Письменник: Павло

ПАВЛО найбільш знаний як апостол для «інших народів». Але чи його служіння було зосереджене виключно на неєвреях? Аж ніяк! Перед тим як Павло охрестився і отримав своє доручення, Господь Ісус сказав до Ананія: «Цей чоловік [Павло] — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам» (Дії 9:15; Гал. 2:8, 9). Написання Листа до євреїв повністю узгоджувалося з даним Павлові дорученням звіщати про ім’я Ісуса Ізраїлевим синам.

² Однак деякі критики висловлюють сумніви стосовно того, що Лист до євреїв написав Павло. Зокрема вони вказують на те, що в листі не з’являється ім’я Павла. Але насправді це нічого не доводить, адже у багатьох інших канонічних книгах теж не згадується ім’я письменника, однак часто сам зміст книги свідчить про те, хто її написав. Крім того, дехто вважає, що Павло, пишучи до єврейських християн в Юдеї, міг навмисно не подати свого імені, оскільки воно стало ненависним для тамтешніх євреїв (Дії 21:28). Навіть те, що стиль листа до євреїв відрізняється від стилю інших послань Павла, зовсім не є доказом того, що лист до євреїв написав не Павло. Без різниці, чи Павло звертався до язичників, євреїв, чи до християн, він завжди виявляв здатність ‘ставати усім для усіляких людей’. У цьому листі він наводить євреям аргументи з позиції єврея — такі, які вони могли б повністю зрозуміти та оцінити (1 Кор. 9:22).

³ Сам зміст листа доводить, що його написав Павло. Письменник був в Італії і товаришував з Тимофієм. Ці факти підходять до Павла (Євр. 13:23, 24). До того ж вчення, викладені в листі, є характерними для Павла, хоча аргументи представлено з погляду єврея, аби вони промовляли до членів суто єврейського збору, до якого і звернений цей лист. Ось що сказано про Лист до євреїв в «Коментарі» Кларка (т. 6, с. 681, англ.): «Уже сама побудова послання свідчить про те, що воно написане до євреїв. Якби воно було написане до язичників, то серед них навіть один з десяти тисяч не міг би зрозуміти наведених аргументів через необізнаність з єврейською системою, тоді як письменник цього послання всюди передбачає, що читач має такі знання». Це допомагає пояснити, чому стиль написання цього листа відрізняється від стилю інших листів Павла.

⁴ Ще більше доказів того, що цей лист написав Павло, з’явилось тоді, коли близько 1930 року було знайдено папірус Честера Бітті 2 (Р⁴⁶). Про цей папірусний кодекс, написаний лише через півтора століття після смерті Павла, видатний британський текстолог сер Фредерік Кеньйон сказав так: «Варто зауважити, що Лист до євреїв поміщено відразу після Листа до римлян (чого майже ніколи не робилось), а це показує, що в ті ранні часи, коли писався цей папірус, не було жодних сумнівів, що його автором є Павло»a. Стосовно цього ж питання в «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа чітко сказано: «Немає суттєвих доказів,— ні зовнішніх, ні внутрішніх,— які б засвідчували, що автором цього послання є не Павло, а хтось інший»b.

⁵ Крім того що Лист до євреїв визнавали ранні християни, сам зміст цієї біблійної книги доводить, що вона ‘натхнена Богом’. Цей лист весь час скеровує увагу читача на пророцтва в Єврейських Писаннях, бо містить багато посилань на ці давні тексти, і він показує також, як всі ті пророцтва сповнились на Ісусі Христі. Лише в першому розділі вжито принаймні сім цитат з Єврейських Писань, коли розглядається думка про те, що Син тепер вищий від ангелів. У цьому листі постійно звеличується Слово Єгови та Його ім’я і вказується, що Ісус є Керівником, завдяки якому отримують життя, а Боже Царство під правлінням Христа — це єдина надія для людства.

⁸ Ніхто не міг би ліпше, ніж апостол Павло, зрозуміти, який тиск та переслідування зносили єврейські християни. Ніхто б не міг більш компетентно, ніж Павло, колишній фарисей, навести їм переконливі аргументи і спростування щодо єврейської традиції. Скориставшись своїм глибоким знанням Мойсеєвого Закону, здобутим біля ніг Гамаліїла, Павло представив незаперечні докази того, що Христос є сповненням Закону, його вказівок і жертв. Павло показав, як тепер усе це замінили набагато славетніші реальні речі, що приносять незмірно більшу користь під новою та ліпшою угодою. Завдяки своєму гострому розуму Павло виклав усі докази послідовно, зрозуміло і переконливо. Кінець Закон-угоди і запровадження нової угоди, вищість Христового священства над ааронським священством, справжня цінність Христової жертви у порівнянні з жертвоприношенням биків та козлів, входження Христа у небо, щоб стати там перед самим Єговою, а не просто в намет на землі — усі ці абсолютно нові вчення, вкрай ненависні для невіруючих євреїв, були представлені тут єврейським християнам з такими численними доказами з Єврейських Писань, що просто мусили переконати будь-якого розсудливого єврея.

⁹ Цей лист став для єврейських християн новою й потужною зброєю, яка могла змусити євреїв-гонителів замовчати. Також він став для них вагомим свідченням, яке могло б допомогти їм переконати і навернути щирих євреїв, котрі шукали Божої правди. З листа видно, яку глибоку любов мав Павло до єврейських християн і як палко він прагнув надати їм практичну допомогу в час, коли вони цього дуже потребували.