² Павло поєднує влучну аргументацію та вражаюче велику кількість цитат з Єврейських Писань і, послуговуючись Тертієм як секретарем, представляє це в одній з найбільш промовистих книг Християнських Грецьких Писань. Використовуючи надзвичайно гарну мову, він обговорює проблеми, що виникли у першому столітті в християнських зборах, які складалися з євреїв та греків. Чи євреї, будучи Авраамовими нащадками, мали перевагу над іншими? Чи зрілі християни, звільнившись від Мойсеєвого Закону, мали право доводити до спотикання слабших єврейських братів, які все ще дотримувались давніх звичаїв? У цьому листі Павло чітко показує, що євреї та неєвреї рівні перед Богом і що люди визнаються праведними не через Мойсеїв Закон, а через віру в Ісуса Христа й завдяки Божій незаслуженій доброті. У той же час Бог вимагає, щоб християни виявляли належне підкорення тій чи іншій владі, якій вони підлягають.

⁵ Існує багато доказів достовірності Листа до римлян. Його написав, як сказано у вступі до листа, «Павло — раб Ісуса Христа — покликаний стати апостолом... всім, хто в Римі,— улюбленим Божим, які покликані бути святими» (Рим. 1:1, 7). Документи, що підтверджують його достовірність, належать до найраніших текстів, які засвідчують правдивість Християнських Грецьких Писань. Петро у своєму першому листі, написаному, мабуть, на шість — вісім років пізніше, вживає стільки подібних виразів, що, на думку багатьох вчених, він, очевидно, був ознайомлений з Листом до римлян. Климент Римський, Полікарп Смирнський та Ігнатій Антіохійський, які жили в кінці першого — на початку другого століття н. е., вважали, що цей лист належить до писань Павла, і цитували його як такий.

⁷ Коли і де був написаний Лист до римлян? Тлумачі Біблії одностайно погоджуються, що цей лист написано в Греції, найімовірніше, у Коринфі, коли Павло перебував там кілька місяців наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі. На Коринф вказує сам зміст листа. Павло писав його з дому Гая, який був членом тамтешнього збору, і порекомендував Фіву з поблизького збору в Кенхреї, коринфському морському порту. Очевидно, саме Фіва привезла цей лист до Рима (Рим. 16:1, 23; 1 Кор. 1:14). У Римлян 15:23 Павло написав: «В цих краях немає території, де б я не проповідував», і в наступному вірші він вказує, що має намір розширити свою місіонерську діяльність у напрямку на захід, до Іспанії. Він цілком міг написати це під кінець своєї третьої подорожі — на початку 56 року н. е.