12. Звідки загальновизнане християнство взяло вчення про безсмертну душу?

¹² Чому вчення загальновизнаного християнства настільки відрізняється від того, що говорить Біблія? «Нова католицька енциклопедія» в статті «Душа, людина, безсмертя» говорить, що ранні отці церкви відшукали підтвердження віруванню в безсмертну душу не в Біблії, але у «поетів і філософів, а також в основних традиціях грецької думки... Пізніше схоластики вирішили скористатися поглядами Платона або принципами Арістотеля». Тут стверджується, що «вплив платонічних і неоплатонічних ідей»,— в тому числі й вірування в безсмертну душу,— зрештою був впроваджений «в саме ядро християнської теології».

Тіло й душа

18. Як відреагували на Павлові слова про воскресіння Ісуса декотрі грецькі філософи і чому?

¹⁸ Коли апостол Павло перебував в Афінах, він проповідував добру новину натовпові, в якому були декотрі грецькі філософи. Вони вислухали його промову про єдиного правдивого Бога й заклик до покаяння. Але що сталося потім? Павло закінчив свою промову словами: «[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши». Ці слова викликали незадоволення. «Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали» (Дії 17:22—32). Богослов Оскар Кульман зауважує: «Для греків, які вірили в безсмертя душі, можливо, було важче ніж для інших, погодитись із християнами, які проповідували про воскресіння. (...) Вчення великих філософів Сократа й Платона аж ніяк не можна узгодити з вченням Нового Завіту».