«Виконавець віри» вдосконалився

В 11-му розділі Послання до євреїв апостол Павло згадує велику хмару вірних чоловіків і жінок з дохристиянських часів. Він закінчує згадкою про найбільший і досконалий взірець віри: «Дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором... Подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:1—3).

Більшість теологів кажуть, що цей вірш не говорить про «особисту віру Ісуса», але радше про те, що Ісус є «засновником або основоположником віри». Грецьке слово телеіоте́с, котре міститься в цій фразі, стосується того, хто вдосконалює, здійснює або довершує щось. Як «Виконавець», Ісус довершив віру в тому розумінні, що його прихід на землю сповнив біблійні пророцтва і тим самим заклав міцнішу основу для віри. А втім, чи значить це, що сам Ісус не вірив?

Уривки з Послання до євреїв, які ви можете прочитати в рамці на сторінці 15, не залишають сумнівів. Ісус вдосконалювався через страждання і покору. Хоча він уже і так був досконалою людиною, та переживання зробили його досконалим і довершеним в усьому, навіть у вірі, аби він міг стати повністю придатним первосвященником для спасіння правдивих християн. Він молив свого Отця «з голосінням великим та слізьми», він був «вірний» Отцеві і виявляв «побожність» (Євреїв 3:1, 2; 5:7—9). Він був ‘випробуваний в усьому’, цілком «подібно до нас», як говориться в Євреїв 4:15, точно так, як будь-який вірний християнин, віра котрого зазнає «усіляких випробовувань» (Якова 1:2, 3). Чи ж логічно вважати, що Ісус випробовувався «подібно», як його послідовники, але не перейшов, як вони, випробовування своєї віри?

Моління, покора, страждання, випробовування, вірність і побожність засвідчують про довершеність віри Ісуса. Усе це виявляє, що він став «Виконавцем віри» тільки після того, як удосконалився у своїй вірі. Зовсім ясно, що він не був Богом-Сином, як це обстоює вчення про Трійцю. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 15) (1 Івана 5:5).

[Рамка на сторінці 15]

Ісус, «Виконавець», вдосконалився

Євреїв 2:10: «Належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання».

Євреїв 2:17, 18: «Мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти».

Євреїв 3:2: «[Ісус був] вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його».

Євреїв 4:15: «Ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха».

Євреїв 5:7—9: «Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти,— і був вислуханий за побожність Свою. І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння».