П’ятдесят років марних зусиль

«МИ, НАРОДИ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ПОСТАНОВИЛИ зберегти наступні покоління від лиха війни, котра двічі за нашого життя приносила горе людству, і підтвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та народів, великих і малих...» (Преамбула до Статуту Організації Об’єднаних Націй).

У ЖОВТНІ, 24 числа, 1995 року відзначається 50 років з дня створення Організації Об’єднаних Націй. Усім 185 сьогоднішнім державам-членам доручено виконувати основні принципи і цілі її статуту: підтримувати міжнародний мир і безпеку; придушувати акти агресії, котрі становлять загрозу загальному мирові; розвивати дружні відносини між націями; захищати основні свободи усіх народів, незалежно від раси, статі, мови або релігії, і здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні проблем економічного, соціального і культурного характеру.

Протягом 50 років Організація Об’єднаних Націй докладала помітних зусиль для підтримки миру і безпеки у світі. Припускають, що це відвернуло третю світову війну і повторне масове знищення людського життя атомними бомбами. Організація Об’єднаних Націй забезпечила мільйони дітей їжею і ліками. Вона сприяла поліпшенню здоров’я у багатьох країнах, забезпечувала, окрім іншого, питною водою й імунізацією проти небезпечних захворювань. Мільйони біженців отримали гуманітарну допомогу.

На відзнаку досягнень Організації Об’єднаних Націй вона була нагороджена п’ять разів Нобелівською премією. Однак кричуща реальність життя показує, що ми все ще не живемо у світі без війни.

Мир і безпека — недосяжна мета

Після 50 років зусиль мир і безпека досі є недосяжною метою. У недавній промові на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй Президент Сполучених Штатів Америки висловив своє розчарування, сказавши, що «це сторіччя, хоча й дуже повне надій, сприятливих можливостей і досягнень, також було віком надзвичайних руйнувань і розпачу».

Коли закінчився 1994 рік, у «Нью-Йорк таймс» зауважувалося: «Зараз відбувається близько 150 воєн або заворушень, у котрих гинуть тисячі людей, серед них більше цивільних, ніж солдат, і сотні тисяч людей стають біженцями». Відділ публічної інформації Організації Об’єднаних Націй повідомив, що після 1945 року понад 20 мільйонів чоловік втратило своє життя у збройних сутичках. Представник США в Організації Об’єднаних Націй, Медлін Олбрайт, зауважив, що «регіональні конфлікти сьогодні є жорстокішими багато у чому». Повідомлення про порушення прав людини і дискримінацію з’являються у новинах щодня. Багато народів скорше терплять одні одних, ніж дружать.

Сер Дейвід Ганней, представник Великобританії в Організації Об’єднаних Націй, визнав, що «Організація Об’єднаних Націй була до 1980-х років на порозі провалу». Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Бутрос Бутрос Ґалі скаржився, що зростає байдужість і знеохочення серед держав-членів, коли справа доходить до заходів для збереження миру. Він виснував, що для багатьох членів «Організація Об’єднаних Націй не є на першому місці».

Вплив засобів масової інформації

Хоча Організація Об’єднаних Націй може видаватися сильною, її зусиллям часто перешкоджають політики і засоби масової інформації. Організація Об’єднаних Націй зовсім безсила, коли немає підтримки від її членів. Але без схвалення громадськості багато членів ООН не будуть підтримувати її. Приміром, згідно з «Уолл-стрит джорнел», «дуже помітні невдачі в Сомалі і Боснії переконали американців, що організація є не тільки марнотратною, але й фактично небезпечною». Ставлення громадськості, у свою чергу, переконало деяких американських політиків у доцільності скорочення фінансової підтримки, яку отримує Організація Об’єднаних Націй від США.

Організації, відповідальні за випуск новин, не вагаються нещадно критикувати Організацію Об’єднаних Націй. Такі вирази, як «повністю нездатна», «незграбна», «неефективна» і «паралізована», постійно вживаються в описах різних аспектів заходів Організації Об’єднаних Націй. У «Вашингтон пост нешенел віклі едішн» нещодавно повідомлялося, що «Організація Об’єднаних Націй залишається повільною бюрократією, котра намагається пристосуватися до сучасного світу».

Інша газета цитувала Генерального секретаря Бутроса Ґалі, що висловив свою засмученість з приводу різанини в Руанді. Він сказав: «Це невдача не тільки Організації Об’єднаних Націй, це невдача міжнародної громадськості. Усі ми відповідальні за цю невдачу». У популярному спеціальному випуску новин 1993 року було сказано, що Організація Об’єднаних Націй «не змогла зупинити найбільшу загрозу миру — поширення атомної зброї». У телевізійній програмі говорилося про Організацію Об’єднаних Націй, що «десятиріччями ведуться самі балачки».

Таке поширене почуття розчарування лягає тягарем на серця службовців Організації Об’єднаних Націй і додає до їхньої зневіри. Однак попри розчарування, здається, що на 50-х роковинах Організації Об’єднаних Націй до багатьох повернувся оптимізм і надія на новий початок. Визнаючи недоліки Організації Об’єднаних Націй, представник Олбрайт поділив почуття багатьох, коли сказав: «Ми мусимо припинити говорити про те, що ми зробили, і почати говорити про те, що треба зробити».

Дійсно, куди ж прямує світ? Чи буде колись світ без війни? Якщо так, то яку роль у цьому відіграватиме Організація Об’єднаних Націй? Більше того, коли ви боїтеся Бога, то повинні запитати: «Яку роль у цьому відіграватиме Бог?»

[Рамка на сторінці 4]

МАРНІ ЗУСИЛЛЯ

Мир і безпека не можуть існувати, якщо є війна, бідність, злочинність і корупція. Організація Об’єднаних Націй нещодавно опублікувала наступні статистичні дані.

Війни. «З 82 збройних сутичок за період від 1989 до 1992 року 79 відбувалися всередині країни, багато з них були пов’язані з етнічним питанням; 90 відсотків жертв були цивільними» (Відділ публічної інформації Організації Об’єднаних Націй, ЮНДПІ).

Зброя. «МКЧХ (Міжнародний комітет Червоного Хреста) підрахував, що понад 95 підприємств у 48 країнах виробляють 5—10 мільйонів протипіхотних мін щороку» (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, УВКБ).

«В Африці коло 30 мільйонів мін розкидано у понад 18 країнах» (УВКБ).

Бідність. «По всьому світі кожен п’ятий, що становить понад мільярд людей, живе за межею бідності, й підраховано, що 13—18 мільйонів щороку помирають через бідність» (ЮНДПІ).

Злочинність. «Зареєстрована злочинність зростає по світі приблизно на 5 відсотків щороку з 1980-х років, тільки в самих США щороку скоюється 35 мільйонів злочинів» (ЮНДПІ).

Корупція. «Публічна корупція стає звичайною справою. У деяких країнах, за приблизними підрахунками, фінансові шахрайства коштують стільки ж, скільки 10 відсотків усього домашнього виробництва» (ЮНДПІ).

Світ без війни. Коли?

СТАТУТ Організації Об’єднаних Націй почав діяти з 24 жовтня 1945 року. Він є найвичерпнішою стратегією стосовно миру у світі, що будь-коли була розроблена людьми. Маючи спочатку 51 державу-члена, Організація Об’єднаних Націй стала найбільшою міжнародною організацією за всю історію світу. Також уперше міжнародна організація володіла армією для встановлення миру і безпеки та утворення світу без війни.

Сьогодні, маючи 185 держав-членів у своєму складі, Організація Об’єднаних Націй сильна як ніколи. Чому ж тоді наймогутнішій міжнародній організації за всю її історію не вдалося повністю здійснити свої шляхетні цілі?

Релігія — велика перешкода

Одним з найбільших ускладнень є роль, котру відіграє релігія у світових справах. Авжеж, зі самого заснування Організації Об’єднаних Націй основні релігії обіцяли їй свою підтримку. На її 50-ту річницю папа Іоанн Павло II назвав Організацію Об’єднаних Націй «найкращим знаряддям для підтримки і збереження миру». Його почуття поділяє світова співдружність релігійних керівників. Але цей тактовний зв’язок між релігією й урядом не може приховати факту, що релігія є перешкодою і завадою для Організації Об’єднаних Націй.

Протягом сторіч релігія відігравала головну роль у сприянні і підтримці ненависті, воєн і геноциду. В останні роки під приводом релігійного завзяття ближні вбивали одне одного. Вислів «етнічна чистка» широко вживався щодо війни на Балканах. Однак запекла ненависть, котру багато людей плекає там, ґрунтується на належності до певної релігії, а не на расових ознаках, оскільки більшість має однакові етнічні корені. Дійсно, релігія мусить визнати свою відповідальність за ріки крові в колишній Югославії, які не змогла зупинити Організація Об’єднаних Націй.

Професор релігії одного коледжу нещодавно слушно зауважив, що «у світі після холодної війни, коли щораз більше зростає релігійна войовничість, нам, можливо, потрібно надати пріоритет дослідженню релігії і геноциду, незважаючи на незручності, котрі це викликає». Нині, очевидно, усвідомлюють те, що релігія перешкоджає зусиллям, які спрямовані на досягнення миру у світі.

Декларація ООН 1981 року говорить: «Збентежені виявами нетерпимості та існуванням дискримінації у питаннях релігії або віри, котрі помітні у багатьох частинах світу, постановили вжити усіх необхідних заходів для швидкої ліквідації такої нетерпимості в усіх її формах та відвертати і боротися з дискримінацією в релігії чи вірі».

У згоді зі своєю декларацією Організація Об’єднаних Націй проголосила 1995 рік Роком Терпимості. Проте якщо говорити реалістично, чи колись буде можливо досягти миру і безпеки у світі, поділеному релігією?

Майбутнє релігії

Відповідь на це дає пророцтво у біблійній книжці Об’явлення. Там говориться про символічну «велику розпусницю», що сидить, як «цариця», і «панує над царями земними». Ця розпусниця ‘розкошує’ і має зв’язок з урядами світу. Уряди ж зображені як «червона звірина», на котрій зручно їде розпусниця (Об’явлення 17:1—5, 18; 18:7). Відома як «Вавилон Великий», ця могутня і неморальна жінка отримала своє ім’я від стародавнього Вавилона, колиски ідольської релігії. Нині розпусниця доречно зображає усі світові релігії, котрі втручаються у справи урядів.

Розповідь говорить далі, що з часом Бог покладе на серце військовим складовим звірини почати діяти. Вони «зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять» (Об’явлення 17:16)a. Отже, сам Бог Єгова виявить ініціативу, щоб могутні нації провели кампанію усунення фальшивої релігії. Всесвітня релігійна система зі своїми розкішними храмами і гробницями буде цілковито зруйнована. Тоді на шляху до миру і безпеки усунеться релігійну перешкоду. Але чи настане справжній мир і безпека на землі навіть тоді?

Недосконала людська натура

Чи існує гарантія того, що знищення релігії очистить шлях до світу без війни? Ні. Організація Об’єднаних Націй і далі опинятиметься у парадоксальній ситуації. З одного боку, люди хочуть миру і безпеки. Але, з іншого боку, самі ж люди є найбільшою загрозою миру і безпеці. Ненависть, гордість, самозакоханість, егоїзм і неуцтво — це людські риси, які є джерелом усіх сутичок і воєн (Якова 4:1—4).

Біблія передбачила, що у наші дні люди будуть «самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні» (2 Тимофія 3:1—4).

Генеральний секретар Бутрос Бутрос Ґалі визнав, що «світ переживає соціальну і моральну кризу, яка у багатьох суспільствах досягає великих розмірів». Жодні дипломатичні заходи не можуть усунути згубні риси з людської натури. (Порівняйте Буття 8:21; Єремії 17:9).

Ісус Христос — Князь миру

Очевидно, що Організація Об’єднаних Націй не може принести світові мир. Усі її члени і прибічники є недосконалими людьми, незважаючи на свої високі цілі. Біблія говорить, що «не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Більше того, Бог застерігає: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема» (Псалом 146:3).

Біблія передрікає, що́ здійснить Єгова через свого Сина, «Князя миру». В Ісаї 9:5, 6 говориться: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир».

Нації світу 50 років докладали марних зусиль. Дуже скоро нації знищать подібні до розпусниці релігійні організації. А тоді Ісус Христос, «Цар над царями, і Господь над панами», разом зі своєю армією небесних воїнів зруйнує усі людські уряди і знищить усіх, хто відкидає Божий суверенітет. (Об’явлення 19:11—21; порівняйте Даниїла 2:44). Таким чином Бог Єгова встановить світ без війни.