Чи ви говорите про релігію?
«Будь ласка, змінімо тему. Я ніколи не говорю про дві речі — релігію і політику!»
«Як на мене, то нехай релігією займається жінка та діти».
«У мене немає бажання говорити про релігію зараз. Я щойно повернулася з церкви».
ЧИ ВИ чули вже щось подібне? Декотрі відмовляються говорити про релігію, оскільки вважають релігію справою, яка стосується тільки особисто їх і Бога. Сам Ісус сказав: «А ти, коли молишся, «увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися» Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:6).
Проте Ісус та його учні не вважали, що все, пов’язане з релігією, мусить бути недоступним для інших. Вони вільно та відкрито на людях говорили про численні духовні питання, і завдяки цьому їхні вчення поширилися по цілому світі (Дії 1:8; Колосян 1:23). Звичайно, не всі були схильні говорити з ними, а декого зі співрозмовників не полишали сумніви.
У наші дні люди теж по-різному ставляться до розмов про релігію. Іноді їхня думка залежить від культури, характерної для певного суспільства. Наприклад, у багатьох західних країнах люди більше цікавляться світським: освітою, роботою, спортом, комп’ютерами, телебаченням тощо. А деінде люди більш схильні говорити про свої вірування. Усе ж таки, незалежно від походження, в житті людей, які раніше не цікавилися релігією, часом стаються такі події, котрі змушують їх переоцінити свої духовні потреби.
Багатьох відштовхує нетерпимість
Можливо, ті, хто відмовляється говорити про релігію, бачили або брали участь у дискусіях, які перетворювалися на гарячі суперечки. «Розбіжність думок стосовно релігії породжує більше суперечок, ніж розбіжність поглядів стосовно політики»,— сказав відомий оратор. Крім того, Річард М. Джонсон, один з перших віце-президентів Америки, висловився так: «Релігійний запал викликає в людині найсильніші упередження; і, неправильно спрямований під обманливим приводом служіння Богу, він збуджує наші найгірші пристрасті».
Чи це не дивує вас: люди зловживають тим, що може підносити й облагороджувати, тобто біблійними вченнями, і цим спричиняють нетерпимість, фанатизм та ненависть? Насправді ж огиду до релігії викликають не біблійні вчення, а перекручення цих учень. Розгляньмо, наприклад, християнство.
Словом і ділом засновник християнства, Ісус Христос, заохочував любити Бога, любити ближнього, а не ставати нетерпимими і фанатичними. Виконуючи своє служіння, Христос та його послідовники наводили розумні доводи та намагалися переконувати людей (Матвія 22:41—46; Дії 17:2; 19:8). До того ж вони молилися за своїх ворогів та переслідувачів (Матвія 5:44; Дії 7:59, 60).
Правдива релігія просвітлює розум та серце, об’єднує людей. Тому, як ми побачимо далі, для щирих шукачів правди серйозне обговорення релігійної теми може стати дуже плідним.
[Рамка на сторінці 3]
Що казали видатні діячі
«Якщо Ісус є дорогою до Бога, то послідовникам Ісуса обов’язково треба говорити про це іншим» (Бен Джонсон, викладач протестантизму у Колумбійській теологічній семінарії).
«Ісус учив своїх учнів передавати Євангеліє людям. Маючи Величне Доручення, ми повинні обійти весь світ. Господь наказав своїм послідовникам ходити скрізь» (Кеннет С. Гемфіл, директор Південного баптистського центру поширення діяльності церков).
«Якщо ми не свідчимо, то не можемо бути справжніми християнами. ...Кожний християнин покликаний бути місіонером та свідком» (папа Іоанн Павло II).
«Надто багато проповідників... більше зацікавлені у створенні великих зібрань, церковних новобудовах, у своєму наступному пастирському призначенні, ніж у проповідуванні безкомпромісної та незручної звістки з Євангелія» (Кал Томас, письменник і оглядач).
«Нам слід стукати у двері... Нам слід виходити та проголошувати Євангеліє Ісуса Христа так, як це роблять Свідки (Єгови) та декотрі інші» (Томас В. Дейлі, католицький єпископ).