Піонери обдаровують благословенням і отримують його
«ПІОНЕРУВАННЯ є набагато ціннішим за успішну світську кар’єру. Ніщо не приносить стільки задоволення, як допомога людям пізнавати Єгову та його правду». Так сказала одна християнка, яка вибрала піонерування, повночасне проповідування Царства, своїм життєвим шляхом. Яка інша діяльність може принести таке щастя?
Піонерування є величною метою і цінним привілеєм. Як можна вибрати таке життя? Що необхідно для того, щоб піонерувати так довго, аж поки жатимеш благословення, які приносить ця праця?
Необхідними є дві речі. Перше: відповідні обставини. Багато осіб живе в обставинах, які ясно роблять піонерування неможливим. І друге: відповідні духовні кваліфікації та склад розуму. Звичайно, дозволяють теперішні обставини піонерувати чи ні, кожен може працювати над тим, щоб розвинути зрілі християнські риси.
Чому дехто піонерує
Які кваліфікації необхідні для успішного піонерування? Потрібно мати навики в проповідуванні. Піонерам слід знати, як представляти добру новину незнайомим людям, як робити повторні відвідини зацікавлених осіб і як проводити домашні біблійні вивчення. Відсутність таких вмінь може знеохотити піонера. Проте є й інші важливі справи.
Наприклад, все, що стосується нашого поклоніння, пов’язане з нашими взаєминами з Єговою та його організацією. В тому числі піонерування. Один молодий піонер, на ім’я Радо, пояснює: «Для молодої особи немає нічого кращого, ніж пам’ятати Єгову і ходити шляхом правди». Так, піонерування є чудовим способом для молодих проявляти свою любов до Єгови та бути близькими до нього (Екклезіяста 12:1).
Необхідно теж мати знання та розуміння (Филип’ян 1:9—11). В дійсності вони є паливом, завдяки якому працює духовний двигун. Регулярне особисте вивчення є необхідним, щоб не виснажитися духовно і не втратити свого ентузіазму та переконаності. Звичайно, знання, яке ми набираємо, повинно впливати не тільки на наш розум, але також і на серце (Приповістей 2:2). Тому, крім особистого вивчення, нам потрібен час на молитву і роздумування, щоб знання, яке ми набираємо, проникало у наше серце. Тоді, якщо нам дозволяють обставини, ми матимемо бажання піонерувати. (Порівняйте Ездри 7:10).
Щоб розпочати піонерське служіння, потрібен також дух самопожертви. Молодий чоловік, якого звали Рон, запланував розпочати піонерське служіння. Він лише чекав на відповідні обставини, щоб впровадити свої плани в життя. Особливо він хотів знайти роботу, яка дала б йому можливість піонерувати і в той самий час мати деякі речі, що приносять людині радість в житті. Коли він сказав про це одній зрілій сестрі, відповідь вразила його. Сестра сказала: «Єгова благословляє вчинки, а не обіцянки». Той молодий чоловік знайшов роботу з нижчою зарплатою, але він мав час для піонерування. Застосування слів з Матвія 6:25—34 допомагає жити з меншою зарплатою.
Бажання покірно приймати добрі поради також допоможе нам вступити у піонерське служіння. Ще на початку свого християнського життя Анна розвинула бажання піонерувати. Але, доглядаючи дітей і пізніше займаючись діловою кар’єрою, вона не піонерувала. Проте, послухавшись доброї поради пильних старійшин, вона залишила свою цікаву світську роботу і розпочала піонерське служіння. Сьогодні Анна має велику радість, бо приводить інших до присвячення і допомагає неактивним особам.
Вдячність за те, що зробила правда в нашому житті, теж може спонукувати нас піонерувати. Розгляньмо випадок одної сильно пригніченої жінки, сім’я якої розпадалася. Ситуація вражаюче змінилася, коли ця жінка навчилася правди з Божого Слова і почала застосовувати її у житті. Вражена тим, що зробила для неї правда, вона вирішила, що зможе найкраще виявити своє цінування, коли буде піонерувати і допомагати іншим. Вона зробила це і тепер зазнає благословення від багатьох біблійних вивчень і щасливого сімейного життя.
Інші можуть допомогти
Піонери часто приводять інших піонерів. Радо, про якого йшла мова вище, мав шість років, коли двоє піонерів вивчали Біблію з його батьками. Ще в дуже юному віці він регулярно ходив у проповідування з повночасними вісниками. Радо сам став сталим піонером в 17 років. Інший молодий чоловік, Арно, виховувався у християнській сім’ї, але ослаб духовно. Пізніше він вирішив відновити свою духовну силу, і зараз він розповідає: «Піонери дуже підбадьорювали мене. Я спілкувався з ними особливо багато у час шкільних канікул і деколи здавав аж 60 годин проповідницької праці на місяць. Після цього крок до сталого піонерського служіння [яке вимагає 90 годин щомісяця] вже не був таким важким». Роздуми над порадою з 1 Коринтян 7:29—31 не користуватися всім, що в цьому світі, справді допомагали таким молодим людям.
Піонерський дух легше вкорінюється в тих сім’ях, у яких духовні справи на першому місці і де батьки заохочують своїх дітей вступати у повночасне служіння. Філо, який виростав у такій сім’ї, каже: «Багато хто радив мені продовжувати освіту, працювати для світського майбутнього. Але батьки допомогли мені зробити правильний вибір. Вони сказали, що коли я справді хочу працювати для майбутнього, то мені слід тримати на першому місці розвиток взаємин з Єговою».
Молода жінка, на ім’я Тамар, також завдячує своїм піонерським служінням прикладу та зусиллям своїх батьків. Вона каже: «Я не можу сказати, коли я розвинула духовний погляд на життя, але знаю, що я не народилася з ним. Звичай моїх батьків регулярно брати участь у проповідницькому служінні і бути на зібраннях, а також їхня глибока любов до правди дуже допомогли мені розвинути духовний склад розуму».
Тримайся прийнятого рішення
Коли людина розпочинає піонерське служіння і залишається в ньому, це допомагає їй повністю користати з цього мудрого рішення. На цю тему можна дати багато практичних порад. Наприклад, піонери добре роблять, коли планують свій час, щоб зробити його якомога продуктивнішим. Однак найважливішим фактором є взаємини з Єговою та Його організацією.
З цим пов’язується молитовний склад розуму. «Коли я пізнав правду, то дуже хотів піонерувати»,— каже Кор. Проте його батько вимагав, щоб він спершу закінчив сільськогосподарський університет. Після цього Кор почав піонерування. З часом він одружився, і його дружина приєдналася до нього у піонерській праці. Коли вона завагітніла, перед Кором постала можливість залишити піонерування. «Я часто молився до Єгови і висловлював йому своє сердечне бажання продовжувати піонерування»,— каже Кор. Згодом він знайшов таку роботу, яка дала йому можливість і піонерувати, і піклуватися про сім’ю.
Задоволеність необхідним є ще одним фактором, який часто допомагає залишатися у піонерському служінні. Апостол Павло писав: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе» (Євреїв 13:5). Задоволеність тим, що є, допомогла Гаррі та Айрін продовжувати піонерування. Айрін, незряча, вже вісім років піонерує. «Ми ніколи на вважали нашу фінансову ситуацію проблемою,— каже вона.— Ми лише завжди були обережними, щоб не брати на себе непотрібних фінансових тягарів. Ми завжди рахували видатки. Хоча наше життя і скромне, воно дуже приємне і багате на благословення».
Багато радості та благословень
Оглядаючись назад, на понад дев’ять років піонерування, Тамар каже: «Я дуже наблизилася до Єгови, так, ніби він справді взяв мене за руку» (Псалом 73:23). На думку приходять також деякі випробування. «Моя власна недосконалість, разом з недосконалістю інших постійно турбували мене,— додає Тамар.— Крім того, я дивилася на братів та сестер, які вибрали кращий у матеріальному відношенні спосіб життя, і їхній вибір виглядав привабливо, коли я сама стомлено ходила по дощі та холоді. Але в глибині серця я ніколи не хотіла помінятися з ними місцями. Що, окрім піонерування, могло б принести таку радість, таке духовне задоволення і такі благословення?» Чи ти теж настільки високо цінував би подібні радості та благословення?
Через те що піонери проводять багато часу у християнському служінні, вони можуть допомагати багатьом набирати знання біблійної правди. Гаррі та Айрін, згадані вище, кажуть: «В організації Єгови можна мати багато привілеїв, але допомога новозацікавленому прогресувати до моменту, коли він зможе стати служителем Єгови, є найбільшим з усіх привілеїв».
Ще один піонер висловився так: «Слова з Приповістей 10:22 виконалися у моєму житті: «Благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою». Ці слова з Біблії багато разів справджувалися на мені протягом років, коли я служив Єгові».
Батьки, чи ви прищеплюєте своїм дітям бажання піонерувати? Піонери, чи ви намагаєтеся передавати іншим це бажання? Старійшини, чи ви підтримуєте піонерів у своєму зборі і чи допомагаєте іншим розвивати піонерський дух? Хай все більше і більше людей Єгови відчують спонуку старатися досягнути таких щедрих благословень, вступаючи у піонерське служіння.