Наша надія на воскресіння обґрунтована

1, 2. Яку чудову надію плекають правдиві християни?

КОЖНА людина потребує надії. Дехто надіється, що буде мати щасливу сім’ю, здорових дітей, а хтось надіється, що вилікується від важкої хвороби. Правдиві християни мають такі самі сподівання. Але найцінніша для них надія стосується чогось набагато більшого — вони надіються жити вічно і знову побачити своїх рідних та близьких, які колись померли.

² Апостол Павло сказав: «Я покладаю надію на Бога, що буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15). Але Павло був не першим, хто мав надію на воскресіння. На воскресіння надіявся і патріарх Йов. Він був упевнений, що Бог згадає про нього і поверне його до життя (Йова 14:7—10, 12—15).

3. Чому нам варто розглянути 15-й розділ Першого листа до коринфян?

³ «Воскресіння мертвих» — це частина «фундаменту», тобто одне з «початкових вчень», яких дотримуються всі християни (Євр. 6:1, 2). Павло обґрунтовував надію на воскресіння в 15-му розділі Першого листа до коринфян. Те, що він написав, мало підбадьорити християн у першому столітті. Його слова також підбадьорять нас і зміцнять нашу надію, яку ми плекаємо, можливо, вже роками.

4. Що переконує нас в тому, що Бог воскресить наших близьких, які померли?

⁴ Воскресіння Ісуса Христа переконує нас в тому, що Бог воскресить наших близьких, які померли. Воскресіння Ісуса було однією з граней «доброї новини», яку Павло звіщав коринфянам (1 Кор. 15:1, 2). Павло навіть сказав, що віра християнина марна, якщо він не вірить у це воскресіння (1 Кор. 15:17). На вірі у воскресіння Ісуса тримається наша християнська надія.

5, 6. Яке значення для нас мають слова з 1 Коринфян 15:3, 4?

⁵ Павло почав обґрунтовувати надію на воскресіння з того, що навів три факти: «Христос помер за наші гріхи», «був похований» і «згідно з Писаннями на третій день воскрес». (Прочитайте 1 Коринфян 15:3, 4.)

⁶ Яке значення для нас має те, що Ісус помер, був похований і воскрес? Пророк Ісая передрік, що Месію «вирв[уть] з краю живих» і йому дадуть «місце поховання зі злочинцями». До того ж в пророцтві Ісаї говориться, що Месія понесе «гріхи багатьох людей». Ісус виконав це пророцтво, віддавши своє життя як викуп і відкривши перед нами можливість звільнитися від смерті (Ісаї 53:8, 9, 12; Матвія 20:28; Римлян 5:8). Отже, те, що Ісус помер, був похований і воскрес, служить міцною основою нашої надії — надії звільнитися від гріха та смерті і знову побачити наших померлих близьких.

БАГАТО СВІДКІВ

7, 8. На підставі чого правдиві християни можуть бути впевнені, що Ісус воскрес?

⁷ Наша надія на воскресіння пов’язана з воскресінням Ісуса, тому ми повинні бути переконані, що Ісус справді воскрес. На підставі чого можна бути впевненими, що Єгова повернув Ісуса до життя?

⁸ Воскреслого Ісуса бачило багато свідків (1 Кор. 15:5—7). Першим, про кого згадав Павло, був апостол Петро (Кифа). Про те, що Петро бачив Ісуса після воскресіння, говорили також інші учні (Луки 24:33, 34). Далі Павло сказав, що Ісуса бачили «дванадцятеро», тобто апостоли. Також Христос «з’явився відразу понад 500 братам», очевидно, під час захопливого зібрання в Галілеї, про яке згадується в Матвія 28:16—20. Крім того, Ісус «з’явився Якову», імовірно, своєму брату по матері, котрий раніше не визнавав, що Ісус є Месією (Ів. 7:5). Побачивши воскреслого Ісуса, Яків повірив у нього. Варто зазначити, що близько 55 року н. е., коли Павло писав свого листа, багато з тих, хто бачив Ісуса після воскресіння, ще були живими. Тож, якщо хтось сумнівався у воскресінні Ісуса, він міг особисто поговорити з гідними довір’я свідками.

9. Як випадок, описаний в Дії 9:3—5, показує, що Павло мав усі підстави свідчити про те, що Ісус воскрес?

⁹ Зрештою Ісус з’явився і Павлові (1 Кор. 15:8). Дорогою в Дамаск Павло (Савл) почув голос воскреслого Ісуса і побачив його у видінні. (Прочитайте Дії 9:3—5.) Цей випадок послужив ще одним доказом того, що Ісус справді воскрес (Дії 26:12—15).

10. До чого спонукувала Павла його впевненість у тому, що Ісус воскрес?

¹⁰ Для декого свідчення Павла було особливо переконливим, тому що свого часу він переслідував християн. Як тільки Павло впевнився, що Ісус воскрес, він почав докладати багато зусиль, щоб запевнити у цьому інших. Його не раз били, ув’язнювали, він потрапляв у корабельні аварії — і все це заради того, щоб розповідати людям правду про те, що Ісус помер і потім повернувся до життя (1 Кор. 15:9—11; 2 Кор. 11:23—27). Павло ні на хвилину не сумнівався у тому, що Ісус воскрес. Він був готовий навіть померти за свої переконання. Хіба слова усіх цих свідків, які бачили воскреслого Ісуса, не переконують вас у тому, що він справді повернувся до життя? Хіба вони не зміцнюють вашу віру у воскресіння?

СПРОСТУВАННЯ ХИБНИХ ПОГЛЯДІВ

11. Чому деякі християни у Коринфі могли дотримуватися хибних поглядів на воскресіння?

¹¹ Деякі християни у грецькому місті Коринф дотримувалися хибних поглядів на воскресіння. Вони навіть говорили, що «воскресіння мертвих немає» (1 Кор. 15:12). Чому? Дехто в коринфському зборі міг мати погляди, поширені серед греків. До прикладу, філософи в іншому грецькому місті, в Афінах, насміхалися з Павла, коли той проповідував їм про те, що Ісус воскрес (Дії 17:18, 31, 32). Інші християни могли вважати, що воскресіння відбувається в переносному значенні: людина є «мертвою», тому що грішить, а коли стає християнином, «оживає», тому що отримує прощення гріхів. Хоч би як там було, якщо християнин відкидав вчення про воскресіння, його віра була даремною. Якщо Бог не воскресив Ісуса, то викуп не був заплачений і всі залишаються в гріху. Тож ті, хто не вірив у воскресіння, не мали справжньої надії (1 Кор. 15:13—19; Євр. 9:12, 14).

12. Чим воскресіння Ісуса відрізнялося від воскресіння інших людей, згідно з 1 Петра 3:18, 22?

¹² Павло особисто переконався, що «Христос дійсно воскрес з мертвих». Воскресіння Ісуса перевершувало воскресіння інших людей, які поверталися до життя на землі і з часом знову помирали. Павло назвав Ісуса «першим плодом з тих, хто заснув смертним сном». В якому значенні Ісус був першим? Він був першим з людей, хто після воскресіння став духовною істотою, і першим, хто піднявся на небо (1 Кор. 15:20; Дії 26:23; прочитайте 1 Петра 3:18, 22).

ХТО ОЖИВЕ?

13. Яке протиставлення між Адамом та Ісусом зробив Павло?

¹³ Як смерть одного чоловіка могла принести життя мільйонам людей? Павло дав логічну відповідь на це запитання. Він протиставив те, що стягнув на людство Адам, тому, що стає можливим завдяки Христу. Маючи на увазі Адама, Павло написав: «Смерть прийшла через одного чоловіка». Коли Адам згрішив, він стягнув лихо на себе і на своїх нащадків. Ми досі відчуваємо на собі трагічні наслідки його непослуху. Але завдяки тому, що Бог воскресив свого Сина, померлі повернуться до життя. «Воскресіння з мертвих теж прийде через одного чоловіка», Ісуса. «Бо, як через Адама всі помирають,— пояснив Павло,— так завдяки Христу всі оживуть» (1 Кор. 15:21, 22).

14. Чи Адам воскресне? Поясніть.

¹⁴ Що Павло мав на увазі, сказавши, що «через Адама всі помирають»? Павло говорив про Адамових нащадків, які успадкували від Адама гріх та недосконалість і тому приречені на смерть (Рим. 5:12). Адама не буде серед тих людей, які оживуть. Дія Христового викупу не поширюється на Адама, тому що він був досконалим чоловіком, який свідомо не послухався Бога. Адам отримав такий самий вирок, який отримають ті, кого «Син людський» засудить як «козлів», а вони будуть «назавжди знищені» (Матв. 25:31—33, 46; Євр. 5:9).

15. Що у 1 Коринфян 15:22 говориться про воскресіння?

¹⁵ Зверніть увагу на слова Павла, записані у 1 Коринфян 15:22: «Завдяки Христу всі оживуть». Павло писав свого листа помазаним християнам у Коринфі, які мали воскреснути до життя на небі. Ті християни були «освячені, щоб перебувати в єдності з Христом Ісусом». Павло також мав на увазі помазанців, коли говорив про «служителів Христа, що заснули смертним сном» (1 Кор. 1:2; 15:18; 2 Кор. 5:17). В іншому своєму листі Павло під натхненням написав, що ті, хто «об’єдна[в]ся з [Ісусом] такою ж смертю, як його... об’єдна[ють]ся з ним і таким же воскресінням» (Рим. 6:3—5). Ісус воскрес як дух і пішов на небо. Така ж нагорода чекає всіх, хто перебуває в єдності з Христом, тобто помазаних духом християн.

16. Що Павло показав, назвавши Ісуса «першим плодом»?

¹⁶ Павло писав, що Христос воскрес як «перший плід з тих, хто заснув смертним сном». Звичайно, інші люди, наприклад Лазар, теж воскресали, але вони продовжували жити на землі. Однак Ісус був першим, хто воскрес як дух і отримав вічне життя. Його можна порівняти до перших плодів, які ізраїльтяни приносили Богові. Крім того, вислів «перший плід» вказує на те, що після Ісуса до небесного життя будуть воскрешені також інші. У свій час апостоли та інші помазані духом служителі Христа отримують таке саме воскресіння, як Ісус.

17. Коли помазані духом служителі Христа мали отримати свою небесну нагороду?

¹⁷ У той час, коли Павло писав коринфянам, ще не відбувалось воскресіння апостолів та інших помазаних духом служителів Христа. Згідно зі словами Павла, воно мало відбутися в майбутньому: «Кожен по черзі: Христос — перший плід, а потім, під час його присутності, ті, хто йому належить» (1 Кор. 15:23; 1 Фес. 4:15, 16). Сьогодні ми живемо в час передреченої Христової присутності. Апостоли та інші помазані християни мали чекати, коли розпочнеться присутність Христа, щоб отримати свою небесну нагороду і «об’єдна[тися] з ним... таким же воскресінням».

У ВАС Є ОБҐРУНТОВАНА НАДІЯ!

18. а) Чому можна зробити висновок, що після воскресіння до неба буде інше воскресіння? б) Що відбуватиметься на небі, як це видно з 1 Коринфян 15:24—26?

¹⁸ А що сказати про всіх тих відданих християн, які не будуть жити на небі з Христом? У них теж є надія на воскресіння. У Біблії говориться, що Павло та інші християни, які йдуть до неба, отримають «раннє воскресіння з мертвих» (Філ. 3:11). З цих слів видно, що після воскресіння до неба буде інше воскресіння. Очевидно, саме на нього надіявся Йов, коли говорив про своє майбутнє (Йова 14:15). «Ті, хто... належить [Христу]» будуть разом з ним на небі, коли він нищитиме всі уряди, всю владу і силу. Зрештою навіть «з останнім ворогом, смертю, буде покінчено». Зрозуміло, що успадкована від Адама смерть вже не матиме влади над тими, хто воскресне до життя на небі. Тож кого буде звільнено від цього ворога? (Прочитайте 1 Коринфян 15:24—26.)

19. Що чекає на тих, хто не буде жити на небі з Христом?

¹⁹ Знайти відповідь на це запитання нам допомагають слова Павла: «Я покладаю надію на Бога, що буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15). Цілком очевидно, що жодна неправедна людина не може піти на небо, тому в цьому вірші йдеться про людей, які воскреснуть на землі.

20. Як ця стаття зміцнила вашу надію на воскресіння?

²⁰ Немає сумніву, що «буде воскресіння»! Ті, хто повернеться до життя на землі, отримають перспективу жити вічно. Ця обіцянка обов’язково сповниться. Нехай вас потішає думка, що ваші близькі, які померли, можуть воскреснути в той час, коли Христос та його співправителі «царюватимуть... 1000 років» (Об’яв. 20:6). Ви можете мати обґрунтовану надію на те, що також воскреснете, якщо ваше життя обірветься до початку Тисячолітнього правління Христа. Ця «надія не веде до розчарування» (Рим. 5:5). Вже тепер вона може зміцняти нас і додавати нам радості в служінні Богові. Що ще ми дізнаємося з 15-го розділу Першого листа до коринфян? Про це піде мова в наступній статті.

Біблія не містить всіх подробиць стосовно воскресіння помазанців, проте апостол Павло пролив світло на це питання. Помазанці будуть з Христом, коли він покінчить «з усіма урядами та всією владою і силою», а також «з останнім ворогом, смертю». Зрештою, коли все буде підкорене Ісусу, він разом зі своїми співправителями підкориться Єгові (1 Кор. 15:24—28). Який же це буде прекрасний час!b

3. У чому Павлу допомагала віра у воскресіння, як це видно з 1 Коринфян 15:30—32?

³ Віра у воскресіння допомагала Павлу зносити різні труднощі. (Прочитайте 1 Коринфян 15:30—32.) Він писав коринфянам: «Щодня я дивлюся смерті у вічі». Також він казав, що «боровся зі звірами в Ефесі». Можливо, Павло мав на увазі боротьбу зі справжніми звірами на одній з ефеських арен (2 Кор. 1:8; 4:10; 11:23). Або ж він говорив про вороже налаштованих юдеїв та інших людей, які були наче «звірі» (Дії 19:26—34; 1 Кор. 16:9). Хоч би як там було, Павло попри серйозні небезпеки дивився в майбутнє з надією (2 Кор. 4:16—18).

4. Як надія на воскресіння зміцнює братів і сестер? (Дивіться ілюстрацію на обкладинці.)

⁴ Ми живемо в тривожні часи. Деякі наші брати і сестри стають жертвами злочинців. Інші живуть у місцевостях, де точаться війни, і через це їхньому життю постійно загрожує небезпека. А ще інші, ризикуючи своїм життям чи свободою, служать Єгові в країнах, де праця проповідування обмежена або навіть заборонена. Усі ці брати і сестри не перестають поклонятися Єгові, і їхня витривалість є для нас чудовим прикладом. Їх не сковує страх перед смертю, адже вони переконані, що Єгова приготував для них набагато краще майбутнє.

5. Який небезпечний погляд може послабити нашу віру у воскресіння?

⁵ Павло попереджав братів про небезпеку поширеного в ті часи погляду: «Якщо мертві не воскреснуть, то “їжмо та пиймо, бо завтра помремо”». Такого погляду люди дотримувалися задовго до Павлових днів. Він міг цитувати Ісаї 22:13, де описано, як ставилися до життя стародавні ізраїльтяни — вони не розвивали стосунків з Богом, а жили у своє задоволення. Можна сказати, що ті ізраїльтяни, подібно до багатьох людей сьогодні, керувалися принципом «треба жити тут і зараз». Але історія ізраїльського народу показує, що таке життя веде до сумних наслідків (2 Хр. 36:15—20).

6. Як надія на воскресіння має впливати на наш вибір кола спілкування?

⁶ Якщо ми цінуємо надію на воскресіння, це вплине на наш вибір кола спілкування. Брати у Коринфі мали уникати частого спілкування з тими, хто не вірив у воскресіння. Отже, нам важливо пам’ятати, що часте спілкування з тими, хто живе одним днем, не приведе ні до чого доброго. Такі люди можуть зруйнувати переконання правдивого християнина і зіпсувати його звички. Зрештою він може почати робити те, що Бог ненавидить,— чинити гріх. Тож Павло настійно заохочував: «Отямтеся і поводьтесь праведно та не ходіть у гріху» (1 Кор. 15:33, 34).

В ЯКОМУ ТІЛІ?

7. Яке запитання про воскресіння може дехто ставити, як це видно з 1 Коринфян 15:35—38?

⁷ Прочитайте 1 Коринфян 15:35—38. Той, хто хоче посіяти сумніви у правдивості вчення про воскресіння, може запитати: «Як воскреснуть мертві?» Було б добре розглянути Павлову відповідь на це запитання, тому що сьогодні існує багато різних поглядів на життя після смерті. Тож що каже Біблія?

8. Який приклад показує, що Бог може дати воскреслому до небесного життя інше тіло?

⁸ Коли людина помирає, її тіло розкладається. Той, хто створив усесвіт з нічого, може її воскресити, давши їй відповідне тіло (Бут. 1:1; 2:7). Щоб показати, що Бог може дати воскреслому до небесного життя інше тіло, Павло навів приклад. Після того як «голе зерно» сіють в землю, воно проростає і стає новою рослиною. Своїм виглядом рослина дуже відрізняється від маленького зернятка. На цьому прикладі Павло показав, що наш Творець може дати воскреслому «таке тіло, яке забажає».

9. Про які різні тіла говориться в 1 Коринфян 15:39—41?

⁹ Прочитайте 1 Коринфян 15:39—41. Павло звернув увагу на велике розмаїття Божого творива. Наприклад, земні тіла — тіла худоби, тіла птахів і тіла риб — відрізняються одні від одних. Павло сказав, що, дивлячись на небо, ми бачимо різницю між сонцем та місяцем. Також він говорив, що «зірка від зірки відрізняється славою». Хоча неозброєним оком ми не помічаємо цієї різниці, за словами науковців, серед зірок є червоні гіганти, білі карлики та жовті зірки, приміром наше Сонце. Павло також зазначив, що «є тіла небесні, і є тіла земні». Що він мав на увазі? Істоти на землі мають тіла з плоті і крові, а істоти на небі, як-от ангели, мають духовні тіла.

10. Яке тіло мають ті, хто воскресає до життя на небі?

¹⁰ Повертаючись до свого прикладу про зерно, Павло сказав: «Так само й з воскресінням мертвих. Сіється тлінне, воскресає нетлінне». Зрозуміло, після смерті людини її тіло розкладається і вертається до пороху (Бут. 3:19). Тож як це можливо, що тіло «воскресає нетлінне»? Павло говорив не про людей, які воскресали на землі, наприклад тих, кого повертали до життя Ілля, Єлисей та Ісус. Павло говорив про людей, які воскресають в небесному тілі, тобто в «тілі духовному» (1 Кор. 15:42—44).

11, 12. Яка зміна відбулася з Ісусом і яка подібна зміна мала відбутися з помазанцями?

¹¹ Коли Ісус жив на землі, він мав тіло з плоті і крові, а коли воскрес — «став життєдайним духом» і повернувся на небо. Помазані християни теж воскреснуть в духовному тілі. Павло пояснив: «Подібно як ми носили образ створеного з пороху, так будемо носити й образ небесного» (1 Кор. 15:45—49).

¹² Важливо пам’ятати, що Ісус воскрес не в людському тілі. Павло підкреслив це під кінець викладу своїх доводів на користь воскресіння: «Плоть і кров не можуть успадкувати Божого Царства» на небі (1 Кор. 15:50). Апостоли та інші помазанці воскреснуть до небесного життя не в тлінних тілах з плоті і крові. А коли вони будуть воскрешені? Павло наголосив, що це воскресіння відбудеться в майбутньому, не відразу після їхньої смерті. У той час, коли Павло писав Першого листа до коринфян, деякі учні вже «поснули смертним сном», наприклад апостол Яків (Дії 12:1, 2). Інші апостоли та помазанці ще мали заснути «смертним сном» (1 Кор. 15:6).

ПЕРЕМОГА НАД СМЕРТЮ

13. Що відбуватиметься під час Ісусової присутності?

¹³ Як Ісус, так і Павло пророкували про особливий час в історії людства — присутність Христа. Ознакою того часу мали стати війни, землетруси, епідемії та інші лиха всесвітнього масштабу. Ці біблійні пророцтва сповняються з 1914 року. У цієї ознаки мала бути ще одна важлива складова. За словами Ісуса, добру новину про те, що Боже Царство вже править, «будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матв. 24:3, 7—14). Павло писав, що «під час присутності Господа» воскресатимуть помазані християни, які «засну[ли] смертним сном» (1 Фес. 4:14—16; 1 Кор. 15:23).

14. Що відбувається з помазаними християнами, які помирають під час Христової присутності?

¹⁴ Помазанці, які закінчують свій земний шлях у наші часи, одразу ж воскресають до небесного життя. Це узгоджується зі словами Павла, записаними у 1 Коринфян 15:51, 52: «Не всі ми заснемо смертним сном, але всі змінимося — умить, як оком змигнути, під час останньої сурми». Ці слова сповняються тепер. Після воскресіння на цих братів Христа чекає велика радість — вони «зустрі[нуться] з Господом, і... завжди перебуватим[уть] з ним» (1 Фес. 4:17).

15. Що будуть робити помазанці після того, як отримають свою небесну нагороду?

¹⁵ Біблія розповідає, що́ будуть робити помазанці після того, як отримають свою небесну нагороду. Ісус звертається до них з такими словами: «Переможцеві, який до самого кінця буде наслідувати мої вчинки, я дам владу над народами, як і я отримав владу від Батька. Тож він пастиме людей залізним жезлом, і вони будуть розбиті, неначе глиняний посуд» (Об’яв. 2:26, 27). Помазанці підуть за своїм Командувачем і разом з ним виконуватимуть важливе завдання — пастимуть народи залізним жезлом (Об’яв. 19:11—15).

16. Як помазанці та інші віддані Богу люди здобудуть перемогу над смертю?

¹⁶ Коли помазанці воскресають до життя в небі, вони здобувають перемогу над смертю (1 Кор. 15:54—57). Завдяки цьому вони зможуть взяти участь у війні Армагеддон і покінчити зі злом на всій землі. Мільйони інших відданих Богові чоловіків та жінок «пережив[уть] велике лихо» і перейдуть у новий світ (Об’яв. 7:14). Ці люди стануть свідками ще однієї перемоги над смертю — вони побачать воскресіння мільярдів людей. Лише уявіть, скільки радості принесе ця перемога! (Дії 24:15). Ті, хто залишиться цілковито відданим Єгові, здобудуть перемогу навіть над смертю, успадкованою від Адама. Вони зможуть жити вічно.

17. Що нам слід робити з огляду на слова з 1 Коринфян 15:58?

¹⁷ Кожен відданий служитель Бога має бути вдячний за підбадьорливі слова Павла про воскресіння, записані у листі до коринфян. У нас є всі підстави бути «завжди зайнятими в Господній праці», як настійно заохочував Павло. (Прочитайте 1 Коринфян 15:58.) Якщо ми докладаємо зусиль у цій праці, то можемо мати надію на чудове, радісне майбутнє. Те, що нас чекає попереду, перевершить всі наші сподівання. Тоді ми переконаємося, що наш труд у служінні Господу не був марний.