Цінність вивчення Біблії

Свідки Єгови цінують вивчення Божого Слова, Біблії, і це можна сказати й про матеріально бідних. Шестидесятирічний Джон служить піонером (повночасним проповідником Царства) і службовим помічником у зборі. Він живе у старезному двоповерховому будинку, що є домом для 13 сімей. Його кімната — це частина коридору, відокремлена фанерою. У ній два старі крісла і стіл з горою біблійних підручників. Спить він на солом’яному матраці.

Раніше Джон заробляв близько 1 долара на день, продаючи хліб, але коли імпорт пшениці заборонили, це джерело прибутку зникло. Він каже: «Деколи становище досить скрутне, але я продовжую піонерувати. Мене підтримує Єгова. Я виконую будь-яку роботу і не надіюсь, що мене утримуватимуть чи годуватимуть люди, хоча брати́ у зборі дуже турботливі. Вони допомагають мені знайти роботу і деколи дарують гроші.

Я приділяю час читанню Біблії та публікацій Товариства Вартової башти. Вивчаю їх рано-вранці, коли в домі тихо, читаю також пізніше ввечері, якщо є електрика. Я знаю, що мені треба регулярно проводити особисте вивчення».

Джоун живе в Центральній Африці і служить піонеркою. Щоб доглядати свого паралізованого чоловіка і чотирьох інших утриманців, вона продає хліб. Коли для Залу Царства збору, до якого вона належить, були потрібні лавки, сім’я Джоун вирішила пожертвувати всі гроші, які були вдома. Через це в них не залишилося зовсім нічого. Але наступного ж дня їм несподівано виплатили давній борг, віддавши гроші, які вони вже не сподівались отримати!

Джоун залишається радісною і не турбується занадто про гроші. «Я пояснюю свою ситуацію Єгові в молитві і тоді йду в проповідницьке служіння. Ми знаємо, що не треба особливо надіятись на покращення становища у цій системі речей. Однак ми розуміємо, що Єгова піклуватиметься про наші потреби».

Звичайно, у багатьох місцевостях майже неможливо знайти роботу. Християнський старійшина, який служить у Центральній Африці в одному з філіалів Товариства Вартової башти, пише: «Багато братів тут не мають роботи. Деякі намагаються самі створити собі можливість працювати, але це важко. Багато вирішили, що, оскільки вони все одно будуть зносити нестатки, то ліпше їм пожертвувати матеріальним добробутом, ставши піонерами. Ті, які зробили так, кажуть, що вони поблагословлені більшим достатком, ніж коли б мали роботу з малою зарплатою або зовсім без зарплати».