Наприклад, грецький філософ Платон цитує слова Сократа: «Якщо душа розлучається з тілом чистою і не захоплює з собою ні крихітки тілесного... Душа з такими властивостями лине в країну, подібну до неї самої — невидиму, божественну, безсмертну, розумно влаштовану, де вона почуває себе щасливою, звільнена нарешті від блукань, нерозсудливості, страху... та інших людських напастей, і... навічно оселяється серед богів» (Платон. Діалоги. Федон. 80, E; 81, A).

Про Платона, чиї філософські вчення, як вважається, лягли в основу сучасного поняття «душа», зазначається: «Іноді він говорить, що є [нібито] три частини душі: одна “розумна” і обов’язково безсмертна, а дві інші смертні. Проте деколи він висловлюється так, ніби в тілі є дві душі: одна безсмертна і божественна, а інша смертна» (McCaig A. Thoughts on the Tripartite Theory of Human Nature / The Evangelical Quarterly. London, 1931. Vol. III. P. 121).