5. Яку надію отримали Ісусові послідовники в першому сторіччі?

⁵ Ісус не мав бути єдиним воскреслим до небесного життя. Павло сказав християнським братам у Римі, що вони помазані святим духом, аби бути Божими синами й співспадкоємцями з Христом, якщо затвердять своє помазання витривалістю до кінця (Римлян 8:16, 17). Павло також пояснив: «Коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення» (Римлян 6:5).

У захист надії на воскресіння

6. Чому в Коринті здійснювалися нападки на вірування у воскресіння і як на це відреагував апостол Павло?

⁶ Воскресіння входить у «початки науки» християнства (Євреїв 6:1, 2). А втім, у Коринті здійснювалися нападки на цю доктрину. Декотрі в зборі, очевидно, під впливом грецької філософії, говорили: «Немає воскресення мертвих» (1 Коринтян 15:12). Коли про це довідався апостол Павло, він став на захист надії на воскресіння, зокрема надії помазаних християн. Дослідімо Павлові слова, які записані в 1 Коринтян 15-му розділі. Вам буде корисно прочитати цей розділ повністю, за порадою у попередній статті.

7. а) На якому провідному питанні зосередився Павло? б) Хто бачив воскреслого Ісуса?

⁷ У перших двох віршах 15-го розділу 1 Коринтян Павло говорить про предмет свого обговорення: «Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, Якою й спасаєтесь, ...якщо тільки ви ввірували не наосліп». Якщо коринтяни не стояли твердо в Євангелії, то вони пізнали правду надармо. Павло далі сказав: «Я передав вам найперш, що й прийняв,— що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля — усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові» (1 Коринтян 15:3—8).

8, 9. а) Наскільки важливим є вірування у воскресіння? б) Коли Ісус міг з’явитися «більше як п’ятистам браттям»?

⁸ Для тих, хто прийняв добру новину, віра у воскресіння Ісуса не була справою вибору. Багато очевидців могли підтвердити, що «Христос був умер ради наших гріхів» і був воскрешений. Одним з них був Кифа, якого ліпше знають за ім’ям Петро. Після того як Петро відрікся від Ісуса в ніч зради та арешту Ісуса, він напевно дуже втішився, коли Ісус з’явився йому. Воскреслий Ісус також відвідав ‘Дванадцятьох’, апостолів як групу. Це, поза всяким сумнівом, допомогло їм подолати страх і стати сміливими свідками Ісусового воскресіння (Івана 20:19—23; Дії 2:32).

⁹ Христос також з’явився численнішій групі — «більше як п’ятистам браттям». Оскільки таке велике число послідовників Ісус мав тільки в Галілеї, він дав наказ робити учнів, можливо, за обставин про які записано в Матвія 28:16—20 (Хом.). Яке ж яскраве свідчення могли дати ці люди! У 55 році н. е., коли Павло написав це Перше послання до коринтян, декотрі з тих людей ще жили. Проте зауважте, про померлих говориться, що вони «спочили». Вони в той час ще не воскресли, щоб отримати небесну нагороду.

10. а) Яким був результат останньої зустрічі Ісуса зі своїми учнями? б) Як пояснити те, що Ісус з’явився Павлові, «мов якому недородкові»?

¹⁰ Ще одним видатним свідком Ісусового воскресіння був Яків, син Йосипа та Ісусової матері, Марії. Перед воскресінням Яків, очевидно, не був віруючим (Івана 7:5). Але після того як Ісус з’явився Якову, той увірував і, можливо, відіграв важливу роль у наверненні інших братів (Дії 1:13, 14). На останній зустрічі зі своїми учнями Ісус доручив їм ‘бути свідками аж до останнього краю землі’ й після цього вознісся на небо (Дії 1:6—11). Пізніше він з’явився тарсянину Савлові, гонителю християн (Дії 22:6—8). Ісус з’явився Савлові, «мов якому недородкові». Усе було так, немовби Савл вже воскрес до духовного життя і міг бачити прославленого Господа ще за багато сторіч до початку такого воскресіння. Завдяки цьому випадку Савл відразу перестав переслідувати християнський збір і зробив дивовижні зміни (Дії 9:3—9, 17—19). Савл став апостолом Павлом, видатним поборником християнської віри (1 Коринтян 15:9, 10).

Необхідно мати віру у воскресіння

11. Як Павло викрив облудність висловлювань про те, що «немає воскресення»?

¹¹ Отже, воскресіння Ісуса було добре засвідченим фактом. «Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих,— запитує Павло,— як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?» (1 Коринтян 15:12). Такі особи не тільки мали особисті сумніви або питання щодо воскресіння, але й відверто висловлювали невіру в нього. Тому Павло викриває облудність їхнього міркування. Він говорить, що, коли Христос не воскрес, християнська звістка є неправдою, а ті, хто засвідчив про Христове воскресіння, є «неправдивими свідками Божими». Якби Христос не воскрес, то Богові не було б сплачено жодного викупу — християни були б ‘ще у своїх гріхах’ (1 Коринтян 15:13—19; Римлян 3:23, 24; Євреїв 9:11—14). І християни, що «спочили», в декотрих випадках як мученики, загинули, не маючи справжньої надії. В якому ж жалюгідному стані були б християни, якби вони покладалися виключно на це життя! Їхні страждання були б до нічого.

12. а) Яке значення того, що Христа названо ‘первістком серед покійних’? б) Як Христос уможливив воскресіння?

¹² А втім, це було зовсім не так. Павло продовжує: «Христос воскрес із мертвих». Більше того, він — «первісток серед покійних» (1 Коринтян 15:20). Коли ізраїльтяни слухняно складали Єгові початки первоплодів, він благословляв їх рясними врожаями (Вихід 22:28, 29; 23:19; Приповістей 3:9, 10). Називаючи Христа «первістком», або первоплодом, Павло має на увазі, що наступний врожай осіб буде воскрешено до небесного життя. «Смерть бо через людину,— говорить Павло,— і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15:21, 22). Ісус уможливив воскресіння, бо віддав своє досконале людське життя на викуп, відкриваючи людству нагоду звільнитися від рабства гріха й смерті (Галатів 1:4; 1 Петра 1:18, 19)a.

13. а) Відколи відбувається небесне воскресіння? б) Як зрозуміти, що декотрі помазанці не ‘засинають’ сном смерті?

¹³ Павло продовжує: «Кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу» (1 Коринтян 15:23). Христос воскрес 33 року н. е. Проте його помазані послідовники — «ті, що Христові» — мали ще трохи почекати після початку Ісусової царської присутності, яка, за біблійним пророцтвом, розпочалась 1914 року (1 Солунян 4:14—16; Об’явлення 11:18). Що можна сказати про тих, хто мав жити під час цієї присутності? Павло говорить: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,— раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона — і мертві [«нетлінними», Хом.] воскреснуть, а ми перемінимось!» (1 Коринтян 15:51, 52). Зрозуміло, не всі помазанці сплять смертним сном, чекаючи воскресіння. Ті, хто помирає під час Христової присутності, миттєво перемінюються (Об’явлення 14:13).

14. Як зрозуміти, що помазанці «охрещуються, щоб бути мертвими»?

¹⁴ Павло запитує: «Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих [«щоб бути мертвими», НС]? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться [«щоб бути такими», НС]? Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?» (1 Коринтян 15:29, 30). Павло не мав на думці, що живі охрещувалися заради померлих, як подається в декотрих перекладах Біблії. Кінець кінцем, хрещення пов’язане з християнським учнівством, а мертві душі не можуть бути учнями (Івана 4:1). Радше, Павло говорив про живих християн, багато з котрих, як і він, ‘повсякчас наражалися на небезпеки’. Помазані християни ‘христилися у Христову смерть’ (Римлян 6:3). Вже від помазання вони ‘христилися’, так би мовити, стаючи на шлях, що мав вести до смерті, яка подібна до Христової (Марка 10:35—40). Вони мали помирати, плекаючи надію славетного небесного воскресіння (1 Коринтян 6:14; Филип’ян 3:10, 11).

15. Які небезпеки могли поставати перед Павлом і як віра у воскресіння допомагала зносити їх?

¹⁵ Павло тепер пояснює, що він сам колись зазнав такої великої небезпеки, що міг сказати: «Я щодень умираю». Щоб хтось не обвинуватив Павла в перебільшенні, він додає: «Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім». У «Новому Завіті сучасною мовою» цей вірш перекладається так: «Я щодня вмираю. І це правда, як те, брати мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому». Наводячи приклад того, які небезпеки поставали перед ним, у 32-му вірші Павло говорить про ‘боротьбу із звірами в Ефесі’. Римляни часто страчували злочинців, кидаючи їх на арени до звірів. Якщо Павло боровся зі справжніми звірами, він міг вижити тільки завдяки допомозі Єгови. Без надії на воскресіння обраний ним небезпечний шлях був би дійсною нерозсудливістю. Тяжкі випробування і скрути через служіння Богові не мали б ніякого значення без надії на майбутнє життя. «Коли мертві не воскресають,— говорить Павло,— «будемо їсти та пити, бо ми взавтра вмремо!» (1 Коринтян 15:31, 32; дивіться 2 Коринтян 1:8, 9; 11:23—27).

16. а) Звідки може походити вислів «будемо їсти та пити, бо ми взавтра вмремо»? б) Чим такий погляд був небезпечний?

¹⁶ Павло, можливо, цитував Ісаї 22:13, де описується фаталістичний умонастрій неслухняних мешканців Єрусалима. Або він міг мати на думці вірування епікурейців, які зневажали будь-яку надію на життя після смерті й вважали плотське задоволення головною метою в житті. Хоч би що там було, філософія того, аби тільки «їсти та пити» була безбожною. Отже, Павло попереджує: «Не дайте себе звести,— товариство лихе псує добрі звичаї!» (1 Коринтян 15:33). Єднання з тими, хто відкидав воскресіння, могло бути згубним. Таке товариство могло деякою мірою зумовлювати проблеми, котрі Павлові довелося розв’язувати в коринтському зборі, як, наприклад, статева неморальність, поділення, позови й нешанобливість до Господньої Вечері (1 Коринтян 1:11; 5:1; 6:1; 11:20—22).

17. а) Яке напучення дав коринтянам Павло? б) На які запитання ще потрібно відповісти?

¹⁷ Отже, Павло дає коринтянам таке позитивне напучення: «Протверезіться правдиво, та й не грішить, бо деякі Бога не знають,— говорю вам на сором!» (1 Коринтян 15:34). Негативний погляд на воскресіння призвів декотрих до духовного остовпіння, начебто сп’яніння. Їм слід було залишатися тверезими, або пробудитися. Також помазані християни сьогодні повинні бути духовно пильними й не піддаватися впливу скептичних поглядів світу. Вони мусять міцно триматися своєї надії на небесне воскресіння. Але перед коринтянами в той час і перед нами тепер усе ще стоять запитання. Наприклад, в якому вигляді воскресають 144 000, щоб жити на небі? І що сказати про мільйони інших, які досі перебувають у могилах і не мають небесної надії? Що воскресіння означатиме для таких осіб? У наступній статті ми дослідимо подальші слова Павла про воскресіння.

«Смерть знищиться»

«Як ворог останній — смерть знищиться» (1 КОРИНТЯН 15:26).

1, 2. а) Про яку надію для померлих говорив апостол Павло? б) На яке запитання про воскресіння спрямовує увагу Павло?

«ВІРУЮ в... воскресення мертвих [тіла] і [в] життя будучого віку [вічне життя]»,— говориться в апостольському Символі віри. Як католики, так і протестанти, старанно повторюють його вголос, не усвідомлюючи, що їхні вірування більш наближені до грецької філософії, ніж до того, у що вірили апостоли. А втім, апостол Павло відкидав грецьку філософію і не вірив у безсмертну душу. Він таки твердо вірив у майбутнє життя й під натхненням написав: «Як ворог останній — смерть знищиться» (1 Коринтян 15:26). Що ж це означає для смертного людства?

² Щоб отримати відповідь, повернімося до Павлового обговорення теми воскресіння, про що записано в 1 Коринтян, 15-му розділі. Як ви пригадуєте, у початкових віршах Павло визначив воскресіння важливою частиною християнського вчення. Тепер він спрямовує увагу на конкретне запитання: «Але дехто скаже: «Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?» (1 Коринтян 15:35).

Яке тіло?

3. Чому декотрі відкинули віру у воскресіння?

³ Ставлячи це запитання, Павло найімовірніше задумав протидіяти впливу філософії Платона. Платон навчав, що людина має безсмертну душу, яка переживає смерть тіла. Для вихованих у такому дусі християнське вчення напевно здавалося непотрібним. Коли душа живе після смерті, яка суть воскресіння? Крім того, воскресіння здавалося б нелогічним. Коли тіло перетворилося в порох, про яке воскресіння може йти мова? Тлумач Біблії Гайнріх Мейєр говорить, що протидія декотрих коринтян, мабуть, ґрунтувалася «на філософському понятті про те, що відновити матерію тіла неможливо».

4, 5. а) Чому заперечення безвірних були необґрунтованими? б) Поясніть Павлову ілюстрацію про «голе зерно». в) Які тіла Бог дає воскреслим помазанцям?

⁴ Павло викриває марність їхнього міркування: «Нерозумний,— що ти сієш, те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться,— пшениці або чого іншого, і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його» (1 Коринтян 15:36—38). Бог не збирався воскрешати тіла, що їх мали люди, коли жили на землі. Натомість мало відбутись перетворення.

⁵ Павло прирівнює воскресіння до проростання насіння. Маленька пшенична насінина зовсім не нагадує рослини, що виросте з неї. «Уорлд бук енсайклопідія» говорить: «Коли насінина починає проростати, вона поглинає велику кількість води. Вода призводить до великих хімічних змін у насінині. Вона також змушує внутрішні тканини насінини розбухати й прориватися через оболонку». По суті, коли насінина стає паростком, вона гине. «Бог йому тіло дає» в тому розумінні, що він встановив природні закони, які керують розвитком, і кожна насінина отримує тіло за своїм родом (Буття 1:11). Так і помазані християни спочатку помирають як люди. Потім, у призначений Богом час, він повертає їх до життя, даючи їм цілковито нові тіла. Павло сказав филип’янам, що ‘Ісус Христос перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його’ (Филип’ян 3:20, 21; 2 Коринтян 5:1, 2). Вони воскресають у духовних тілах і живуть у духовній сфері (1 Івана 3:2).

6. Чому розумно припускати, що Бог може дати воскреслим відповідні духовні тіла?

⁶ Чи в це надто важко повірити? Ні. Павло доводить, що різні тіла також мають і тварини. Окрім того, він протиставляє небесних ангелів і людей з тіла й крові, кажучи: «Є небесні тіла й тіла земні». Також існує велика різноманітність у неживому твориві. «Зоря від зорі відрізняється славою»,— сказав Павло задовго до того, як науковці виявили існування таких небесних тіл, як голубі зірки, червоні гіганти й білі карлики. З огляду на це, чи ж не розумно припускати, що Бог може дати воскреслим помазанцям відповідні духовні тіла? (1 Коринтян 15:39—41).

7. Що таке нетління? безсмертя?

⁷ Відтак Павло говорить: «Так само й воскресення мертвих: сіється в тління,— в нетління встає» (1 Коринтян 15:42). Людське тіло, навіть досконале, є тлінним. Воно може загинути. Наприклад, Павло сказав, що воскреслий Ісус «більш не вернувся в зотління» (Дії 13:34). Він ніколи не мав повернутися до життя в тлінному, хоча й досконалому людському тілі. Тіла, що їх Бог дає воскреслим помазанцям, є нетлінними, які не гинуть і не розкладаються. Павло веде далі: «Сіється в неславу,— у славі встає, сіється в немочі,— у силі встає, сіється тіло звичайне,— встає тіло духовне» (1 Коринтян 15:43, 44). Ще Павло говорить: «Смертне оце [мусить] зодягтися в безсмертя». Безсмертя — це нескінченне, незнищенне життя (1 Коринтян 15:53; Євреїв 7:16). Цим способом воскреслі носять «образ небесного», Ісуса, який уможливив їхнє воскресіння (1 Коринтян 15:45—49).

8. а) Звідки ми знаємо, що воскреслі є тими самими особами, якими вони були на землі? б) Які пророцтва будуть сповнятися, коли відбуватиметься воскресіння?

⁸ Незважаючи на таке перетворення, воскреслі залишаються тими самими особами, якими були перед смертю. Вони будуть воскрешені з тою самою пам’яттю й тими самими бездоганними християнськими рисами (Малахії 3:3; Об’явлення 21:10, 18). У цьому вони схожі на Ісуса Христа. Він перемінився з духовної постаті на людську. Потім він помер і воскрес як дух. Але «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євреїв 13:8). Який же славетний привілей мають помазанці! Павло говорить: «А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою»! Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 Коринтян 15:54, 55; Ісаї 25:8; Осії 13:14).

Земне воскресіння?

9, 10. а) Що є ‘кінцем’ у контексті 1 Коринтян 15:24 і які події відбуваються у зв’язку із цим? б) Що має відбутися для того, аби знищилася смерть?

⁹ Чи існує якесь майбутнє для мільйонів, що не мають надії на безсмертне духовне життя на небі? Авжеж! Пояснивши, що небесне воскресіння відбуватиметься в час Христової присутності, Павло описує наступні події, кажучи: «А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу» (1 Коринтян 15:23, 24).

¹⁰ «Кінець» — це кінець Тисячолітнього правління Христа, коли Він смиренно й вірно та віддано передасть Царство своєму Богові й Отцеві (Об’явлення 20:4). Божий намір «усе об’єднати в Христі» буде сповнений (Ефесян 1:9, 10). Проте спочатку Христос знищить «всякий уряд, і владу всяку та силу», що протистоїть Божій суверенній волі. Це не тільки заходи, пов’язані із знищенням в Армагеддоні (Об’явлення 16:16; 19:11—21). Павло говорить: «Належить Йому [Христові] царювати, аж доки Він [Бог] не «покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!» Як ворог останній — смерть знищиться» (1 Коринтян 15:25, 26). Так, усі сліди Адамового гріха й смерті будуть стерті. Тоді, через необхідність, Бог випорожнить «пам’ятні гроби», повертаючи померлих назад до життя (Івана 5:28, НС).

11. а) Звідки ми знаємо, що Бог у стані наново створити колись померлі душі? б) Які тіла отримають воскреслі на землі?

¹¹ Це означає, що він наново створюватиме людські душі. Неможливо? Можливо, бо Псалом 104:29, 30 запевняє нас, що Бог у стані це зробити: «Забираєш їм духа — вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. Посилаєш Ти духа свого — вони творяться». Хоча воскреслі будуть тими самими особами, якими вони були до смерті, вони не потребуватимуть того самого тіла. Як і у випадку з воскреслими до небесного життя, Бог дасть цим особам тіло за своїм уподобанням. Поза всяким сумнівом, їхні нові тіла будуть фізично здоровими й досить подібними до колишніх тіл, так що їх впізнаватимуть близькі.

12. Коли відбуватиметься земне воскресіння?

¹² Коли відбуватиметься земне воскресіння? Про свого померлого брата Лазаря Марта сказала: «Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне» (Івана 11:24). Звідки вона про це знала? За її днів воскресіння було предметом суперечок, бо фарисеї вірували в нього, а саддукеї ні (Дії 23:8). Проте Марта напевно знала про дохристиянських свідків, які сподівалися воскресіння (Євреїв 11:35). Вона також могла зрозуміти зі слів у Даниїла 12:13, що воскресіння відбуватиметься в останній день. Вона могла дізнатися про це й від самого Ісуса (Івана 6:39). ‘Останній день’ збігається з Тисячолітнім правлінням Христа (Об’явлення 20:6). Уявіть-но собі радість під час цього «дня», коли почнеться така велична подія! (Порівняйте Луки 24:41).

Хто повернеться?

13. Яке видіння воскресіння записане в Об’явленні 20:12—14?

¹³ В Об’явленні 20:12—14 записане Іванове видіння земного воскресіння: «Бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга,— то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [«гадес», Герасимчук] дали мертвих, що в них,— і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад [«гадес», Гер.] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть,— озеро огняне».

14. Хто буде серед воскреслих?

¹⁴ Воскресіння включатиме «малих і великих»,— як видатних, так і непримітних людей, котрі померли. Серед них будуть навіть немовлята! (Єремії 31:15, 16). У Діях апостолів 24:15 виявлено ще одну немаловажну подробицю: «Настане воскресення праведних і неправедних». Видатними серед «праведних» будуть такі вірні люди давнини, як Авель, Енох, Ной, Авраам, Сарра й Рахав (Євреїв 11:1—40). Тільки подумайте, ви зможете розмовляти з ними й чути подробиці давноминулих біблійних подій з перших уст! Серед «праведних» також будуть тисячі богобоязливих людей, які померли ближче до наших часів і не мали небесної надії. Чи може бути, що хтось із вашої родини або близький є серед них? Як же відрадно знати, що ви знову можете з ними побачитись! Хто ж такі «неправедні», які також повернуться? Серед них будуть мільйони, а може й мільярди тих, хто помер, не маючи нагоди пізнати й застосовувати біблійної правди.

15. Як зрозуміти, що тих, хто повернеться, буде «суджено... як написано в книгах»?

¹⁵ Як зрозуміти, що тих, хто повернеться, буде «суджено... як написано в книгах, за вчинками їхніми»? Ці книги не є згадками про їхні минулі вчинки. Своєю смертю ці люди заплатили за гріхи, які вони вчиняли в минулому (Римлян 6:7, 23). А втім, воскреслі люди все ще перебуватимуть під Адамовим гріхом. У цих книгах повинні бути викладені божественні вказівки, яких слід усім дотримуватися, щоб повністю скористатися з жертви Ісуса Христа. Коли буде усунений останній слід Адамового гріха, «смерть знищиться» в повному розумінні цього слова. Під кінець тисячі років Бог буде «у всьому все» (1 Коринтян 15:28). Людина вже не потребуватиме посередництва Первосвященика або Відкупителя. Усе людство повернеться до досконалого стану, в якому спочатку перебував Адам.

Упорядковане воскресіння

16. а) Чому розумно вважати, що воскресіння буде упорядкованим процесом? б) Хто, правдоподібно, повернеться з померлих одними з перших?

¹⁶ Оскільки небесне воскресіння упорядковане,— «кожен у своєму порядку»,— стає зрозумілим, що земне воскресіння не призведе до хаотичного демографічного вибуху (1 Коринтян 15:23). Звісно, про нововоскреслих потрібно буде піклуватися. (Порівняйте Луки 8:55). Вони потребуватимуть фізичної підтримки, а ще більше — духовної допомоги, щоб здобувати життєдайне знання про Бога Єгову та Ісуса Христа (Івана 17:3). Якби всі повернулися до життя одночасно, не було б можливості подбати про всіх належною мірою. Розумно припустити, що воскресіння відбуватиметься поступово. Вірні християни, які померли перед самим кінцем системи Сатани, очевидно, воскреснуть одними з перших. Ми також можемо сподіватися раннього воскресіння вірних чоловіків давнини, які служитимуть «князями» (Псалом 45:16, Кул.).

17. Наведіть декотрі питання у зв’язку з воскресінням, про які Біблія нічого не говорить і чому християни не повинні надмірно турбуватися ними?

¹⁷ Однак нам не потрібно бути догматичними щодо цього. Біблія нічого не говорить стосовно багатьох питань. Вона не подає подробиць про те, як, коли або де саме відбуватиметься воскресіння людей. У ній не розповідається, де житимуть і як харчуватимуться та одягатимуться ті, хто повернувся. Ми також не можемо з упевненістю сказати, як Єгова розв’яже всі питання, пов’язані з вихованням та доглядом за воскреслими дітьми, або яких заходів він уживатиме в певних ситуаціях стосовно наших друзів або близьких. Звичайно, цікавитись такими справами природно, але було б нерозсудливо витрачати час, намагаючись відповісти на запитання, які тепер не мають відповіді. Ми повинні зосереджуватися на тому, як вірно служити Єгові й отримати вічне життя. Помазані християни покладають надію на славетне небесне воскресіння (2 Петра 1:10, 11). «Інші вівці» сподіваються вічної спадщини в земній сфері Божого Царства (Івана 10:16; Матвія 25:33, 34). Ми не турбуємося багатьма невідомими подробицями про воскресіння, бо довіряємо Єгові. Наше майбутнє щастя запевнить Той, хто може «задовольнити бажання всього живого» (Псалом 145:16, НС; Єремії 17:7).

18. а) Про яку перемогу говорить Павло? б) Чому ми упевнено покладаємо надію на воскресіння?

¹⁸ Павло закінчує обговорення, проголошуючи: «Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Коринтян 15:57). Так, перемога над смертю, успадкованою від Адама, здобувається через викупну жертву Ісуса Христа. Як помазані, так і «інші вівці» поділяють цю перемогу. Звичайно, «інші вівці», які живуть сьогодні, мають унікальну для цього покоління надію. Будучи частиною щораз більшого «великого натовпу», вони можуть пережити майбутню «велику скорботу» і взагалі не зазнати смерті! (Об’явлення 7:9; 7:14, Філ.). Проте навіть ті, хто помирає через «час і випадок» або від рук представників Сатани, можуть покладати надію на воскресіння (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

19. На які слова повинні зважати нині всі християни?

¹⁹ Отже, ми з нетерпінням чекаємо славетного дня, коли буде знищена смерть. Непохитне довір’я до обіцянки Єгови про воскресіння допомагає нам тверезо дивитися на речі. Хоч би що нам трапилось у цьому житті, навіть якби ми померли, нічого не може відняти від нас нагороди, котру пообіцяв Єгова. Кінцеві слова Павла до коринтян так само актуальні сьогодні, як і два тисячоліття тому: «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Коринтян 15:58).