У 1947 році брати з північної частини Філіппін пливли на двох плотах річкою Абра, щоб побувати на районному конгресі, що мав відбутися на узбережжі, в місті Віган. Діставшись гирла річки, вони розібрали плоти на колоди і продали їх, аби купити квитки на автобус, яким після конгресу планували повертатись додому в гори. Брати подорожували на конгрес разом зі своїми дітьми. Вони запаслися рисом, дровами і килимками. Протягом цілого конгресу з їхніх облич не сходили усмішки. Маючи з собою рис, дрова, жаровню та килимки, брати подбали про свої основні потреби.

У 1989 році подружжя з міста Ель Нідо, що на острові Палаван, разом з двома дітьми віком два і чотири роки пройшли 70 кілометрів, аби відвідати районний конгрес. Два дні вони пробирались лісом, в якому майже не було протоптаних стежин. Їм до тіла присмоктувались п’явки. Крім того, цілих два дні йшов дощ. Доводилось переходити вбрід чимало річок і потоків. Однак попри всі труднощі сім’я щасливо прибула на конгрес і отримала велику радість від спілкування з братами та сестрами.