Єврейські Писання пророчо вказували на проповідницьку працю, яку буде виконувати Христос Ісус і християнський збір. Ісус процитував пророцтво з Ісаї 61:1, 2, де передрікалося, що Бог доручить йому завдання проповідувати (Лк 4:16—21). Також на Ісусі сповнилися слова з Псалма 40:9 (попередні вірші з цього псалма апостол Павло застосував до Ісуса; Єв 10:5—10): «У великому зборі я звіщаю добру новину [форма слова баса́р] про твою праведність». Павло процитував Ісаї 52:7 (про посланця, який несе новину про звільнення поневоленого Сіону) і пов’язав цей вірш із працею проповідування, яку виконували християни (Рм 10:11—15).

Як передрікав Ісая, Ісус не лише ніс добру новину і потіху для сумирних, для тих, у кого розбите серце і хто в жалобі, та звіщав полоненим визволення, але й проголошував «день помсти нашого Бога» (Іс 61:2). Він сміливо говорив перед правителями і народом про Божі наміри, постанови та присуди.