Краща основа на мир

12. Як Ізраїль зрештою відкинув мир з Богом?

¹² Згодом, прибуло насіння в особі Ісуса, яке мало відновити цілковитий мир, і в час Його народження ангели співали: «Слава Богу на висоті, а на землі мир між людьми доброї волі» (Луки 2:14, НС). Незважаючи на те, що Ісус народився в Ізраїлі під Божою угодою, той народ взагалі відкинув Його й віддав римлянам на страту. Незабаром перед Його смертю, Ісус заплакав над Єрусалимом, і сказав: «О якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це» (Луки 19:42; Івана 1:11). Тому що Ізраїль відкинув Ісуса, то зовсім загубив мир з Богом.

13. В який новий спосіб Єгова уможливив для людини мати мир з Ним?

¹³ Усе ж таки, це не було перешкодою завершенню Божого наміру. Ісус воскрес з мертвих і представив перед Єговою цінність Свого досконалого тілесного життя як викуп за щиросердих людей (Євреїв 9:11​-14). Ісусова жертва стала новим і кращим способом людям — натуральним ізраїльтянам як і не-ізраїльтянам — знайти мир з Богом. Павло сказав у його посланні до християн у Римі: «Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Римлян 5:10). У першому столітті ті, хто примирився з Богом, були помазані святим духом на усиновлених синів Божих і членів нового духовного народу — «Ізраїля Божого» (Галатів 6:16; Івана 1:12, 13; 2 Коринтян 1:21, 22; 1 Петра 2:9).

14, 15. Розкажіть, що це таке мир з Богом, і поясніть як він охороняє християн від ворожості Сатани.

¹⁴ Ті нові духовні ізраїльтяни тепер стануть предметом ворожості Сатани і його світу (Івана 17:14). Проте, вони матимуть «мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!» (2 Тимофія 1:2). Ісус сказав їм: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33).

¹⁵ Це той мир, який допоміг Павлові і його співхристиянам тривати всупереч трудностей. Це мирне, дружнє споріднення з Богом стало можливим через Ісусову жертву. Через це споріднення людина має душевний мир, бо усвідомлює, що Єгова турбується нею. Немовлятко в ніжних обіймах свого батька відчуває подібний спокій, зовсім запевнене, що хтось дбайливий піклується про нього. Павло наполягав на филип’ян: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки в Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7).

16. Як мир з Богом впливав на споріднення між християнами в першому столітті?

¹⁶ Через те, що людина загубила мир з Богом виникли ненависть і розбрат. Для християн у першому столітті, результати миру з Богом були зовсім протилежні: мир та єдність між собою, так як Павло сказав: «єдність духа в союзі миру» (Ефесян 4:3). Вони «думали в згоді й жили у мирі, і Бог любові та миру був з ними». Крім того, вони проповідували «добру новину миру», яка виявилась бути доброю новиною спасіння для «друзів миру», які реагували на добру новину (2 Коринтян 13:11; Дії 10:36; Луки 10:5, 6).

Угода про мир

17. Що Бог склав з Його народом у наш час?

¹⁷ Чи сьогодні можливо здобути такий мир? Так, можливо. Від заснування Божого Царства під владою прославленого Ісуса Христа в 1914 році, Єгова збирав останок Ізраїлю Божого з цього світу й склав з ним угоду про мир. Цим чином Він сповнив Свою обіцянку через пророка Єзекіїля: «І складу з ними заповіта миру,— це буде вічний заповіт із ними. І зміцню їх, і намножу їх, і дам Свою святиню серед них навіки!» (Єзекіїля 37:26). Єгова склав цю угоду з помазаними християнами, які, так як їхні брати в першому столітті, практикують віру в Ісусову жертву. Очищені від духовного забруднення, вони присвятили себе служити їхньому небесному Отцю й стараються дотримувати Його заповіді, а головно всесвітнім проповідуванням доброї новини про засноване Царство (Матвія 24:14).

18. Як декотрі люди реагували, коли побачили, що Боже Ім’я спочивало на Ізраїлю Божому?

¹⁸ Пророцтво продовжує й каже: «І буде місце Мого пробування над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені будуть народом. І пізнають ці народи, що Я — Господь [Єгова, НС], що освятив Ізраїля» (Єзекіїля 37:27, 28). Згідно з цим, сотні тисяч, так, мільйони, людей з тих «народів» пізнали, що Ім’я Єгови спочиває на Ізраїлю Божому (Захарія 8:23). Зі всіх народів, вони товпляться служити Єгові з тим духовним народом, і становлять «великий натовп» передбачений в Об’явленні. Тому що вони «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця», то переживуть велике горе в мирний новий світ (Об’явлення 7:9, 14).

19. Яким миром Божі люди сьогодні задовольняються?

¹⁹ Разом, Ізраїль Божий і великий натовп задовольняються духовним миром, так як Ізраїль за днів царя Соломона. Відносно них, пророк Михей пророкував: «І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни! І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіговницею, і не буде того, хто б страшив» (Михея 4:3, 4; Ісаї 2:2​-4). Так як говориться в цьому пророцтві, вони вже покинули воювання й ворожнечу, і символічно перекували свої мечі на лемеші а списи на серпи. Тому, вони втішаються спокійним братством у їхньому міжнародному суспільстві, незважаючи на їхню національну належність, мову, расу або суспільне походження. Вони тішаться, в знанні, що Єгова охороняє їх. «Не буде того, хто б страшив». Справді, «Господь [Єгова, НС] подасть силу народу Своєму, Господь [Єгова, НС] поблагословить миром народ Свій!» (Псалом 29:11).

20, 21. (а) Чому ми повинні докладати зусиль, щоб зберігати мир з Богом? (б) Що можна сказати про намагання Сатани розгромити мир Божих людей?

²⁰ Так як у першому столітті, мир Божих слуг збуджує ворожість Сатани. Скинений з неба на землю з часу заснування Божого Царства в 1914 році, Сатана веде війну «з останком насіння її [жінки]» (Об’явлення 12:17). Ще в його дні Павло перестеріг: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти... піднебесних духів злоби» (Ефесян 6:12). Тому що Сатана вже обмежений до землі, то ця пересторога стає ще більш настійною.

²¹ Сатана старався як міг розгромити мир Божих людей, але без успіху. У 1919 році, було менше як 10 000 вірних служителів Божих. Сьогодні маємо понад чотири мільйони переможців світу їхньою вірою (1 Івана 5:4). Для цих переможців, мир з Богом, і між собою, став дійсністю, хоч Сатана і його насіння ворогують з ними. Беручи до уваги ворожість світу, нашу власну недосконалість, і «тяжкі часи» яких ми тепер переживаємо, то конче треба докладати зусиль, щоб зберегти наш мир (2 Тимофія 3:1). У наступній статті побачимо, що ми повинні робити.

«Шукайте миру й женіться за ним»

«Нехай Єгова звеличується, Який радіє миром Своїх слуг» (ПСАЛОМ 35:27, «Нового Світу Переклад»).

1. З якого миру ми сьогодні зазнаємо задоволення?

ЯКА ж радість мати мир у цьому розділеному світі! Яка ж радість поклонятись «Богові миру» під умовами Його «заповіту миру»! Яка ж потіха, серед життєвих напруг, мати «мир Божий, який перевищує всяку думку» і зазнавати «союз миру», який з’єднує Божих людей, незалежно від національної приналежності, мови, раси, або суспільного походження! (1 Солунян 5:23; Єзекіїля 37:26; Филип’ян 4:7, НС; Ефесян 4:3).

2, 3. (а) Тоді як Божі люди взагалі виживуть, то що може трапитись особистим християнам? (б) Що Біблія заохочує нас робити?

² Будучи Свідками Єгови, ми дуже дорожимо цим миром. Проте, конче треба охороняти його з великою обережністю. Мир не підтримується автоматично тільки спілкуванням з християнським збором або народженням у християнську родину. Тоді як помазаний останок і їхні друзі з «інших овець» триватимуть як одна отара до самого кінця, то особи можуть загубити їхній мир і відпасти (Івана 10:16; Матвія 24:13; Римлян 11:22; 1 Коринтян 10:12).

³ Апостол Павло перестеріг помазаних християн його дня так: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (Євреїв 3:12). Ця пересторога стосується також великого натовпу. Тому Біблія наполягає на християн: «Шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні [Єгови, НС] — до праведних, а вуха Його — до їхніх прохань, а Господнє [Єгови, НС] лице проти тих, хто чинить лихе!» (1 Петра 3:10​-12; Псалом 34:14, 15).

«Займатися тілесним»

4. Що може розгромити наш мир з Богом?

⁴ Що може перешкоджати нам у гонитві за миром? Павло згадує одну перешкоду, коли каже: «Займатися тілесним доводить до смерті, але займатися духовним до життя й миру; бо займатись тілесним — це ворожнеча проти Бога» (Римлян 8:6, 7, НС). Коли Павло каже «тілесним», то має на увазі наше недосконале становище, тому що ми родились недосконалі й успадкували грішні напрями. Піддаватись прагненням грішного тіла зруйнує нам мир. Якщо християнин учинить неморальність, говорить неправду, краде, приймає наркотики, або якимсь іншим способом порушує Божественний закон, і не покається, то руйнує мир, яким колись утішався з Єговою (Приповістей 15:8, 29; 1 Коринтян 6:9, 10; Об’явлення 21:8). Крім того, якщо він дозволить матеріальному ставати важливішим ніж духовне, то рискуватиме його миром з Богом (Матвія 6:24; 1 Івана 2:15​-17).

5. Що є включене в гонитві за миром?

⁵ З другого боку, Павло каже: «Займатися духовним доводить до життя й миру». Мир є одним з плодів духа, і якщо навчимо серце оцінювати духовне, то будемо молитись до Бога, щоб Він допоміг нам Своїм духом, і не будемо «займатися тілесним» (Галатів 5:22​-24). У 1 Петра 3:10​-12, мир поєднується з праведністю (Римлян 5:1). Петро каже, що гнатись за миром значить «відвертатись від злого й чинити добро». Божий дух допоможе нам «добивайтеся праведності» і таким чином будемо зберігати мир з Богом (1 Тимофія 6:11, 12, НС).

6. Яку відповідальність мають старші відносно миру в зборі?

⁶ Старші збору повинні дуже цікавитись погонею за миром. Наприклад, коли б хтось старався впроваджувати в збір забруднюючі практики, то старші мають відповідальність охороняти його й докорити грішникові. Якщо прийме докір, то відновить собі мир (Євреїв 12:11). Якщо ні, то такого можливо треба буде виключити від збору, щоб зберегти мирні споріднення з Єговою (1 Коринтян 5:1​-5).

Мир з братами нашими

7. Про яке «зайняття тілесне» Павло перестеріг коринтян?

⁷ «Займатись тілесним» може зруйнувати, не тільки мир з Богом, але і наше добре споріднення з іншими християнами. Павло написав до коринтян так: «Бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Коринтян 3:3). Заздрість і розбрат це протилежне мирові.

8. (а) Що може статись коли б хтось поширював у зборі заздрість і розбрат? (б) Від чого залежить наш мир з Богом?

⁸ Приводити збір до безладдя через заздрість і розбрат — дуже серйозна справа. Апостол Іван говорить про рису, близько пов’язану з миром як плід духа, і перестерігає: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20). Подібно до цього, коли б хтось поширював заздрість або розбрат між братами, то чи така людина може мати мир з Богом? Певно що ні! Біблія наполягає на нас так: «Удосконалюйтесь, тіштесь, будьте однодумні, майте мир,— і Бог любови та миру буде з вами!» (2 Коринтян 13:11). Так, якщо будемо жити мирно одні з одними, тоді Бог любові й миру буде з нами.

9. Як ми знаємо, що між християнами деколи можуть виникати непорозуміння й незгоди?

⁹ Це не значить, що між християнами ніколи не буде непорозуміння. Наприклад, протягом кількох тижнів після свята П’ятидесятниці, в новосформованому християнському зборі постала незгода відносно розповсюдження щоденних харчів (Дії 6:1). Одного разу між Павлом і Варнавою «повстала незгода, і розлучились вони» (Дії 15:39). Павло мусив благати Еводію й Синтихію «думати однаково в Господі» (Филип’ян 4:2). Не дивно, що Ісус дав таку докладну пораду як зберігати мир між християнами й підкреслив, щоб негайно залагоджувати незгоди (Матвія 5:23​-25; 18:15​-17). Він не давав би такої поради, коли б не передбачав, що між Його послідовниками поставатимуть незгоди.

10. Які ситуації деколи виникають у зборі, і яку відповідальність це нав’язує на нас усіх?

¹⁰ Сьогодні є можливість, що дехто ображається нетактовним словом або помічає неповагу від співхристиянина. Якась риса співхристиянина може дуже роздратовувати. Особисті риси якоїсь людини можуть дуже турбувати. Хтось можливо дуже непогоджується з рішенням старших. Котрийсь з старших можливо є дуже рішучий, а навіть упертий і любить нехтувати рішення інших старших. Незважаючи на такі випадки, то все ж таки ми мусимо старатись зберігати мир. Обов’язково треба поводитись з такими випадками в такий спосіб, щоб зберігати «єдність духа в союзі миру» (Ефесян 4:3).

11. Що Єгова постачив, щоб допомогти нам розвивати мир одні з одними?

¹¹ Біблія каже: «Нехай Єгова звеличується, Який радіє миром Своїх слуг!» (Псалом 35:27, НС). Так, Єгова бажає нам миру. Тому Він постачив допомогу в два способи, щоб допомогти нам зберігати мир між Собою а нами. Один — Він дав нам Свого святого духа, якого мир є плодом, разом з такими спорідненими мирними рисами як довготерпіння, добрість, лагідність, і здержливість (Галатів 5:22, 23). Другий — Він дав нам божественну мудрість, про яку читаємо так: «Мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів» (Якова 3:17, 18).

12. Що ми повинні робити, коли порушується мир з нашими братами?

¹² Отже, коли порушуємо наш мир з іншими, то повинні молитись за мудрістю зверху, щоб Бог показав як нам слід поводитись. Ми повинні молитись за святим духом, щоб він підкріпив нас поводитись правильно (Луки 11:13; Якова 1:5; 1 Івана 3:22). Тоді, в згоді з нашою молитвою, ми повинні звернутись до джерела Божої мудрості, Біблії, і шукати в ній керівництва, а також звертатись до досяжної нам біблійної літератури й шукати в ній поради як застосовувати принципи в Святому Письмі (2 Тимофія 3:16). Також можна порадитись у старших збору. Тоді треба застосовувати одержане керівництво. В Ісаї 54:13 каже так: «Всі сини твої стануть за учнів Господніх [Єгови, НС], і спокій глибокий настане синам твоїм!» У цьому вірші натякає на те, що наш мир залежний від практикування того, що Єгова навчає нас.

«Блаженні миролюбні»

13, 14. (а) На що вказує Ісусів вислів «мирний»? (б) Як ми можемо ставати миротворцями?

¹³ Ісус, у Нагірній проповіді, сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвія 5:9). «Миротворці» не значить тільки бути мирної натури. Оригінальне грецьке слово в цьому вірші значить «примиритель». Отже, миротворці здібно відновлюють порушений мир. Крім того, миротворець старається як може, щоб сам не порушив мир. «Мир панує в серцях їхніх» (Колосян 3:15). Якщо Божі слуги будуть миротворцями, то цим дуже применшать проблеми між собою.

¹⁴ Щоб бути миротворцем, то мусимо впізнавати свої власні слабкості. Наприклад, християнин може дуже скоро сердитись або легко ображається. Під тиском він забуває біблійні принципи. Цього можна сподіватись у недосконалих людей (Римлян 7:21​-23). Усе ж таки, ворожість, сварка, і гнів — це вчинки тілесні (Галатів 5:19​-21). Якщо помічаємо такі напрями в себе самих — або хтось звертає нам увагу на них — то ми повинні ревно й безперестанку молитись до Єгови, щоб Він допоміг нам Своїм духом розвивати такі риси як здержливість і лагідність. Усі християни повинні старатись розвивати такі риси як частина їхньої нової особистості (Ефесян 4:23, 24; Колосян 3:10, 15).

15. Як мудрість зверху є протилежна нерозсудливій впертості?

¹⁵ Деколи дуже вперта особа, яка завжди вимагає робити все по своєму, може непокоїти збір або тіло старших. Правда, в справах у які входить Божий закон, християнин повинен бути дуже рішучий і непохитно обстоювати його. І якщо думаємо, що хтось може скористати з нашої доброї поради, то це правильно висловлюватись відверто, але треба пояснити причини. Ми не хочемо бути такими як «запеклі» світські люди (2 Тимофія 3:1​-4). Мудрість зверху є мирна, розсудлива. Вперті особи повинні послухатись Павлової поради до филип’ян, щоб «не робити нічого підступом або з чванливости» (Филип’ян 2:3).

16. Як Павлова порада в Посланні до филип’ян допомагає нам переборювати егоїзм?

¹⁶ У тому самому посланні Павло каже, щоб ми «в покорі» щиро «мали один одного за більшого від себе». Це зовсім протилежне егоїзмові. Духовнозрілий християнин не старається нав’язувати своїх поглядів на інших, щоб рятувати свою власну репутацію, або охороняти свою позицію й владу. Це було б протилежне Павловій пораді, щоб «не дбати тільки про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4; 1 Петра 5:2, 3, 6).

Мирні слова

17. Як можна порушити мир у зборі язиком?

¹⁷ Людина, яка старається бути мирною, завжди вгамовуватиме свій язик. Яків перестеріг: «Так само й язик,— малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!» (Якова 3:5). Шкідливе базікання, критикування нишком, неприємні або жорстокі слова, ремствування, як і недостойні лестощі заради особистого зиску — всі ці є вчинки тілесні, які порушують мир Божих людей (1 Коринтян 10:10; 2 Коринтян 12:20; 1 Тимофія 5:13; Юди 16).

18. (а) В разі хтось ненавмисно образить когось, то що образник, як і ображений повинні робити? (б) Коли б під час гніву, хтось говорив шкідливо, то як духовнозрілі християни реагують на це?

¹⁸ Правда, Яків сказав: «Не може ніхто із людей язика вгамувати» (Якова 3:8). Навіть духовнозрілі християни деколи скажуть щось за яке пізніше щиро жаліють. Ми всі маємо надію, що ті, яких ми образили, пробачать нам наші помилки (Матвія 6:12). Іноді, коли вибухаємо гнівом, то ображаємо словами. У такому разі миротворець буде пам’ятати, що «лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Приповістей 15:1). Часто, тільки треба глибоко вдихнути й не віддячуватись подібними словами. Пізніше, коли людина втихомириться, то великодушний миротворець знає як не ображатись сказаним під час гніву. Покірний християнин знає як перепрошувати людину й загоїти спричинені образи. Чесно сказати «Пробачте мені» — це знак моральної сили.

19. Чого ми навчаємось від Павла й Ісуса про давання поради?

¹⁹ Іноді язиком треба давати пораду. Павло прилюдно оголошував Петрові догану за його неправильну поведінку в Антіохії. Ісус теж давав суворої поради в Своїх звістках сімом зборам (Галатів 2:11​-14; Об’явлення, розділи 2 і 3). З цих прикладів виявляється те, щоб не давати такої легенької поради, щоб людина не зрозуміла в чому суть. Все ж таки, Ісус і Павло не поводились бездушно або жорстоко. Вони не давали поради, щоб полегшити власне розстроєння. Вони щиро старались допомогти братам. Якщо даючий пораду відчуває, що не має свого язика під контролем, то було б краще почекати, втихомиритись, а тоді давати пораду. Інакше, він може сказати жорстоке слово й спричинити ще більшу проблему ніж та, яку він старається полагодити (Приповістей 12:18).

20. Що повинно керувати все те, що ми говоримо про наших братів і сестер?

²⁰ Як уже було згадано, мир і любов є близько пов’язані плоди духа. Якщо все, що ми говоримо нашим братам — або про них — завжди відображує любов до них, то це сприятиме мирові в зборі (Івана 15:12, 13). Наші слова повинні «бути завжди ласкаві, приправлені сіллю» (Колосян 4:6). Вони повинні бути до смаку, так би мовити, і зворушувати серце. Ісус порадив: «Майте сіль у собі, майте й мир між собою!» (Марка 9:50).

«Силкуйтеся»

21. Що можна бачити між Божими людьми на їхніх тижневих зібраннях і під час великих конгресів?

²¹ Псалмописьменник написав: «Дивіться! Як гарно й приємно, щоб братам жити в єдності!» (Псалом 133:1, НС). Справді, ми дуже радіємо, коли спілкуємось з нашими братами, а головно на тижневих зібраннях, на великих зборах і більших конгресах. На таких оказіях навіть люди, що не є Свідками, бачать наш мир.

22. (а) Який фальшивий мир нації незабаром будуть оголошувати, і до чого це доводить? (б) До якого дійсного миру доведе Божа угода про мир?

²² Незабаром нації думатимуть, що вже здобули мир без Єгови. Але як казатимуть «Мир і безпечність!» на них, які не мають миру з Богом, прийде несподіване знищення (1 Солунян 5:3). Після того, Величний Князь миру зцілятиме людство від згубних результатів оригінального порушення миру з Богом (Ісаї 9:6, 7; Об’явлення 22:1, 2). Тоді, Божа угода миру поширить спокій по цілому світі. Навіть польові тварини не будуть ворожі (Псалом 37:10, 11; 72:3​-7; Ісаї 11:1​-9; Об’явлення 21:3, 4).

23. Якщо ми плекаємо надію на мирний новий світ, то що тепер конче треба робити?

²³ Який же чудовий час це буде! Чи ви прагнете його? Якщо так, то «пильнуйте про мир зо всіма». Шукайте миру тепер, з вашими братами, а головно з Єговою. Так, «чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі» (Євреїв 12:14; 2 Петра 3:14).