Чого навчав Ісус?

Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?

ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.

Християни і суспільство

Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?

Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За допомогою таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.

Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.

«Не належать світу»

Проте Ісусові настанови щодо того, як його послідовники повинні обходитись з іншими людьми, породжують важливе питання: як християнам ставитись до політичних справ? Перед смертю Ісус молився до Бога за своїх учнів: «Не прошу тебе забрати їх зі світу, а лише прошу оберігати від Злого. Вони, як і я, не належать світу» (Івана 17:15, 16). Як християни можуть одночасно не належати світові й жити серед цього світу? Щоб зрозуміти це, розгляньмо три запитання:

• Як Ісус ставився до політичних справ?

• Що християни за нашого часу мають робити?

• Як те, чого навчають християни, впливає на суспільство?

[Вставка на сторінці 4]

Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства

У ЄВАНГЕЛІЯХ розповідається про те, як Ісуса кілька разів намагалися втягнути в політику. Наприклад, невдовзі після його хрещення Диявол запропонував йому стати правителем світу. Пізніше натовп хотів зробити Ісуса царем. Згодом люди намагалися зробити з нього політичного діяча. Як поводився Ісус за всіх цих обставин?

Правитель світу. У Євангеліях сказано, що Диявол запропонував Ісусові правити над усіма царствами світу. Скільки ж добра Ісус міг би зробити для людей, якби погодився на цю пропозицію! Чи якийсь політичний діяч, котрий щиро бажає полегшити страждання людей, відмовився б від такої посади? Але Ісус відмовився, адже мав на це вагомі причини (Матвія 4:8—11).

Цар. Багато Ісусових сучасників бажали мати правителя, який би розв’язав їхні економічні та політичні проблеми. Люди бачили, що Ісус спроможний нести іншим добро, тому хотіли зробити його політиком. Як він зреагував? «Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов сам на гору» (Івана 6:10—15). Отже, Ісус відмовився брати участь у політичних справах.

Політичний діяч. Ось що сталось за кілька днів до Ісусової смерті. Учні фарисеїв, які боролися за звільнення Ізраїлю від римського гніту, разом з іродіянами, котрі підтримували Рим, підійшли до Ісуса. Вони хотіли змусити його зайняти якусь політичну позицію, тому запитали його, чи треба платити податок римлянам.

Ісус відповів: «“Чому мене випробовуєте? Покажіть мені денарій”. Коли вони принесли, він запитав їх: “Чиє це зображення та ім’я?” Ті відповіли: “Кесареве”. Тоді Ісус сказав: “Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові”» (Марка 12:13—17). Про цю історію в одній книжці пояснювалось: «Ісус відмовився бути політичним месією і з великою обачністю пояснив, де проходить межа між тим, що́ є кесаревим, і тим, що є Божим» («Church and State—The Story of Two Kingdoms»).

Ісусові не були байдужі такі проблеми, як бідність, корупція і несправедливість. Біблія показує, що він проймався тим, в якому жалюгідному становищі перебували люди (Марка 6:33, 34). Ісус не брався самотужки боротися з несправедливістю світу, хоча дехто дуже намагався втягнути його у вирішення злободенних проблем того часу.

Усі ці приклади показують, що Ісус відмовлявся брати участь у політичних справах світу. Але чи повинні займатися політикою сучасні християни?

Християни і політика

ПРАВДИВІ християни не втручаються в політику. Чому? Бо вони наслідують Ісуса, який сказав, що не належить світу. Своїм послідовникам він пояснив: «Ви не належите світу» (Івана 15:19; 17:14). Розгляньмо кілька підстав того, чому християни не повинні брати участь у політичних справах.

1. Людські можливості обмежені. У Біблії сказано, що люди не мають ні здатності, ні права керувати самими собою: «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

Люди не були створені, щоб літати, наче птахи. Так само люди не були створені, щоб успішно правити собою. Обговорюючи обмеження урядів, американський історик Дейвід Фромкін написав: «Уряди складаються з людей, тому вони схильні помилятися і їхнє майбутнє нестабільне. Вони володіють певною, однак обмеженою владою» («The Question of Government»). Не дивно, що Біблія застерігає нас не покладатися на людину (Псалом 146:3).

2. На людей впливають злі духовні сили. Пригадаймо випадок, коли Сатана запропонував Ісусові бути правителем усього світу. Ісус не заперечив, що Сатана має змогу запропонувати йому всі царства світу. Пізніше Ісус назвав Сатану «правителем цього світу». Згодом апостол Павло пояснив, що Сатана є «богом цієї системи» (Івана 14:30; 2 Коринфян 4:4). Павло написав одновірцям: «Ми боремося... проти урядів, влади, світових правителів цієї темряви, проти злих духів у небесах» (Ефесян 6:12). Невидимо для людського ока світом насправді керують злі духовні сили. Як знання цієї істини повинне впливати на наше ставлення до політичних справ?

Подібно як потужна стихія в океані кидає в різні боки невеликим судном, злі духовні сили потрясають людською політичною системою. І, так само як моряки не можуть вплинути на морську стихію, політики не мають змоги впливати на могутні духовні сили. Ці сили намагаються розбещувати людей і завдавати «горя землі» (Об’явлення 12:12). Тому справжні зміни може зробити лише Той, хто сильніший від Сатани і його демонів,— Бог Єгова (Вихід 15:3; Єремії 10:7, 10).

3. Правдиві християни цілковито віддані лише Божому Царству. Ісус і його учні знали, що у визначений час Бог встановить уряд на небі, який правитиме над усією землею. Біблія називає цей уряд Божим Царством і показує, що Ісус Христос призначений у ньому Царем (Об’явлення 11:15). Оскільки діяльність Царства позначається на житті всіх людей, Ісус зробив «добру новину про Боже царство» головною темою своїх учень (Луки 4:43). Він також навчив своїх послідовників молитися: «Нехай прийде твоє царство». Чому? Тому що під правлінням Царства Божа воля буде виконуватися у небі й на землі (Матвія 6:9, 10).

А що станеться з людськими урядами? Біблія чітко показує, що уряди «усієї населеної землі» будуть знищені (Об’явлення 16:14; 19:19—21). Якщо хтось насправді переконаний, що Боже Царство невдовзі усуне всі створені людиною політичні системи, то він аж ніяк не захоче підтримувати ці системи. Якби він намагався підтримувати приречені на загибель людські уряди, то, фактично, став би противником Бога.

Правдиві християни не беруть участі в політичних справах. Чи це означає, що вони не цікавляться поліпшенням життя людей, серед яких живуть? Про це піде мова у наступній статті.

[Вставка на сторінці 7]

Свідки Єгови підтримують діяльність Божого Царства, а не політичні реформи

Як християнські вчення впливають на суспільство?

У ПОПЕРЕДНІХ статтях розглядалося, чому справжні християни не беруть участі в політичних справах. Як християни показують, що хочуть, аби їхнім ближнім жилося ліпше? Вони стараються виконувати Ісусів наказ: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матвія 28:19, 20).

Існує прямий зв’язок між Ісусовим наказом робити людей учнями і виконанням його вказівки бути сіллю та світлом для світу (Матвія 5:13, 14). Що це за зв’язок і як виконання Ісусового наказу впливає на людей?

Проповідування християн несе знання і порятунок

Сіль має властивості зберігати продукт від зіпсуття. Так само і звістка, яку Ісус наказав своїм послідовникам проголошувати, має силу зберігати життя людей. Ті, хто приймає і застосовує Ісусові вчення, захищають себе від морального зіпсуття, яке дуже поширене за нашого часу. Люди навчаються уникати шкідливих звичок, наприклад, куріння. Вони розвивають такі риси, як любов, мир, довготерпіння, доброта і великодушність (Галатів 5:22, 23). Завдяки цим рисам правдиві християни є цінними членами суспільства. Своїм проповідуванням вони несуть добро ближнім.

А як розуміти те, що християни є світлом? Подібно як Місяць віддзеркалює сонячне світло, так і Христові послідовники віддзеркалюють світло від Бога Єгови. Вони несуть світло в тому розумінні, що проповідують новину про Царство і мають добрі вчинки (1 Петра 2:12).

Далі Ісус провів паралель між світлом світильника і працею своїх учнів. Він сказав: «Коли запалюють світильник, то ставлять його не під мірильну посудину, а на підставку, і він світить для всіх у домі. Подібно й ваше світло нехай світить перед людьми». Коли світильник стоїть на підставці, його видно всім. Так само й проповідування та інші добрі діла правдивих християн повинні бути видимі для інших. Ісус сказав, що люди бачитимуть добрі діла правдивих християн і завдяки цьому прославлятимуть Бога (Матвія 5:14—16).

Колективна відповідальність

Ісусові слова «ви — світло для світу» і «ваше світло нехай світить» стосуються всіх його учнів. Кілька людей з різних релігій не могли б виконувати доручення нести світло правди. Всі Христові послідовники мають бути «світлом». Сім мільйонів Свідків Єгови з понад 235 країн і територій вважають своїм обов’язком іти до людей та проповідувати їм те, чого навчав Ісус.

Що проповідують Свідки Єгови? Ісус доручив учням проповідувати не якісь соціальні чи політичні реформи, ідеї про єдність держави та церкви, чи ще якусь світську ідею. Натомість він передрік: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матвія 24:14). Правдиві християни слухаються Ісусового наказу і розповідають ближнім про те, що Боже Царство — єдиний уряд, здатний покласти край злій системі Сатани і встановити новий праведний світ.

Євангелія описують, на чому зосереджувався Ісус під час свого служіння. Про це піде мова в наступній статті.

Правдиві християни і свідомі громадяни

ПІД ЧАС служіння на землі Ісус передусім прагнув змінювати серця людей, а не політичний лад. Подивімось, на що звернув увагу Ісус у своїй Нагірній проповіді. Перед тим як сказати учням «ви сіль землі» і «світло для світу», він пояснив, що по-справжньому щасливим є той, хто «усвідомлює свою потребу в духовному». Ісус додав: «Щасливі лагідні, ...чисті серцем, ...миротворці» (Матвія 5:1—11). Він наголосив на важливості узгоджувати мислення й почуття з Божими нормами добра і зла та служити Творцеві з усього серця.

Крім того, коли Ісус бачив людські страждання, це спонукувало його виявляти милосердя і нести полегшення. А втім, така допомога не була головною метою його служіння (Матвія 20:30—34). Він зціляв хворих, але люди й далі потерпали від хвороб (Луки 6:17—19). Він потішав пригнічених, але люди й далі потерпали від несправедливості. Ісус годував голодних, але голод продовжував дошкуляти людству (Марка 6:41—44).

Він змінював серця і полегшував страждання

Чому Ісус не намагався змінити політичний лад чи усунути причини страждань, а зосереджувався передусім на тому, щоб змінювати серця людей і полегшувати страждання? Ісус знав, що в майбутньому Бог за допомогою свого Царства покінчить з усіма людськими урядами й усім, що приносить нещастя (Луки 4:43; 8:1). Ось чому, коли учні сказали Ісусові, що є ще багато хворих, які чекають зцілення, він пояснив: «Ходімо далі, до поблизьких селищ, аби й там проповідувати, бо для цього я прийшов» (Марка 1:32—38). Хоча Ісус полегшував фізичні страждання багатьох, він віддавав перевагу проповідуванню і навчанню Божого слова.

Свідки Єгови намагаються наслідувати Ісуса у своєму проповідуванні. Вони від усього серця бажають полегшувати страждання людей, даючи їм практичну допомогу. Але Свідки не намагаються виправляти несправедливість, яка панує у світі. Вони переконані, що лише Боже Царство усуне всі причини нещасть (Матвія 6:10). Подібно до Ісуса, вони стараються змінювати серця, а не політичний лад. Така позиція обґрунтована, адже головна проблема людства криється не в політиці, а в моралі.

Свідомі громадяни

Водночас Свідки Єгови вважають, що вони як християни повинні бути добрими громадянами. Вони шанують і поважають урядову владу. Своїми публікаціями та проповідуванням вони заохочують ближніх бути законослухняними. А втім, коли вимоги уряду суперечать Божим наказам, Свідки не виконують таких вимог. Вони «підкоряються Богові, а не людині» (Дії 5:29; Римлян 13:1—7).

Свідки Єгови йдуть до всіх людей і пропонують безплатно вивчати Біблію. Це навчання допомогло мільйонам людей змінити своє серце. Завдяки біблійній правді щороку сотні тисяч людей позбуваються таких згубних звичок, як куріння, пияцтво, наркоманія, азартні ігри і статева неморальність. Ці люди стали чесними і відповідальними громадянами, оскільки навчились застосовувати біблійні принципи. (Читайте статтю «Біблія змінює життя», що на сторінці 18).

Крім того, біблійне навчання допомагає багатьом поглиблювати повагу одне до одного у своїх родинах і поліпшує їхні стосунки. Усе це зміцняє родинні узи. А міцні родини — це міцне суспільство.

З огляду на все вищесказане, як ви думаєте, чи схвалює Бог союз політики та релігії? Відповідь зрозуміла — не схвалює. А чи повинні правдиві християни бути відповідальними громадянами? Так, бо вони хочуть слухатися Ісусового наказу бути наче сіль і світло для світу.

Той, хто застосовує Христові вчення, приносить благословення собі, своїй сім’ї, а також суспільству, в якому живе. Свідки Єгови залюбки розкажуть вам більше про програму біблійного навчання, яке проводиться у вашій місцевостіa.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 10]

Ісус прагнув змінювати серця людей, а не політичний лад

[Вставка на сторінці 11]

Свідки Єгови вважають, що повинні бути добрими громадянами