Завзяті піонери поширюють правду на нових територіях

У 1992 році в Грузії було чимало територій, де Свідки Єгови ніколи ще не проповідували. Як добратися туди в скрутний економічний час?

Тамазі Біблая, який жив тоді на заході Грузії, пригадує: «Районний наглядач зустрівся з нами, щоб обговорити цю ситуацію. Нам було мало що відомо про служіння спеціальних піонерів. Але ми точно знали, що праця проповідування невідкладна» (2 Тим. 4:2). Тож брати вибрали 16 піонерів і призначили їх у різні території по всій Грузії. (Дивіться супровідну карту.)

У травні 1992 року в Тбілісі організували тригодинну зустріч для підбадьорення піонерів, яких призначили на п’ять місяців служити в тих територіях. Крім того, щомісяця старійшини відвідували їх і надавали духовну підтримку, а, якщо було потрібно, і матеріальну.

Піонерки Манеа Адуашвілі та Назі Жванія отримали призначення в місто Озургеті. Манеа, якій тоді було 60, пригадує: «Ми знали, що неподалік Озургеті живе жінка, котра цікавиться правдою. Приїхавши туди, ми відразу пішли до неї. Коли ми зайшли до її дому, на нас чекала не лише та зацікавлена, а ще 30 осіб, яких вона запросила. Того дня ми розпочали кілька біблійних вивчень».

Упродовж наступних місяців невтомна праця сестер приносила рясні плоди. Лише за п’ять місяців аж 12 осіб були готові до хрещення!

Їхній саможертовний дух винагороджено

Двоє братів-піонерів Павле Абдушелішвілі та Паата Морбедадзе були призначені в Цагері. Там люди тримаються давніх традицій, переплетених з ученнями загальновизнаного християнства.

Прослуживши в Цагері майже п’ять місяців, брати могли повертатися додому. Павле запросили допомагати у перекладі публікацій, до того ж наближалася зима, а зими в тій місцевості бувають дуже холодні. Цей брат постав перед вибором. Він пригадує: «Я розумів, що взимку в Цагері буде нелегко. Але комусь же треба було подбати про зацікавлених, і тому я вирішив залишитися».

Павле продовжує: «Я зупинився в місцевої сім’ї. Майже цілий день я проповідував, а надвечір ми разом з тією сім’єю проводили час біля печі у вітальні на першому поверсі. Потім я йшов до своєї кімнати нагору, вдягав шапку, залазив під товсту ковдру і так засинав».

Коли навесні старійшини приїхали до Павле, 11 осіб відповідали вимогам, щоб стати неохрещеними вісниками. І невдовзі всі вони охрестилися!