Пилат, побачивши, що йому нічого не вдається зробити і що здіймається неабияке замішання, бере води та миє руки перед натовпом, кажучи: «Я невинний у крові цього чоловіка. Це вже ваша справа». У відповідь весь народ кричить: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях».

Тоді Пилат виконує їхні вимоги і відпускає Варавву, тому що більше прагне задовольнити натовп, ніж повестися правильно. Він наказує роздягти Ісуса і висікти бичем.

Але юдеї вперто йому противляться. Вони повторюють своє політичне звинувачення і хитро погрожують Пилату: «Якщо відпустиш його, ти не друг кесарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, виступає проти кесаря».

Незважаючи на ці погрози, Пилат знову виводить Ісуса надвір і звертається до юдеїв такими словами:

— Подивіться! Ось ваш цар!

— Геть його! Геть! На стовп його!

— Хочете, щоб я прибив до стовпа вашого царя? — питає Пилат у розпачі.

Юдеї знемагають під пануванням римлян. Вони ставляться до римської влади з презирством! Але старші священики лицемірно кажуть: «Ми не маємо іншого царя, окрім кесаря».

Боячись за своє політичне становище і репутацію, Пилат зрештою поступається настійним вимогам юдеїв. Він віддає їм Ісуса.