Як уже згадувалось вище, провід в організації проповідницької діяльності на Філіппінах мав взяти Джозеф душ Сантуш. У січні 1942 року його заслали до японського табору в Манілі. Однак брат душ Сантуш також не втратив ревності. Він розповів: «У таборі я ділився доброю новиною з усіма». Умови життя були важкими, і багато в’язнів померло з голоду. До ув’язнення брат душ Сантуш важив 61 кілограм, а після звільнення — всього 36.

У 1945 році американці звільнили в’язнів, і Джозефу запропонували повернутись на Гаваї, але він відмовився. Чому? Брат душ Сантуш отримував велику радість від праці Царства на Філіппінах і прагнув зробити все можливе, щоб вона й далі просувалася вперед. До того ж на зміну йому ще не прибув інший брат. Джозеф душ Сантуш пояснив: «Я був сповнений рішучості залишатися доти, доки він не приїде!» Ось що пригадує Гіларіон Аморес: «Джозеф був дуже працьовитим і турбувався духовними потребами братів».

Нарешті прийшла заміна для брата душ Сантуша, і в 1949 році він з дружиною і дітьми повернувся на Гаваї.

[Ілюстрація на сторінці 159]

Джозеф душ Сантуш зі своєю дружиною Розаріо у 1948 році. Він залишився ревним вісником Царства незважаючи на те, що протягом Другої світової війни відбув три тяжких роки ув’язнення.