Коли Ісуса знову приводять до Пилата, той скликає старших священиків, юдейських начальників та народ і каже: «Я допитав його перед вами, але не побачив того, в чому ви його звинувачуєте. Не побачив цього також Ірод, бо відіслав його назад до нас; тож чоловік цей не скоїв нічого, за що заслуговував би смерті. Тому я покараю його і відпущу» (Луки 23:14—16).

Пилат прагне звільнити Ісуса, адже розуміє, що священики видали його із заздрості. Пізніше, коли він сидить на судовому місці, його бажання зробити це ще більше зростає. Дружина посилає йому таку звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні [який, очевидно, походить від Бога]» (Матвія 27:19).

Пилат розуміє, що потрібно звільнити цього невинного чоловіка. Але як це зробити?

Пилат повертається до натовпу, який чекає біля палацу. Очевидно, Ісус стоїть поряд з Пилатом, коли той говорить старшим священикам і народу: «Бачу, що він не вчинив жодного злочину».

Пилат сказав натовпу, який вимагає Ісусової смерті: «Я... не побачив того, в чому ви його звинувачуєте. Не побачив цього також Ірод» (Луки 23:14, 15). Тепер, намагаючись врятувати Ісуса, Пилат пробує використати ще одну можливість. Він каже натовпу: «За вашим звичаєм я маю на Пасху звільнити для вас якусь людину. Хочете, звільню для вас юдейського Царя?» (Івана 18:39).

Пилат знає, що в цей час у в’язниці тримають чоловіка, на ім’я Варавва,— відомого грабіжника, заколотника і вбивцю. Тож він запитує: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Варавву чи Ісуса, званого Христом?» Натовп, підбурений старшими священиками, вимагає відпустити Варавву, а не Ісуса. Пилат знову запитує:

— Кого з цих двох відпустити вам?

— Варавву,— вигукує юрба (Матвія 27:17, 21).

— А що мені робити з Ісусом, так званим Христом? — збентежено питає Пилат.

— На стовп його! — реве натовп (Матвія 27:22). Вони вимагають смерті невинної людини. Яка ж ганьба!

— За що? — запитує Пилат.— Що поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті. Тому я покараю його і відпущу (Луки 23:22).

Ісус поводиться з надзвичайною гідністю і мужністю. Це справляє на Пилата таке сильне враження, що він знову пробує зняти з себе тягар відповідальності, кажучи: «Послухайте! Я виводжу його до вас, аби ви знали, що я не бачу за ним жодної вини». Можливо, він сподівається, що вигляд побитого і закривавленого Ісуса зм’якшить серця людей. Коли Ісус стає перед безжалісною юрбою, Пилат проголошує: «Подивіться, оце чоловік!» (Івана 19:4, 5).

Хоча Ісуса жорстоко побили і він весь у ранах, в його поведінці стільки гідності і незворушного спокою! Це вражає навіть Пилата, тому в його словах відчувається не лише жаль, але й глибока повага до Ісуса.

Через поведінку та слова Ісуса і дедалі більший страх, що він може мати божественне походження, Пилат знову намагається звільнити його. Тоді юдеї починають говорити Пилату про те, чого він, без сумніву, дуже боїться. Вони погрожують: «Якщо відпустиш його, ти не друг цезарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, говорить проти цезаря» (Івана 19:12).

Намісник знову виводить Ісуса надвір і, сівши на судове місце, каже юрбі: «Подивіться! Ось ваш цар!» Однак юдеї не здаються. Вони кричать:

— Геть його! Геть! На стовп його!

— Хочете, щоб я стратив вашого царя? — запитує Пилат.

— Ми не маємо іншого царя, крім цезаря! — зухвало заявляють старші священики, хоча юдеї вже довго знемагають під пануванням римлян (Івана 19:14, 15).