Дитина на ім’я Бідна

У МАЛЕНЬКОМУ африканському селі чоловік Окот з дружиною Матіною раділи народженню своєї першої дитини, донечки. Друзі та рідні прибули до села з дарунками, щоб побажати новонародженій довгого і щасливого життя.

Її батьки ледь животіли у бідності. Вони обробляли невеличкий клаптик землі, а дім, в якому Матіна народила дитину, був зліплений із глини та вкритий соломою. Окот і Матіна збиралися працювати з усіх сил, щоб їхній першій дитинці велося ліпше, ніж їм. Аби не забувати про цю мету, вони назвали донечку Акан, що означає «я бідна».

Яке майбутнє чекає Акан? Коли життя в неї складеться так, як у багатьох її співвітчизників, вона може ніколи не навчитись читати й писати. Ставши дорослою, якщо Акан вдасться знайти роботу, вона зароблятиме за рік трохи більше 190 доларів США. А люди в її країні живуть у середньому тільки 42 роки.

Акан не єдина в своєму жалюгідному становищі. З майже 6 мільярдів людей на землі приблизно 1,3 мільярда заробляють за рік менше 370 доларів США. У багатих державах середній річний заробіток становить 21 598 доларів. Кожного дня до легіону бідних приєднується ще 67 000 чоловік, приблизно 25 мільйонів щороку. Більшість з них живе у країнах, які розвиваються,— в Африці, Азії та Латинській Америці. Але навіть у заможних країнах існують місця, де панують злидні. І з кожних 10 бідняків світу 7 — це жінки.

Більшість людей ніколи не уникне принижень бідності. Вона не дає їм задовольнити найважливіші потреби в їжі, одязі та притулку. Бідність відбирає свободу, почуття власної гідності, позбавляє освіти та здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я говорить: «Руїнницький вплив бідності відчувається на всіх етапах життя людини, від моменту зачаття до смерті. Бідність влаштовує змову з найжахливішими та найболючішими хворобами, щоб спотворити існування всіх, хто страждає від неї».

Але хіба ж рівень життя у країнах, що розвиваються, не підвищується? У деяких підвищується. У багатьох інших — ні. Часопис «Вибір» (англ.), котрий висвітлює розвиток людства, згадує про уявлення, ніби «бідні наздоганяють багатих», як про «небезпечну вигадку». Натомість там говориться: «Ми живемо у світі, де економічне розмежування, по суті, зросло як всередині країн, так і між ними».

Чи бідність колись відступиться від людства? У наступних двох статтях «Пробудись!» обговорює це складне питання і показує, як воно буде вирішене.

Голод і недоїдання

Аємбе, яка живе в Заїрі, сама утримує родину з 15 чоловік. Деколи вони можуть собі дозволити поїсти раз на день — тоді Аємбе ставить на стіл кукурудзяну кашу, присмачену листям маніоку, сіллю та цукром. Інколи в них по два-три дні немає харчів. «Я чекаю доти, доки діти не плачуть від голоду, і аж тоді готую»,— говорить Аємбе.

Це не поодинокий випадок. У країнах, що розвиваються, кожна п’ята людина щовечора лягає спати голодною. По цілому світі приблизно 800 мільйонів чоловік — серед них 200 мільйонів дітей — хронічно недоїдають. Такі діти відстають у розвитку й часто хворіють. У школі вони погано вчаться. Вирісши, вони страждають від наслідків злиденного дитинства. Отже, бідність веде за собою недоїдання, яке у свою чергу погіршує бідність.

Бідність, голод і недоїдання досягли таких величезних розмірів, що всі зусилля викоренити ці проблеми за допомогою політичних, економічних та соціальних засобів ідуть намарно. По суті, ситуація не поліпшується, а погіршується.

Погане здоров’я

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, бідність є «найжахливішою хворобою світу» та «найважливішою причиною, яка лежить в основі смерті, хвороб та страждань».

За словами книжки «Урбанізоване суспільство. Всесвітній звіт про людські поселення за 1996 рік» (англ.), принаймні 600 мільйонів чоловік у Латинській Америці, Азії та Африці мешкають у такому поганому житлі,— без водопостачання, санітарних умов та каналізації,— що їхнє життя та здоров’я перебувають під постійною загрозою. По цілому світі понад мільярд чоловік не має чистої води. Сотні мільйонів не можуть нормально харчуватися. Усі ці чинники не дають бідним запобігати хворобам.

Часто бідні не в змозі й лікувати хвороби. Хворіючи, вони не завжди можуть заплатити за потрібні ліки або лікування. Бідні вмирають молодими, а ті, хто живе довше, страждають на хронічні хвороби.

Західа, лоточниця на мальдівському ринку, говорить: «Бідність — це погане здоров’я, а погане здоров’я не дає працювати». Брак роботи, зрозуміло, ще погіршує економічне становище людини. Так утворюється зачароване коло: бідність не дає вибратись із хвороб, а хвороби — з бідності.

Безробіття і низька платня

Іншим боком бідності є безробіття. По цілій землі біля 120 мільйонів людей, які можуть працювати, не знаходять собі роботи. У той же час приблизно 700 мільйонів інших людей часто тяжко працюють за мізерну платню, якої не вистачає на задоволення найважливіших потреб.

Рудін водить триколісне моторне таксі у Камбоджі. Він каже: «Бідність для мене означає, що працювати доводиться понад 18 годин на день, а зароблених грошей і далі бракує, аби прогодувати себе, дружину й двох дітей».

Руйнування навколишнього середовища

Виродження навколишнього середовища йде рука в руку з бідністю. Елзе, дослідниця з Гайани (Південна Америка), зауважила: «Бідність нищить природу: ліс, землю, тварин, річки та озера». Тут вступає в дію інше зачароване коло з трагічними наслідками: бідність веде до знищення навколишнього середовища, а це знищення увічнює дедалі злиденнішу бідність.

Люди віками обробляли ниву до повного виснаження або ж поки для неї не знаходилось іншого використання. Так само віками тривало й зведення лісів задля деревини, палива або під ріллю. А з ростом населення ситуація на землі стала критичною.

Згідно з Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку, протягом останніх 30 років було втрачено майже 20 відсотків родючих ґрунтів світу. Це сталося переважно через брак грошей та технологій, необхідних для збереження ґрунтів. За той же самий час мільйони гектарів землі перетворились на пустелю через погану побудову та утримання іригаційних систем. І мільйони гектарів лісу щороку вирубуються, щоб звільнити місце для сільськогосподарських культур або здобути деревину для господарських потреб чи на паливо.

Це руйнування пов’язане з бідністю у два способи. По-перше, бідні часто примушені визискувати довкілля, бо потребують їжі та палива. Як розмовляти про раціональне природокористування та добробут майбутніх поколінь з голодними й бідними, котрі вимушені руйнувати природні ресурси, щоб вижити сьогодні? По-друге, заможні люди заради прибутку часто використовують природні багатства бідних. Тож, коли бідні чи багаті нищать довкілля — бідність росте.

Освіта

Алісія, міський робітник сфери соціальних проблем на Філіппінах, говорить: «Бідність — це коли жінка не посилає дітей до школи, а відправляє їх жебрати на вулицю, бо інакше не буде чого їсти. Мати знає, що вона повторює зачароване коло, в яке колись сама потрапила, але не бачить іншого виходу».

Не вистачає шкіл приблизно для 500 мільйонів дітей. Мільярди дорослих є неписьменними. Без освіти важко знайти добру роботу. Таким чином, бідність веде до поганої освіти, а погана освіта поглиблює прірву бідності.

Житло

Житла не вистачає як у бідних, так і в деяких заможних країнах. За одним повідомленням, протягом останніх п’яти років майже чверть мільйона мешканців Нью-Йорка провели деякий час у притулках для бездомних. В Європі також є бідні. Приблизно 400 000 мешканців Лондона зареєстровані як безпритульні. У Франції півмільйона чоловік не мають де жити.

У країнах, що розвиваються, ситуація ще гірша. Люди стікаються до міст і містечок, приваблені мріями про їжу, робочі місця та ліпше життя. У деяких містах понад 60 відсотків мешканців живе в нетрях чи жалюгідних халупах. Так бідність на селі живить бідність у місті.

Чисельність населення

Проблема бідності ще підсилюється через ріст населення. Кількість населення у світі за останні 45 років зросла більш ніж удвічі. За підрахунками Організації Об’єднаних Націй, до 2000 року ця кількість сягне 6,2 мільярда, а до 2050 року — 9,8 мільярда. Найшвидше зростає населення у найбідніших регіонах світу. З приблизно 90 мільйонів немовлят, народжених 1995 року, 85 мільйонів з’явились на світ у країнах, які мають найменше можливостей забезпечити дітей необхідним.