Головування — важке завдання?

Поміркуймо, приміром, над питанням головування в сім’ї. У часи патріархів чоловіки, подібні Аврааму, Ісаку та Якову, були безперечними «головами сімей» (Дії 7:8, 9, НС; Євреїв 7:4). У праці «Нові звичаї й обряди біблійних часів» (англ.) Ральфа Ґавера говориться: «Родина була... «маленьким царством», яким правив батько. Він правив над дружиною, дітьми, внуками і слугами, над усіма в домі». Дійсно, патріархи часто мали владу також над родинами своїх синів. (Порівняйте Буття 42:37).

Чи це давало чоловікам право гнобити своїх дружин і дітей? Аж ніяк. Щоправда, Бог сказав першій жінці Єві: «До мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою» (Буття 3:16). Ці слова показують, як здебільшого ведеться заміжнім жінкам, але вони не говорять, що так має бути серед правдивих поклонників Бога. Богобійні чоловіки повинні не випускати з уваги первісного наміру Єгови. Єгова створив жінку, щоб вона була чоловіковою ‘поміччю, подібною до нього [«доповненням», НС]’, а не його рабинею (Буття 2:20). Оскільки побожні чоловіки в давні часи визнавали свою власну підзвітність Богові та були покірними йому, то не зловживали своєю владою. Богобійні патріархи не поводилися зі своїми дружинами і дітьми, як з рабами, а виявляли їм щиру любов і приязнь.

Ми можемо трошки дізнатися про любов, яка звичайно виявлялася дітям, з Буття 50:23. Тут говориться про правнуків Йосипа, що вони «народилися на Йосипові коліна». Це може просто значити, що Йосип визнавав дітей своїми нащадками, але також може показувати, що він з любов’ю бавився з дітьми, гойдаючи їх на своїх колінах. Батьки сьогодні добре роблять, коли виявляють своїм дітям подібну любов.

Богобійні патріархи, як голови сімей, також дбали за духовні потреби своїх родин. Вийшовши з ковчегу після всесвітнього Потопу, «збудував Ной жертівника Господеві. ...І приніс на жертівнику цілопалення». (Буття 8:20; порівняйте Йова 1:5). Вірний патріарх Авраам подав добрий приклад тим, що давав членам родини особисті настанови. Він «наказав синам своїм і домові своєму по собі... дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право» (Буття 18:19). Отже, головування з любов’ю сприяло духовному і душевному добробуту сім’ї.

Нині християнські чоловіки наслідують цей приклад. Вони головують у справах поклоніння, допомагаючи своїм сім’ям виконувати Божі вимоги і подаючи добрий приклад (Матвія 28:19, 20; Євреїв 10:24, 25). Подібно до патріархів, християнські чоловіки і батьки дають членам своїх сімей особисті настанови.

Рішучі дії

Коли патріарх Яків нарешті виплатив величезний борг своєму тестю, то спитав: «Коли ж я буду працювати для власного дому?» (Буття 30:30). Як кожний батько, Яків відчував необхідність забезпечувати матеріальні потреби своєї родини і через це тяжко працював. У Буття 30:43 говориться: «Дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли».

Однак кілька років по тому, коли Яків перебрався у ханаанський край, він очевидно не знав, що його донька Діна розвинула небезпечну звичку спілкуватися з ханаанцями, котрі були язичникамиa (Буття 34:1). Він також не діяв рішуче, коли дізнався, що в його домі є поганська атрибутика. У всякому разі, після жахливого ґвалтування Діни Яків почав діяти рішуче. «Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся»,— наказав він (Буття 35:2—4).

Християнські батьки повинні бути пильними у тому, що стосується духовності їхніх сімей. Якщо є серйозна загроза духовному добробуту сім’ї, як-от неморальна література або непристойна музика вдома, то вони повинні рішуче діяти.