Проте, багато людей не є ледачі. Наприклад, подумайте про те що один чоловік написав: «До цієї самої години ми голодуємо й спрагнені, легенько одягнені й катовані та бездомні» (1 Коринтян 4:11, НС). Чи тут говорить про невикорінного ледаря? Ледве. Апостол Павло написав ті слова. Він вибрав жити скромно, щоб мав більшу нагоду виконувати християнську службу. Павло також зазнавав утрату через обставини над якими він не мав контролю, як наприклад, релігійне переслідування.

Хоч Павло сам деколи голод терпів, то ніколи не пробачав безчесності або ставав безчесним. Замість цього, він написав: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному» (Ефесян 4:28).

Будучи слугою Бога, Павло знав що це значило бути «в голоді й спразі, у холоді та в наготі» (2 Коринтян 11:27). Певно, Павло деколи турбувався про своє становище! Але після років з 25 християнської служби, він написав: «Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:12, 13). Так, Павло довіряв Богові.

Павло знав, що біблійні принципи не є тільки пусті, ідеалістичні слова. Це інструкція від живого Бога, охочого допомогти й отримувати тих, які застосовують ті принципи. Стародавній пророк сказав: «Очі Господні [Єгови, НС] дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього» (2 Хронік 16:9).

Правда, довіряючі Богові ще можуть переживати економічний тиск, так як апостол Павло. Але їм непотрібно порушувати Божі закони, щоб вижити економічно. Псалмописьменник Давид сказав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25). Так, Бог дбає про тих, які ставлять Його інтереси на першому місці в їхньому житті й благословить їх (Матвія 6:25​-33).