1, 2. Чому подорож Варнави і Савла була особливою і як їхнє служіння було пов’язане з виконанням слів з Дії 1:8?

ДЛЯ братів і сестер в Антіохії це був визначний день. Під керівництвом святого духу з усіх пророків та вчителів було вибрано Варнавуa і Савла, щоб вони звіщали добру новину в далеких краях (Дії 13:1, 2). Подібні доручення ці духовно зрілі чоловіки виконували і раніше. Однак вони подорожували лише в ті місця, де вже були учні Христа (Дії 8:14; 11:22). Цього разу Варнава і Савл, а також Іван Марко, який мав допомагати їм, вирушали туди, де більшість людей ще ніколи не чула доброї новини.

² Приблизно 14 років тому Ісус сказав своїм послідовникам: «Будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Місіонерське служіння Варнави і Савла мало посприяти виконанню цих пророчих слів Ісусаb.

«Виберіть... для праці» (Дії 13:1—12)

3. Чому в I столітті подорожі на великі відстані були виснажливими?

³ Сьогодні на автомобілях і літаках люди долають великі відстані за лічені години. У I столітті такого транспорту не було. Подорожувати доводилось пішки, часто нерівними ґрунтовими дорогами. За день мандрівник міг пройти не більше 30 кілометрівc. Тож, вирушаючи в місіонерську подорож, Варнава і Савл розуміли, що їм доведеться докладати багато зусиль і йти на великі жертви. Однак це не послабило їхнього бажання розпочати нове служіння (Матв. 16:24).

4. а) Як Варнава і Савл отримали доручення і як на це зреагували їхні одновірці? б) Як християни підтримують тих, кому доручають теократичні обов’язки?

⁴ Чому саме Варнава і Савл отримали доручення служити місіонерами? (Дії 13:2). У Біблії про це нічого не сказано. Але ми знаємо, що цих чоловіків було вибрано під керівництвом святого духу. Немає жодного натяку на те, що пророки і вчителі зі збору в Антіохії виступили проти такого рішення. Навпаки, вони повністю підтримали його. Уяви, що відчували Варнава і Савл, коли їхні духовні брати без тіні заздрості «після посту і молитви... поклали на [них] руки та відіслали їх» (Дії 13:3). Нам також необхідно підтримувати тих, кому доручають теократичні обов’язки, у тому числі старійшин. Ми не заздримо їм, а «за все, що вони роблять, виявля[ємо] їм надзвичайно глибоку пошану з любов’ю» (1 Фес. 5:13).

5. Розкажи про служіння Варнави і Савла на Кіпрі.

⁵ Після того як Варнава і Савл прийшли до Селевкії, портового містечка біля Антіохії, вони попливли на Кіпр, який лежав приблизно за 160 кілометрів на західd. Варнава був родом із Кіпру, тому дуже хотів проповідувати добру новину в рідних краях. Прибувши в Саламіс, що на східному березі острова, вони, не гаючи часу, відразу «почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах»e (Дії 13:5). Варнава і Савл пройшли з одного кінця острова в інший і, очевидно, проповідували в його головних містах. Залежно від обраного маршруту вони могли подолати неабиякий шлях — приблизно 220 кілометрів!

6, 7. а) Ким був Сергій Павло і чому Вар-Ісус намагався відвернути його увагу від доброї новини? б) Що зробив Савл?

⁶ У I столітті на острові Кіпр процвітало фальшиве поклоніння. Варнава і Савл переконалися в цьому, коли прибули в Пафос, що на західному узбережжі острова. Тут вони зустріли «одного юдея, на ім’я Вар-Ісус,— чарівника і лжепророка», який «служив у проконсула Сергія Павла, розумного чоловіка»f. У ті часи багато освічених римлян, навіть такий розумний чоловік, як Сергій Павло, у важливі моменти свого життя зверталися по допомогу до чарівників або астрологів. Але, зацікавившись звісткою про Царство, Сергій Павло «прагнув послухати Боже слово». Це було зовсім не до вподоби Вар-Ісусу, який взяв собі псевдонім Еліма, що означає «чарівник» (Дії 13:6—8).

⁷ Вар-Ісус чинив опір поширенню звістки про Царство. Він не хотів втратити становище впливового радника Сергія Павла, тому намагався «відвернути проконсула від віри» (Дії 13:8). Савл не міг байдуже спостерігати за цим. Що ж він зробив? «Савл, якого також називали Павлом, сповнившись святого духу, пильно подивився на Еліму і сказав: “Чоловіче! Твоє серце сповнене всілякого шахрайства та підлості! Ти син Диявола, ти ворог усього праведного! Невже ти так і не перестанеш викривляти прямі дороги Єгови? Ось на тобі рука Єгови: ти осліпнеш і якийсь час не бачитимеш світла”. У ту ж мить Еліму огорнула густа імла й темрява, і він почав ходити туди-сюди, шукаючи поводиря»g. Як це вплинуло на Сергія Павла? «Проконсул, побачивши, що трапилося, став віруючим, бо його дуже вразило вчення Єгови» (Дії 13:9—12).

8. Як наслідувати сміливість апостола Павла?

⁸ Павло не злякався Вар-Ісуса. Нам теж не треба лякатись, коли хтось намагається похитнути віру людей, які зацікавились звісткою про Царство. Звичайно, наші слова повинні завжди бути «люб’язні, приправлені сіллю» (Кол. 4:6). Але в той же час не можна наражати на небезпеку духовність учня тільки для того, щоб уникнути напруженої ситуації. Не біймося казати правду про фальшиву релігію, яка не перестає «викривляти прямі дороги Єгови» (Дії 13:10). Наслідуймо Павла, сміливо проповідуючи добру новину і навчаючи щирих людей. Навіть якщо підтримка Бога не буде такою очевидною, як у випадку Павла, можна не сумніватися, що Єгова підтримає нас і, послуговуючись святим духом, приведе достойних людей до правди (Ів. 6:44).

«Слово заохочення» (Дії 13:13—43)

9. Який приклад Павло і Варнава подали братам, котрі беруть провід у зборі?

⁹ Варнава та Павло вирушили в плавання з Пафоса до малоазійського міста Пергія, відстань між якими по морю становить приблизно 250 кілометрів. Очевидно, в дорозі відбулися певні зміни. У Дії 13:13 розповідь про подорожі братів починається так: «Павло разом з чоловіками». Ці слова вказують на те, що тепер провід серед братів брав Павло. Однак Варнава не заздрив йому. Він продовжував виконувати Божу волю пліч-о-пліч з Павлом. Павло і Варнава — приклад для тих, хто бере провід у зборі. Християни не змагаються за якесь видатне становище, вони пам’ятають Ісусові слова: «Усі ж ви — брати». Ісус також сказав: «Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матв. 23:8, 12).

10. Розкажи, з якими труднощами була пов’язана подорож з Пергії до пісідійської Антіохії.

¹⁰ У Пергії Іван Марко покинув Павла і Варнаву та повернувся в Єрусалим. Чому він це зробив, невідомо. Павло з Варнавою продовжили свою подорож до пісідійської Антіохії, що в провінції Галатія. Шлях був нелегким, адже це місто лежало на висоті близько 1100 метрів над рівнем моря. До того ж на крутих гірських дорогах чатували грабіжники. Під час цієї подорожі Павло, ймовірно, захворівh.

11, 12. Як Павло знайшов підхід до присутніх у синагозі?

¹¹ Павло з Варнавою в суботу прийшли в синагогу. Ось що ми читаємо в книзі Дії: «Коли ж закінчилось читання Закону і Пророків, начальники синагоги попросили передати їм: “Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть”» (Дії 13:15). Павло встав і почав говорити.

¹² Він звернувся до присутніх: «Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!» (Дії 13:16). У синагозі були юдеї та прозеліти, які не визнавали ролі Ісуса в Божому намірі. Як же Павлу вдалося знайти до них підхід? Насамперед він згадав найважливіші віхи в історії ізраїльського народу. Він сказав, що Єгова «звеличив цих людей, коли вони перебували як чужинці в єгипетському краю»; після звільнення Бог «приблизно 40 років терпів їх у пустелі», а потім «призначив [ханаанський] край їм у спадок» (Дії 13:17—19). Вважається, що Павло посилався на біблійні уривки, які тієї суботи зачитувались у синагозі. У такому разі він ще раз довів, що знав, як бути «усім для усіляких людей» (1 Кор. 9:22).

13. Що допоможе торкнутися серця співрозмовника?

¹³ Нам теж слід докладати зусиль, щоб співрозмовникам було приємно нас слухати. Наприклад, знаючи, яку релігію сповідує людина, ми виберемо цікаву для неї тему. Крім того, можна наводити ті біблійні вірші, які, ймовірно, їй знайомі. Іноді варто попросити людину зачитувати вірші з її Біблії. Завжди думай, як би ти міг торкнутися серця своїх співрозмовників.

14. а) Як Павло перейшов до думки про прощення гріхів завдяки Ісусу і про що він попередив своїх слухачів? б) Як люди відгукнулись на промову Павла?

¹⁴ Далі Павло сказав, що від ізраїльських царів походить «спаситель, Ісус», про прихід якого звіщав Іван Хреститель. Після цього Павло розповів про те, як Ісуса вбили і як він воскрес з мертвих (Дії 13:20—37). «Тож знайте,— сказав Павло,— через нього ми звіщаємо вам прощення гріхів. І тепер кожен, хто вірить, завдяки Ісусу визнає́ться невинним». Свою промову апостол завершив попередженням: «Вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане у Пророках: “Подивіться, глузії, здивуйтесь і повмирайте, бо я здійснюю за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість”». Слова Павла настільки вразили людей, що вони стали просити, аби він та Варнава розказали їм про це і наступної суботи. «Після того, як збори у синагозі розпустили, багато юдеїв та новонавернених [прозелітів], що поклонялися Богу, пішли за Павлом і Варнавою» (Дії 13:38—43).

«Ми будемо розповідати його іншим народам» (Дії 13:44—52)

15. Що сталося наступної суботи?

¹⁵ Наступної суботи «майже все місто» зібралося, щоб послухати Павла. Це не сподобалось деяким євреям, і вони «почали богозневажними словами заперечувати Павлові слова». Він та Варнава сміливо сказали їм: «Спочатку слово Боже мало бути сказане вам. Але оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе недостойними вічного життя, ми будемо розповідати його іншим народам. Бо Єгова дав нам такий наказ: “Ти будеш світлом для народів, щоб нести спасіння аж до кінців землі”» (Дії 13:44—47; Ісаї 49:6).

16. Що зробили євреї у відповідь на суворі слова місіонерів і як повелися брати?

¹⁶ Люди з інших народів зраділи, і «всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими» (Дії 13:48). Слово Єгови поширилось по цілому тому краю. Юдеям це не подобалось. Адже, за словами місіонерів, їх чекає покарання від Бога за те, що вони відкинули Месію. «Юдеї підбурили шанованих богобоязливих жінок, а також впливових чоловіків міста, і ті розпалили переслідування проти Павла та Варнави й вигнали їх зі своєї місцевості». Що ж зробили Павло і Варнава? Вони «обтрусили порох зі своїх ніг та пішли в Іконію». Чи це означало, що християнський збір у пісідійській Антіохії припинить своє існування? Ні. Учні, які там залишилися, «далі сповнювалися радістю і святим духом» (Дії 13:50—52).

17—19. Як наслідувати приклад Павла та Варнави і чому це сприятиме радості?

¹⁷ Те, як повелися брати, зіткнувшись з протидією, варте нашої особливої уваги. Ми не припиняємо проповідувати, навіть якщо люди, які займають видатне становище, намагаються перешкодити нам. Однак коли мешканці Антіохії відкинули звістку про Ісуса, Павло і Варнава «обтрусили порох зі своїх ніг». Це був не вияв гніву; брати показали, що знімають з себе відповідальність. Вони розуміли, що відгук людей на звістку залежить не лише від них. Їхня справа — проповідувати. Тому вони пішли звіщати правду в Іконію.

¹⁸ А як велося учням в Антіохії? До них ставились вороже, але це не позбавляло їх радості. Ісус сказав: «Щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!» (Луки 11:28). Учні в пісідійській Антіохії вирішили дотримуватись Божого слова і саме тому відчували радість.

¹⁹ Нам ніколи не слід забувати, що на нас лежить відповідальність проповідувати добру новину. А приймати звістку чи ні — вирішують наші співрозмовники. Коли хтось не хоче слухати нас, згадаймо приклад перших християн. Якщо ми будемо любити правду і підкорятися дії святого духу, то ніщо не позбавить нас радості (Гал. 5:18, 22).

1, 2. Розкажи, що сталося з Павлом і Варнавою в Лістрі.

У ЛІСТРІ велике замішання. Чоловік, який від народження не володів ногами, підстрибує з радості — його зцілили двоє незнайомців. Люди не виходять з дива. А жрець тим часом несе вінки для двох чудотворців, яких усі вважають за богів. Пирхають і ревуть бики; жрець храму Зевса ось-ось заріже їх. Павло та Варнава намагаються перекричати весь цей галас. Роздерши своє верхнє вбрання, вони кидаються в натовп і, ледве стримуючи людей, благають не поклонятися їм.

² Раптом з’явилися юдеї з пісідійської Антіохії та Іконії. Очорнивши братів, вони підбурили проти них мешканців Лістри. Люди, які щойно дивились на Павла як на бога, обступили його і почали кидати у нього каміння, доки він не знепритомнів. Виливши свій гнів, вони витягли понівечене тіло за мури міста і кинули там, думаючи, що Павло мертвий.

3. Які запитання ми розглянемо в цьому розділі?

³ Чому все це сталося? Який приклад подали нам Варнава та Павло і чого ми вчимося з того, що мешканці Лістри швидко змінили своє ставлення до них? Як християнським старійшинам наслідувати приклад Варнави й Павла, які наполегливо продовжували служіння і «сміливо говорили, маючи владу від Єгови»? (Дії 14:3).

«Повірило дуже багато людей» (Дії 14:1—7)

4, 5. Чому Павло та Варнава пішли до Іконії і як там розвивалися події?

⁴ Напередодні цих подій юдеї підбурили проти Павла і Варнави мешканців Антіохії, які вигнали їх геть. Однак брати не знеохотились. Вони просто «обтрусили порох зі своїх ніг» (Дії 13:50—52; Матв. 10:14). Павло з Варнавою мирно покинули місто, знаючи, що його мешканці отримають свій присуд від Бога (Дії 18:5, 6; 20:26). Відтак місіонери з незмінним ентузіазмом продовжили свою подорож і вирушили на південний схід. Подолавши 150 кілометрів, вони підійшли до родючого плоскогір’я, оточеного горами Таурус і Султан.

⁵ Спочатку брати зупинилися в Іконії, що була осередком грецької культури і одним із найважливіших міст римської провінції Галатіяa. Тут мешкала впливова єврейська громада, до якої долучилося чимало прозелітів. За своїм звичаєм Павло та Варнава зайшли в синагогу і почали проповідувати (Дії 13:5, 14). Вони «говорили так, що повірило дуже багато людей — як юдеїв, так і греків» (Дії 14:1).

6. Чому Павло і Варнава були вмілими вчителями і як нам наслідувати їх?

⁶ Чому виступ Павла і Варнави був настільки успішним? Павло чудово знав Писання. Доводячи, що Ісус — обіцяний Месія, він упевнено наводив факти з історії, цитував пророцтва і Мойсеїв закон (Дії 13:15—31; 26:22, 23). Варнава випромінював доброзичливість (Дії 4:36, 37; 9:27; 11:23, 24). Ані Павло, ані Варнава не покладалися на себе, вони говорили, «маючи владу від Єгови». Як тобі наслідувати цих місіонерів? Глибоко досліджуй Боже Слово. Наводь у проповідуванні такі цитати з Біблії, які найімовірніше зворушать твоїх слухачів. Шукай можливостей підбадьорити людей, яких зустрічаєш у служінні. Навчаючи інших, не покладайся на власну мудрість, натомість завжди використовуй Слово Єгови.

7. а) Як люди реагують на добру новину? б) Про що тобі слід пам’ятати, якщо рідні не схвалюють твого рішення слухатися доброї новини?

⁷ Однак не всім мешканцям Іконії сподобався виступ Павла і Варнави. «Юдеї, які не повірили,— продовжує Лука,— підбурювали людей з інших народів та настроювали їх проти братів». Але Павло і Варнава бачили необхідність залишитись, щоб захистити добру новину. Вони «пробули там досить довго і сміливо говорили». У результаті «в цьому місті думки людей розділилися: одні були за юдеїв, а інші — за апостолів» (Дії 14:2—4). У наші дні ситуація досить схожа. Одних добра новина об’єднує, інших розділяє (Матв. 10:34—36). Якщо твої рідні проти того, щоб ти слухався доброї новини, не забувай — причиною можуть бути чутки або чиїсь наклепи. Твоя вірність Єгові й добра поведінка доведуть безпідставність надуманих звинувачень та, можливо, зворушать серця твоїх родичів (1 Пет. 2:12; 3:1, 2).

8. Чому Павло та Варнава залишили Іконію і який приклад вони подали нам?

⁸ Юдеї з Іконії задумали каменувати Павла і Варнаву. Дізнавшись про це, місіонери перебралися в іншу місцевість (Дії 14:5—7). Як вісники Царства, ми теж поводимось обачно. Ми сміливо обороняємо правду (Філ. 1:7; 1 Пет. 3:13—15). Та коли виникає загроза фізичної розправи, ми не робимо нерозсудливих кроків і без потреби не наражаємо на небезпеку своє життя чи життя братів і сестер (Присл. 22:3).

«Хочемо, щоб ви... навернулись до живого Бога» (Дії 14:8—19)

9, 10. Де була Лістра і що відомо про її мешканців?

⁹ Павло та Варнава пішли в Лістру — римську колонію, що лежала за 30 кілометрів на південний захід від Іконії. Лістра підтримувала тісні зв’язки з пісідійською Антіохією, але тут не було такої ж впливової юдейської громади. Мешканці міста, напевно, розмовляли грецькою, хоча їхньою рідною мовою була лікаонська. Очевидно, в Лістрі не було синагоги, тому Павло і Варнава почали проповідувати у громадських місцях. У Лістрі Павло зцілив чоловіка, який від народження не володів ногами (Дії 14:8—10). Колись подібне чудо зробив у Єрусалимі апостол Петро, і тоді багато хто повірив в Ісуса Христа (Дії 3:1—10). Але в Лістрі люди відреагували на чудо зовсім по-іншому.

¹⁰ Як уже говорилося на початку розділу, після зцілення чоловіка з паралізованими ногами язичники в Лістрі вирішили, що Павло і Варнава — боги. Вони назвали Варнаву Зевсом, тобто головним богом, а Павла — Гермесом, якого вважали сином Зевса і речником богів. (Дивись рамку «Культ Зевса і Гермеса в Лістрі».) Варнава та Павло намагались переконати натовп у тому, що вони говорять і чинять чудеса не силою язичницьких богів, а силою, яку їм дав Єгова, єдиний правдивий Бог (Дії 14:11—14).

11—13. а) Що Павло і Варнава сказали мешканцям Лістри? б) Чого ми можемо навчитися від Павла і Варнави?

¹¹ Навіть у такій напруженій ситуації Павло і Варнава прагнули торкнутись сердець людей. Розповідаючи про ці події, Лука описує підхід, який використовувався в проповідуванні доброї новини язичникам. Зауваж, як Павло і Варнава звернулись до своїх слухачів: «Навіщо ви це робите? Ми такі ж немічні люди, як і ви. Ми  звіщаємо вам добру новину, бо хочемо, щоб ви відвернулись від цієї марноти й навернулись до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них. У минулі часи він дозволив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, хоча й не припиняв свідчити про себе, роблячи добро: давав дощ з неба, врожайні часи і вдосталь їжі, а також сповнював ваші серця радістю» (Дії 14:15—17).

¹² Чого ми можемо навчитися від Павла та Варнави? Вони не ставились до своїх співрозмовників з погордою і не вдавали з себе тих, ким насправді не були. Навпаки, брати смиренно визнали, що вони такі ж слабкі, як і язичники, до яких зверталися. Правда, Павло і Варнава отримали святий дух та звільнилися від пут фальшивих учень. Крім того, вони здобули надію правити разом з Христом. Але в той же час вони розуміли, що мешканці Лістри можуть отримати такі самі благословення, якщо підкоряться Христу.

¹³ А як ми ставимось до тих, кому проповідуємо? Чи не дивимось на них звисока? Чи відкидаємо лестощі на свою адресу? Приклад у цьому подав Чарлз Рассел, чудовий учитель, який брав провід у проповідуванні наприкінці XIX — на початку XX століття. Ось що він написав: «Ми не бажаємо ані шанування, ані благоговіння ні перед нами, ні перед нашими працями; не бажаємо ми й того, щоб нас називали святим отцем чи рабином». Брат Рассел був таким же скромним, як Павло та Варнава. Тож і наша ціль у проповідуванні полягає не в тому, щоб прославити себе, а в тому, щоб допомогти людям навернутися до «живого Бога».

14—16. Які ще висновки ми можемо зробити з розповіді про те, як Павло і Варнава проповідували в Лістрі?

¹⁴ Розгляньмо ще один урок, який ми можемо взяти зі слів Павла і Варнави. Вони вміли пристосовуватися. На відміну від євреїв і прозелітів з Іконії, жителі Лістри майже нічого не знали про ставлення Бога до ізраїльського народу. Ці люди жили з землеробської праці. У Лістрі був хороший клімат і родюча земля. Тож мешканці міста могли помітити доброту Творця та інші його риси, коли, наприклад, збирали врожай. Тому місіонери звернули їхню увагу саме на це, намагаючись знайти з ними спільну мову (Рим. 1:19, 20).

¹⁵ Нам теж треба шукати підхід до слухачів. Розгляньмо приклад. На кількох полях люди сіють однакове насіння. Але вони використовують різні методи підготовки ґрунту; адже на одному полі ґрунт м’який, і в нього можна одразу сіяти насіння, а на іншому ґрунт треба краще підготувати. Ми теж сіємо однакове насіння — звістку про Царство. Проте, як і Павло та Варнава, ми бачимо, що релігійні погляди наших слухачів і обставини їхнього життя різняться. Керуючись своїми спостереженнями, ми підберемо відповідний підхід, щоб донести їм звістку про Царство (Луки 8:11, 15).

¹⁶ З розповіді про Павла, Варнаву та мешканців Лістри можна зробити ще один висновок. Хоч би як ми старались, Злий може вирвати посіяне нами насіння, або ж воно може впасти на кам’янистий ґрунт (Матв. 13:18—21). Не опускаймо рук, коли таке стається. Павло згодом нагадав учням у Римі: «Кожен з нас [у тому числі кожен, кому ми проповідуємо] сам за себе відповість перед Богом» (Рим. 14:12).

«Віддали їх у розпорядження Єгови» (Дії 14:20—28)

17. Куди і чому Павло та Варнава пішли з Дервії?

¹⁷ Після того як юдеї побили Павла і виволокли його за місто, подумавши, що він мертвий, його знайшли учні. Він переночував у Лістрі, а наступного дня разом з Варнавою вирушив у Дервію, яка лежала на відстані 100 кілометрів. Тільки уяви, наскільки важко було йти Павлу після того, як його жорстоко побили камінням. Але він з Варнавою все-таки прийшов у Дервію і підготував там чимало учнів. Потім, замість того щоб найкоротшим шляхом піти до сирійської Антіохії і відпочити, «вони повернулися в Лістру, Іконію та Антіохію [в Пісідії]». Навіщо? Вони «зміцнювали учнів і заохочували їх триматися віри» (Дії 14:20—22). Який чудовий приклад! Павло і Варнава дбали насамперед не про себе, а про збір. У наш час роз’їзні наглядачі та місіонери наслідують їх.

18. Як призначаються старійшини?

¹⁸ Павло і Варнава не лише зміцнювали учнів своїм словом і прикладом, вони «призначили в кожному зборі старійшин». У місіонерську подорож ці брати були «послані святим духом». І все-таки, перш ніж віддати старійшин «у розпорядження Єгови», вони постили й молились (Дії 13:1—4; 14:23). Подібного зразка дотримуються християни сьогодні. Рада старійшин молиться, перш ніж вирішити, чи якийсь брат відповідає біблійним вимогам, щоб служити старійшиною (1 Тим. 3:1—10, 12, 13; Тита 1:5—9; Як. 3:17, 18; 1 Пет. 5:2, 3). При цьому головне не те, чи давно брат охрестився. Важливо, щоб він мав добру репутацію і щоб його мова та поведінка свідчили про те, що на нього впливає святий дух. Він може пасти овець Єгови, тільки якщо відповідає викладеним у Біблії вимогам до наглядачів (Гал. 5:22, 23). Старійшин призначає районний наглядач. (Порівняйте 1 Тимофія 5:22.)

19. Яку відповідальність мають старійшини і як вони наслідують Павла та Варнаву?

¹⁹ Призначені старійшини знають, що відповідальні перед Богом за те, як піклуються про збір (Євр. 13:17). Вони, так само як Павло і Варнава, беруть провід у проповідуванні. Старійшини підбадьорюють християн і готові пожертвувати власними інтересами заради збору (Філ. 2:3, 4).

20. Чому корисно читати розповіді про служіння наших вірних братів і сестер?

²⁰ Коли Павло і Варнава повернулись до сирійської Антіохії, вони розповіли братам, «скільки всього Бог через них здійснив, а також про те, що він відкрив двері віри для інших народів» (Дії 14:27). Нас теж підбадьорюють розповіді про служіння наших християнських братів і сестер, про те, як Єгова благословляє їх. Такі розповіді додають нам сил, щоб «сміливо говорити, маючи владу від Єгови».