.
Боротьба з неписьменністю
Багато щирих людей, подолавши неписьменність, розвинули близькі взаємини з Єговою. Ось що трапилося з молодою жінкою на ім’я Ферміна, яка мешкає в гористій місцевості комарки. Місіонерки, проповідуючи у віддаленій території, де жила ця жінка, побачили, що вона сильно цікавиться звісткою про Царство. Коли їй запропонували вивчення Біблії, вона погодилась, бо хотіла дізнатися більше. Проте була одна проблема. Хоча Ферміна говорила іспанською та гуаймі, вона не могла ні читати, ні писати жодною з цих мов. Місіонерка запропонувала їй навчатися за допомогою брошури «Наполегливо займайтесь читанням і писанням»a.
Ферміна була гарною ученицею. Вона старанно готувала домашні завдання і наполегливо вчилась грамотно писати. За рік жінка зробила достатній поступ для того, щоб вивчати брошуру «Ви можете стати Божим другом!»b. І, коли почали проводити зібрання, Ферміна стала їх відвідувати. Але через бідність їй було дуже тяжко оплачувати вартість проїзду, щоб добратися з дітьми на зібрання. Одна піонерка, яка знала обставини Ферміни, запропонувала їй шити і продавати традиційний жіночий одяг народу нгобе. Ферміна так і зробила. Хоча їй не вистачало коштів на життя, вона використовувала зароблені гроші лише для того, щоб відвідувати християнські зібрання. Тепер Ферміна з сім’єю переїхала в іншу територію і продовжує робити духовний поступ. Вони задоволені не лише тому, що подолали неписьменність, а й тому, що познайомилися з Єговою.
-
-
Долаючи бар’єри у ПанаміВартова башта — 2006 | 15 квітня
-
-
[Ілюстрація на сторінці 8]
Жінки, які розмовляють мовою куна, тримають гобелени.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Місіонерка проповідує жінці з племені нгобе.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Свідки з народності нгобе добираються каное на спеціальний одноденний конгрес.
[Ілюстрації на сторінці 11]
Біблійна правда подолала культурні та мовні бар’єри у Панамі.
-