Звичайно, Павлу потрібно десь зупинитися. Але він не хоче нікого обтяжувати і не хоче, щоб в інших склалось враження, ніби він сподівається винагороди за своє служіння. Що ж він робитиме?

² Павло вміє виготовляти намети. Це ремесло нелегке. Але Павло готовий заробляти на себе своїми руками.

«Він мав таке ж ремесло, як і вони» (Дії 18:1—4)

4, 5. а) У кого Павло зупинився в Коринфі і як заробляв на життя? б) Коли і де Павло, можливо, навчився виготовляти намети?

⁴ Через якийсь час після прибуття в Коринф Павло зустрів гостинне подружжя — єврея Акилу і його дружину Прискиллу (яку ще називали Прискою). Вони переїхали до Коринфа, коли імператор Клавдій «наказав усім юдеям покинути Рим» (Дії 18:1, 2). Акила і Прискилла не тільки запросили Павла пожити в них, але й запропонували йому разом працювати. Ми читаємо: «Оскільки він мав таке ж ремесло, як і вони,— виготовляв намети,— то зупинився в їхньому домі та працював разом з ними» (Дії 18:3). Павло жив у цих добрих людей протягом всього свого перебування в Коринфі. Мабуть, у їхньому домі він написав деякі листи, що згодом увійшли в Бібліюb.

⁵ Як відомо, Павло отримав освіту «біля ніг Гамаліїла» (Дії 22:3). Коли ж він навчився виготовляти намети? Очевидно, юдеї в ті часи не вважали принизливим навчати своїх дітей якогось ремесла, хоча й посилали їх здобувати освіту. Павло походив з Тарса, що в Кілікії. Ця місцевість славилась кілікіумом — тканиною, з якої виготовляли намети. Тож він, мабуть, навчився свого ремесла ще в дитинстві. Що саме робив Павло? Він або ткав матеріал для наметів, або різав і зшивав цупку тканину. У будь-якому разі це була тяжка робота.

6, 7. а) Як Павло ставився до свого ремесла і чому можна сказати, що Акила і Прискилла поділяли його погляд? б) Як сучасні християни наслідують приклад Павла, Акили та Прискилли?

⁶ Виготовлення наметів не було для Павла справою його життя. Він працював тільки для того, щоб утримувати себе і проповідувати добру новину «без жодної винагороди» (2 Кор. 11:7). А як ставились до свого ремесла Акила і Прискилла? Будучи християнами, вони поділяли погляд Павла. Коли 52 року н. е. Павло покинув Коринф, Акила і Прискилла навіть переїхали разом з ним до Ефеса, і там в їхньому домі проводились зібрання місцевого збору (1 Кор. 16:19). Потім вони повернулися до Рима, а згодом знову в Ефес. Ці ревні християни ставили справи Царства на перше місце в житті, віддавали служінню всі свої сили і цим заслужили вдячність «усіх зборів з інших народів» (Рим. 16:3—5; 2 Тим. 4:19).

⁷ Сучасні християни наслідують приклад Павла, Акили та Прискилли. Ревні служителі сумлінно працюють, щоб нікого «не обтяжувати... великими витратами» (1 Фес. 2:9). Багато повночасних проповідників Царства працюють неповний робочий день або посезонно, щоб утримувати себе і займатися найважливішою справою — християнським служінням.