Саме поняття досконалості передбачає існування того, хто вирішує, коли буде досягнуто повноти, хто встановлює норми довершеності і стандарт якості та визначає, які деталі є важливими, а які ні. Бог Єгова є Творцем, тож йому належить виняткове право встановлювати норми досконалості відповідно до своїх праведних намірів та цілей (Рм 12:2; див. ЄГОВА, Бог, який встановлює моральні норми і дотримується їх).

Ной був праведним і «бездоганним серед своїх сучасників» (Бт 6:9). Йова названо «праведним і непорочним» (Йв 1:8). Подібні вислови у Біблії застосовуються і до інших Божих служителів. Оскільки всі вони, як нащадки грішного Адама, були грішними людьми, то, звичайно, «бездоганними» і «непорочними» вони були в тому розумінні, що повністю відповідали вимогам Бога, який враховував їхню недосконалість і межі їхніх можливостей. (Пор. Мих 6:8.) Виготовляючи вазу зі звичайної глини, гончар не сподівається, що вона вийде такої ж якості, як та, яку він робить з очищеної глини найвищого ґатунку. Подібно і Єгова не очікує від недосконалих людей неможливого, він бере до уваги їхні слабкості (Пс 103:10—14; Іс 64:8). Хоча вірні Божі служителі помилялися та грішили через недосконалість своєї плоті, їхнє серце було «повністю віддане [«досконале», ВоП; євр. шале́м] Єгові» (1Цр 11:4; 15:14; 2Цр 20:3; 2Хр 16:9). У рамках своїх можливостей ці люди були цілковито віддані Богу і відповідали вимогам, які він ставив до них. Оскільки Бог, Суддя, був задоволений їхнім поклонінням, ніхто з людей чи духовних створінь не мав права вишукувати недоліки в їхньому служінні. (Пор. Лк 1:6; Єв 11:4—16; Рм 14:4; див. ЄГОВА, На якій підставі він може мати справу з недосконалими людьми.)

Грецькі Писання показують, що нащадки Адама успадкували недосконалість. Згідно з Якова 3:2, якби людина могла загнуздати свій язик і не спотикалась у слові, то була б «досконала, спроможна загнуздати все своє тіло», однак у цьому плані «всі ми часто спотикаємось». (Пор. Як 3:8.) І все ж грішна людина може бути досконалою у відносному розумінні цього слова. Ісус сказав своїм учням: «Будьте досконалі, як і ваш небесний Батько» (Мт 5:48). Мова тоді йшла про любов і щедрість. Ісус показав, що коли людина любить лише тих, хто любить її, то така любов неповна, недовершена. Його послідовники мали виявляти досконалу любов, тобто виявляти її повною мірою,— любити навіть своїх ворогів, наслідуючи Бога (Мт 5:43—47). Подібно, коли молодий чоловік запитав Ісуса, як отримати вічне життя, то у відповідь Ісус дав йому зрозуміти, що, хоча він і дотримувався вимог Закону, у його поклонінні бракувало чогось дуже важливого. Якщо він хотів «бути досконалим», то мав доповнити своє поклоніння (пор. Лк 8:14) любов’ю і щедрістю (Мт 19:21; пор. Рм 12:2).