Письменник: Павло

РОЗПОВІДЬ Луки про Павлове життя, яка міститься у книзі Дії, закінчується тим, що Павло чекає в Римі на результати своєї апеляції до кесаря. З оповіді довідуємось, що Павло живе у будинку, який винаймає, та «з величезною свободою мови і без перешкод» проповідує про Боже Царство усім, хто приходить до нього (Дії 28:30, 31). Але у своєму другому листі до Тимофія Павло пише: «Я зношу лихо, і мене, як злочинця, навіть закували в тюремні кайдани» — і каже, що його смерть неминуче наближається (2 Тим. 2:9; 4:6—8). Яка велика зміна! У першому випадку до нього ставились як до поважаного в’язня, а в другому — як до небезпечного злочинця. Що ж сталося в період між 61 роком н. е., коли Лука описував ситуацію Павла під кінець його дворічного перебування в Римі, і часом, коли Павло сам повідомив Тимофієві про свої обставини, написавши йому, мабуть, незадовго до своєї смерті?

² Оскільки видається неможливим, що листи Павла до Тимофія і Тита могли бути написані в період, охоплений у книзі Дії, деякі тлумачі Біблії прийшли до висновку, що Павлова апеляція до кесаря принесла позитивні результати і близько 61 року н. е. Павла звільнили. У «Новому вестмінстерському словнику Біблії» говориться: «Кінцевий вірш книги Дії швидше погоджується з цією думкою [що Павла звільнили після дворічного ув’язнення], ніж з припущенням, що описане ув’язнення закінчилося засудженням апостола і смертю. Лука наголошує на тому, що ніхто не перешкоджав праці Павла, а це, безсумнівно, наводить на думку, що його діяльність не наближалась до кінця»a. Отож написання Першого листа до Тимофія припадає на період між звільненням Павла з його першого ув’язнення в Римі та його останнім ув’язненням у тому ж місті, тобто приблизно на 61—64 роки н. е.

³ Після звільнення з в’язниці Павло, очевидно, знову зайнявся місіонерською діяльністю разом з Тимофієм і Титом. Чи побував Павло в Іспанії, як дехто вважає,— невідомо. Климент Римський написав (бл. 95 року н. е.), що Павло дійшов аж «до з[ахідних] кордонів землі», тож він міг бути і в Іспаніїb.

⁴ Звідки Павло написав свій перший лист до Тимофія? Як видно з 1 Тимофія 1:3, Павло заохочував Тимофія зайнятися певними справами збору в Ефесі, тимчасом як він сам вирушав у Македонію. Мабуть, саме звідти Павло написав листа Тимофієві в Ефес.

⁵ Ще з найдавніших часів вважалося, що письменником двох листів до Тимофія був Павло, а самі листи визнавались частиною натхнених Писань. З цим погоджуються ранні християнські письменники, у тому числі Полікарп, Ігнатій та Климент Римський; також ці листи включені як писання Павла у списки Християнських Грецьких Писань перших кількох століть. Один авторитетний фахівець пише: «Достовірність лише небагатьох книг Н[ового] З[авіту] підтверджено так само переконливо... Тому заперечення щодо достовірності мусять бути сучасними нововведеннями, які суперечать вагомим доказам з часів ранньої церкви»c.

⁶ Павло написав свій перший лист до Тимофія, щоб чітко описати певні організаційні процедури у зборі. Йому необхідно було також застерегти Тимофія проти фальшивих вчень та зміцнити братів, аби вони протистояли такому «так званому „знанню“» (1 Тим. 6:20). Крім того, в Ефесі, який був комерційним центром, існували такі спокуси, як матеріалізм і «любов до грошей», тож було б своєчасно дати деякі поради й стосовно цього (6:10).

Письменник: Павло

ПАВЛА знову ув’язнили в Римі. Однак обставини в час його другого ув’язнення були набагато суворіші, ніж першого разу. Це був приблизно 65 рік н. е. У липні 64 року н. е. в Римі спалахнула велика пожежа, яка завдала величезних збитків у 10 з 14 районів міста. Згідно з римським істориком Тацитом, імператор Нерон не зміг «покінчити зі злим поговором про те, що пожежа була влаштована за його наказом. І ось Нерон, щоб припинити чутки, знайшов винних і піддав найжорстокішим тортурам тих, хто своїми гидотами стягнув на себе загальну ненависть і кого натовп називав християнами... Величезну кількість людей засудили не так за злочинне підпалення міста, як за ненависть до роду людського. Їхня смерть супроводжувалася всякими знущаннями. Їх одягали в шкури диких звірів і кидали на розтерзання собакам, або ж їх розпинали на хрестах чи прирікали на смерть в огні і, коли наставала темрява, підпалювали для нічного освітлення. Для цього видовища Нерон надав свої сади... Такі знущання викликали до них співчуття, адже виглядало так, що їх винищували не заради блага суспільства, а через жорстокість однієї людини»a.

² Можливо, саме в час цих жорстоких переслідувань Павло знову став в’язнем у Римі. Тепер він був закований в кайдани. Він не сподівався звільнення, а чекав лише на остаточний вирок і страту. Мало хто відвідував його. Адже кожен, хто відкрито називався християнином, наражав себе на арешт і мученицьку смерть. Ось чому Павло з такою вдячністю написав про відвідувача з Ефеса: «Хай Господь обдарує милосердям домашніх Онисифо́ра, бо він не раз приносив мені відсвіження і не соромився моїх ланцюгів. Навпаки, коли він був у Римі, то зробив усе можливе, щоб знайти мене, і таки знайшов» (2 Тим. 1:16, 17). Будучи на крок від смерті, Павло називає себе в листі тим, хто «з Божої волі став апостолом Христа Ісуса згідно з обітницею життя, що пов’язане з Христом Ісусом» (1:1). Павло знав, що на нього чекає життя, пов’язане з Христом. Він проповідував у багатьох головних містах знаного тоді світу — від Єрусалима до Рима, а можливо, навіть до Іспанії (Рим. 15:24, 28). Він пробіг шлях до кінця, залишаючись вірним (2 Тим. 4:6—8).

³ Ймовірно, Павло написав цей лист до Тимофія близько 65 року н. е., незадовго до своєї мученицької смерті. Тимофій, мабуть, далі перебував в Ефесі, бо Павло заохотив його там залишитися (1 Тим. 1:3). Тепер Павло двічі настійно просить Тимофія якнайшвидше прийти до нього і привести з собою Марка, а також принести накидку і сувої, які Павло залишив у Троаді (2 Тим. 4:9, 11, 13, 21). Написаний у такий критичний час, цей лист містив цінні слова підбадьорення для Тимофія, і відтоді уже впродовж століть правдиві християни знаходять в ньому для себе багато підбадьорливих думок.

⁴ Другий лист до Тимофія вважається достовірною і канонічною книгою на підставі тих же доказів, які вже обговорювались у зв’язку з Першим листом до Тимофія. Другий лист визнавали і використовували ранні письменники та тлумачі, в тому числі Полікарп, який жив у другому столітті н. е.