1, 2. а) Чому нас підбадьорюють ті, хто вірно проповідує в території, де люди байдужі до біблійної звістки? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Що сказав Ісус про проповідування в «рідних краях»? (Дивіться примітку.)

СЕРЖО ТА ОЛІНДА служать піонерами у США. І чоловіку, і дружині вже за 80. Останнім часом їм важко ходити, бо в них хворі ноги. Проте вже багато десятиліть вони виходять на людну площу міста о сьомій годині ранку. Сержо та Олінда пропонують біблійну літературу перехожим біля автобусної зупинки. Більшість людей не звертає на них уваги, але вони залишаються на місці, усміхаючись тим, хто дивиться на них. Опівдні це подружжя повільно повертається додому. Наступного ранку о сьомій годині Сержо та Олінда знову приходять на площу. І так вони проповідують звістку про Царство шість днів на тиждень з року в рік.

² Подібно до Сержо та Олінди, чимало вірних братів і сестер по всьому світі вже десятки років проповідують у рідних краях, де люди байдужі до біблійної звістки. Якщо у вас така сама ситуація, ви заслуговуєте щирої похвали за свою витривалістьa. Ваша стійкість у служінні Єгові неабияк підбадьорює багатьох одновірців, навіть досвідчених. Ось що кажуть районні наглядачі: «Коли я співпрацюю з такими вірними братами і сестрами в служінні, їхній приклад додає мені сил». «Їхня вірність заохочує мене залишатися стійким і сміливо виконувати своє служіння». «Їхній приклад зігріває моє серце».

3. Які три запитання ми розглянемо і чому?

³ Щоб рішучіше виконувати проповідницьку працю, яку нам доручив Ісус, ми розглянемо відповіді на три запитання: чому іноді ми можемо почуватися знеохоченими? Як ми можемо приносити плоди? Що нам допоможе і далі витривало приносити плід?

ЧОМУ МИ МОЖЕМО ПОЧУВАТИСЯ ЗНЕОХОЧЕНИМИ?

4. а) Як вплинула на Павла ворожість з боку більшості юдеїв? б) Чому Павло так почувався?

⁴ Якщо ви колись почувалися знеохоченими через те, що проповідували в території, де люди байдужі до біблійної звістки, то розумієте почуття апостола Павла. Він проповідував приблизно 30 років і допоміг багатьом людям стати учнями Христа (Дії 14:21; 2 Кор. 3:2, 3). Однак йому не вдалося навернути до правдивого поклоніння багатьох юдеїв. Більшість юдеїв навідріз відмовлялася слухати Павла, а дехто навіть переслідував його (Дії 14:19; 17:1, 4, 5, 13). Як така ворожість з боку юдеїв вплинула на Павла? Він відверто визнав: «Як учень Христа, кажу правду... серце моє сповнене великої журби та невпинного болю» (Рим. 9:1—3). Чому Павло так почувався? Він вкладав серце в проповідницьку працю. Цей апостол проповідував юдеям тому, що щиро турбувався про них. Тож Павлу було боляче бачити, як вони відкидають Боже милосердя.

5. а) Що спонукує нас проповідувати ближнім? б) Чому не дивно, що іноді ми почуваємося знеохоченими?

⁵ Подібно до Павла ми проповідуємо людям тому, що щиро турбуємося про них (Матв. 22:39; 1 Кор. 11:1). З власного досвіду ми знаємо, що на тих, хто вирішує служити Єгові, чекають рясні благословення. Роздумуючи про людей на нашій території, ми кажемо собі: «Як би мені хотілося допомогти їм зрозуміти, що́ вони втрачають!» Тому ми не перестаємо заохочувати їх пізнати правду про Єгову і його намір щодо людства. По суті, ми кажемо людям, яким проповідуємо: «Ми принесли вам чудовий подарунок. Будь ласка, прийміть його». Коли люди відмовляються прийняти цей подарунок, наше серце «сповнене... болю». Такі почуття вказують не на брак віри, а на те, що ми вкладаємо серце в працю проповідування. Тож ми залишаємося витривалими, хоча інколи почуваємося знеохоченими. Багато з нас погодиться зі словами Елени, яка понад 25 років служить піонеркою. Вона каже: «Мені важко проповідувати. Усе ж я хочу виконувати саме цю працю».

ЯК МИ МОЖЕМО ПРИНОСИТИ ПЛОДИ?

6. Яке запитання ми розглянемо і як ми це зробимо?

⁶ Чому ми впевнені, що наше служіння може бути плідним, хоч би де ми проповідували? Щоб відповісти на це важливе запитання, ми розглянемо два приклади Ісуса, в яких він говорив про необхідність приносити плоди (Матв. 13:23). Перший приклад про виноградну лозу.

7. а) Кого зображає «виноградар», «виноградна лоза» і «гілки»? б) На яке запитання ми хочемо знайти відповідь?

⁷ Прочитайте Івана 15:1—5, 8. Зверніть увагу, що́ сказав Ісус своїм апостолам: «Якщо ви постійно приносите багато плодів і показуєте, що ви мої учні, то мій Батько прославляється». Ісус назвав Єгову «виноградарем», себе «правдивою виноградною лозою», а учнів «гілками»b. А що тоді зображають плоди, які мають приносити Христові послідовники? У цьому прикладі Ісус прямо не говорить, що є плодами, але він згадує важливу подробицю, яка допоможе нам дати відповідь на це запитання.

8. а) Чому плодами з Ісусового прикладу не можуть бути нові учні? б) Що можна сказати про всі вимоги Єгови?

⁸ Говорячи про свого Батька, Ісус сказав: «Кожну гілку на мені, яка не приносить плодів, він відрізає». Іншими словами, Єгова вважає нас своїми служителями, лише якщо ми приносимо плоди (Матв. 13:23; 21:43). Отже, в цьому прикладі плодами, які має приносити кожен християнин, не можуть бути нові учні (Матв. 28:19). Інакше вірні Свідки, яким через байдужість людей не вдається допомогти комусь стати Ісусовим учнем, нагадували б неплідні гілки з цього прикладу. А це немислимо! Чому? Тому що ми не можемо змусити людей стати учнями Христа. Єгова — Бог любові, і він не відкинув би своїх служителів за те, що вони не зробили чогось неможливого. Адже Єгова вимагає від нас тільки те, що нам під силу (Повт. 30:11—14).

9. а) Участь в якій діяльності показує, що ми приносимо плоди? б) Який приклад ми розглянемо і чому?

⁹ Що ж тоді є плодами, які ми маємо приносити? Безперечно, плоди повинні зображати діяльність, в якій кожен з нас може брати участь. Участь в якій діяльності показує, що ми приносимо плоди? У проповідуванні доброї новини про Боже Царствоc (Матв. 24:14). Ісусів приклад про сіяча підтверджує цю думку. Тож тепер ми розглянемо цей другий приклад.

10. а) Що представляє насіння і ґрунт у цьому прикладі? б) Які плоди приносить стебло пшениці?

¹⁰ Прочитайте Луки 8:5—8, 11—15. У прикладі про сіяча насіння — це «Боже слово», або звістка про Царство. Ґрунт зображає символічне серце людини. Насіння, яке впало на добрий ґрунт, пустило коріння і проросло, а тоді з нього виросло, скажімо, пшеничне стебло. Потім воно «принесло плоди у 100 разів більше, ніж було посіяно». Але які плоди приносить стебло пшениці? Чи воно приносить маленькі нові стебельця? Ні. На стеблі утворюється нове насіння, з якого зрештою можуть вирости інші стебла. У цьому прикладі одна насінина принесла сотні зерен. Як це стосується нашого служіння?

11. а) Як приклад про сіяча стосується нашого служіння? б) Як ми приносимо плоди, тобто нове насіння Царства?

¹¹ Для порівняння, уявімо, що багато років тому хтось зі Свідків або наші християнські батьки розповіли нам добру новину про Царство. Вони дуже зраділи, коли помітили, що наші серця відгукуються на подібну до насіння звістку про Царство. Так само як насіння в Ісусовому прикладі залишилося в доброму ґрунті, звістка, яку ми прийняли, залишилася в нашому серці. У результаті подібна до насіння звістка про Царство пустила коріння і з неї, так би мовити, виросло пшеничне стебло, яке з часом змогло приносити плоди. І так само як плодами, котрі приносить стебло пшениці, є не маленькі нові стебельця, а нове насіння, плодами, які приносимо ми, є не нові учні, а нове насіння Царстваd. Як ми приносимо ці плоди, тобто нове насіння Царства? Щоразу, коли ми так або інакше проголошуємо звістку про Царство, ми, образно кажучи, розсіваємо насіння, яке було посіяне в нашому серці (Луки 6:45; 8:1). Отже, з цього прикладу ми беремо для себе урок: якщо ми невпинно проголошуємо звістку про Царство, то «витривало принос[имо] плід».

12. а) Чого ми вчимося з Ісусових прикладів про виноградну лозу і сіяча? б) Як це впливає на вас?

¹² Чого ми вчимося з Ісусових прикладів про виноградну лозу і сіяча? Ці приклади допомагають нам зрозуміти, що наша здатність приносити плоди не залежить від того, як люди в нашій території відгукуються на біблійну звістку. Вона залежить від того, чи ми вірно виконуємо проповідницьку працю. Подібну думку висловив Павло, коли сказав: «Кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею» (1 Кор. 3:8). Ми отримуємо нагороду за свою працю, а не за її результати. Матильда, яка вже 20 років служить піонеркою, каже: «Як же приємно, що Єгова винагороджує нас за наші зусилля!»

ЯК НАМ ВИТРИВАЛО ПРИНОСИТИ ПЛІД?

13, 14. Чому, згідно з Римлян 10:1, 2, Павло продовжував проповідувати тим, хто відкидав звістку про Царство?

¹³ Що нам допоможе і далі витривало приносити плід? Як ми вже побачили, Павло почувався знеохоченим через те, що юдеї відкидали звістку про Царство. Незважаючи на це, він продовжував проповідувати їм. Зверніть увагу, що про свої почуття до юдеїв Павло пізніше написав у листі до християн у Римі: «Я від усього серця бажаю, щоб вони спаслися, і благаю про це Бога. Свідчу їм, що вони намагаються ревно служити Богові, але їхня ревність не узгоджується з точним знанням про нього» (Рим. 10:1, 2). Чому він продовжував своє служіння?

¹⁴ По-перше, Павло пояснив, з яких спонук він і далі проповідував юдеям. Павло бажав від усього серця, щоб принаймні деякі юдеї спаслися (Рим. 11:13, 14). По-друге, Павло сказав, що благав Бога, щоб він допоміг деяким юдеям прийняти звістку про Царство. По-третє, Павло додав: «Вони намагаються ревно служити Богові». Він бачив у людях схильність до чогось доброго. Павло знав, що завдяки належній ревності щира людина може стати ревним учнем Христа.

15. Як нам наслідувати Павла? Наведіть приклади.

¹⁵ Як нам наслідувати Павла? По-перше, завжди щиро бажаймо знайти тих, хто «схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя». По-друге, в молитві благаймо Єгову відкрити серце щирим людям (Дії 13:48; 16:14). Сільвана, яка служить піонеркою приблизно 30 років, каже: «Перш ніж підійти до будинку на своїй території, я прошу Єгову, щоб він наділив мене позитивним мисленням». Крім того, просімо в Бога, щоб ангели скерували нас до щиросердих людей (Матв. 10:11—13; Об’яв. 14:6). Ось що говорить Роберт, який понад 30 років служить піонером: «Дуже захопливо співпрацювати з ангелами, які знають, що відбувається в житті людей, до котрих ми приходимо». По-третє, стараймося бачити в людях схильність до чогось доброго. Карл, старійшина, який охрестився понад 50 років тому, ділиться: «Я шукаю найменшу ознаку, яка б свідчила про щирість людини. Це може бути її усмішка, добрий погляд або щире запитання». Безперечно, подібно до Павла, ми можемо приносити плід з витривалістю.

«НЕ ДАВАЙ ВІДПОЧИНКУ СВОЇЙ РУЦІ»

16, 17. а) Чого ми можемо навчитися з вказівки, записаної в Екклезіаста 11:6? б) Поясніть на прикладі, як наша проповідницька праця може впливати на тих, хто спостерігає за нами.

¹⁶ Навіть якщо на перший погляд здається, що звістка про Царство не торкається сердець людей, ми не повинні применшувати впливу нашої проповідницької праці. (Прочитайте Екклезіаста 11:6.) Щоправда, чимало людей не слухають нас, але вони спостерігають за нами. Вони помічають наш охайний одяг, ввічливу поведінку і приємну усмішку. Згодом наша поведінка може допомогти комусь зрозуміти, що його негативна думка про нас була неправильною. І в цьому переконалися згадані на початку Сержо та Олінда.

¹⁷ Сержо розповідає: «Через хворобу ми деякий час не виходили на площу. Коли ми знову туди прийшли, перехожі запитували нас: “Що трапилося? Нам вас не вистачало”». А Олінда з усмішкою додає: «Водії автобусів махали нам, і дехто з них зі свого місця вигукував: “Добру справу робите!” Вони навіть просили в нас журнали». На превелике здивування цієї пари, один чоловік зупинився біля їхнього стенда, дав їм букет квітів і подякував за їхню працю.

18. Чому ми хочемо витривало приносити плід?

¹⁸ Безсумнівно, якщо ми сіємо насіння Царства, не даючи «відпочинку своїй руці», то робимо цінний внесок у працю «свідчення всім народам» (Матв. 24:14). А головне, ми відчуваємо велику радість, бо знаємо, що Єгова нас схвалює. Він любить усіх тих, хто витривало приносить плід!

1, 2. а) Про що Ісус говорив з учнями незадовго до своєї смерті? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Чому нам важливо пам’ятати, з яких причин ми проповідуємо? в) Що ми розглянемо в цій статті?

В ОСТАННІЙ вечір перед своєю смертю Ісус мав довгу розмову зі своїми апостолами, під час якої він запевнив їх у своїй глибокій любові. Крім того, він розповів їм приклад про виноградну лозу, який ми розглянули в попередній статті. Навівши цей приклад, Ісус заохотив своїх учнів «постійно приносит[и] багато плодів», тобто продовжувати проповідувати звістку про Царство (Ів. 15:8).

² Однак Ісус не тільки сказав своїм учням, що вони мають робити, але й пояснив, чому вони повинні це робити. Він навів їм підстави для того, щоб виконувати проповідницьку працю. Чому нам важливо розглянути ці підстави? Якщо ми пам’ятаємо, з яких причин нам потрібно проповідувати, це спонукує нас і далі давати «свідчення всім народам» (Матв. 24:13, 14). Тож розгляньмо чотири біблійні підстави для проповідування. Також ми поговоримо про чотири дари від Єгови, що допомагають нам витривало приносити плід.

МИ ПРОСЛАВЛЯЄМО ЄГОВУ

3. а) Про яку підставу для проповідування говориться в Івана 15:8? б) Що зображає виноград в Ісусовому прикладі і чому це порівняння доречне?

³ Ми проповідуємо насамперед тому, що хочемо прославляти Єгову й освячувати його ім’я перед людьми. (Прочитайте Івана 15:1, 8.) Зверніть увагу, що Ісус прирівняв свого Батька, Єгову, до виноградаря. Себе Ісус прирівняв до виноградної лози, а своїх послідовників — до гілок (Ів. 15:5). Отже, виноград доречно зображає плоди Царства, які приносять Христові послідовники. Ісус сказав своїм апостолам: «Якщо ви постійно приносите багато плодів... то мій Батько прославляється». Так само як виноградна лоза, яка родить хороший виноград, приносить честь виноградарю, ми приносимо честь і славу Єгові, коли з усіх сил проголошуємо звістку про Царство (Матв. 25:20—23).

4. а) Як ми освячуємо Боже ім’я? б) Що ви думаєте про честь освячувати Боже ім’я?

⁴ Як наша проповідницька праця освячує Боже ім’я? Ми не можемо зробити Боже ім’я ще святішим. Воно вже і так святе в повному розумінні цього слова. Вартим уваги є те, що сказав пророк Ісая: «Пам’ятайте: святий лише Єгова, Бог військ» (Ісаї 8:13). Серед усього іншого ми освячуємо Боже ім’я, якщо самі вважаємо його найвищим від усіх інших імен і допомагаємо іншим ставитися до нього як до святого (Матв. 6:9, прим.). Наприклад, проголошуючи правду про чудові риси Єгови і про його незмінний намір щодо людства, ми захищаємо Боже ім’я від брехні та наклепу Сатани (Бут. 3:1—5). Крім того, коли ми допомагаємо людям у нашій території зрозуміти, що Єгова «достойний слави, честі й сили», ми освячуємо Боже ім’я (Об’яв. 4:11). Руне, який 16 років служить піонером, каже: «Я вдячний, що маю честь свідчити про Творця всесвіту. Це додає мені бажання далі проповідувати».

МИ ЛЮБИМО ЄГОВУ І ЙОГО СИНА

5. а) Про яку підставу для проповідування говориться в Івана 15:9, 10? б) Як Ісус наголосив, наскільки важлива витривалість?

⁵ Прочитайте Івана 15:9, 10. Наша щиросерда любов до Єгови та до Ісуса — важлива підстава для того, щоб проповідувати звістку про Царство (Марка 12:30; Ів. 14:15). Ісус сказав своїм учням, що вони мають перебувати в його любові. Чому? Тому що необхідна витривалість, щоб з року в рік залишатися правдивим учнем Христа. У короткому уривку, записаному в Івана 15:4—10, Ісус неодноразово вживає різні форми слова «перебувати», або «залишатися», щоб наголосити, наскільки важлива витривалість.

6. Як ми покажемо, що хочемо перебувати в любові Христа?

⁶ Як ми покажемо, що хочемо перебувати в любові Христа і мати його схвалення? Для цього нам потрібно виконувати заповіді Ісуса. По суті, Ісус каже нам: «Слухайтеся мене». Він додає: «Як я виконую заповіді Батька й перебуваю в його любові». Отже, Ісус просить нас робити лише те, що робив сам. Він дав нам приклад (Ів. 13:15).

7. Як слухняність пов’язана з любов’ю?

⁷ Раніше Ісус пов’язав слухняність з любов’ю, коли сказав своїм апостолам: «Хто приймає мої заповіді та виконує їх, той любить мене» (Ів. 14:21). Більш того, виконуючи наказ Ісуса іти й проповідувати, ми виявляємо свою любов і до Бога, оскільки Ісусові заповіді відображають мислення його Батька (Матв. 17:5; Ів. 8:28). Коли ми показуємо, що любимо Єгову та Ісуса, ми перебуваємо в їхній любові.

МИ ЗАСТЕРІГАЄМО ЛЮДЕЙ

8, 9. а) Яку ще підставу для проповідування ми маємо? б) Чому слова з Єзекіїля 3:18, 19 і 18:23 спонукують нас далі проповідувати?

⁸ Яку ще підставу ми маємо, щоб і далі проповідувати? Ми проповідуємо, бо хочемо застерегти людей. У Біблії Ноя названо «проповідником». (Прочитайте 2 Петра 2:5.) Його проповідницька праця перед Потопом, очевидно, включала в себе попередження про прийдешнє знищення. Чому можна зробити такий висновок? Зверніть увагу, що сказав Ісус: «Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського» (Матв. 24:38, 39). Незважаючи на байдужість людей, Ной вірно проголошував доручену йому звістку перестороги.

⁹ У наші дні ми проповідуємо звістку про Царство, щоб люди мали змогу дізнатися, що Бог зробить для людства в майбутньому. Так само як Єгова, ми прагнемо, щоб люди відгукнулися на звістку і «залиш[или]ся жити» (Єзек. 18:23). Водночас, проповідуючи від дому до дому і в громадських місцях, ми попереджаємо якомога більше людей про те, що прийде Боже Царство, яке покінчить з цим безбожним світом (Єзек. 3:18, 19; Дан. 2:44; Об’яв. 14:6, 7).

МИ ЛЮБИМО СВОЇХ БЛИЖНІХ

10. а) Про яку підставу для проповідування згадується в Матвія 22:39? б) Розкажіть, як Павло і Сила допомогли тюремному наглядачеві у Філіппах.

¹⁰ А ось ще одна важлива підстава для того, щоб і далі виконувати працю проповідування: ми проповідуємо, бо любимо своїх ближніх (Матв. 22:39). Така любов спонукує нас не припиняти цю працю, розуміючи, що люди можуть змінювати свою думку, коли змінюються їхні обставини. Розгляньмо випадок з життя апостола Павла і Сили. У місті Філіппи противники кинули їх до в’язниці. Пізніше, приблизно опівночі, раптом стався такий сильний землетрус, що двері в’язниці повідчинялися. Тюремний наглядач уже збирався вбити себе, бо думав, що в’язні повтікали. Але Павло вигукнув: «Не губи себе..!» Стривожений наглядач запитав: «Що мені робити, щоб отримати спасіння?» Вони відповіли йому: «Вір у Господа Ісуса, і спасешся» (Дії 16:25—34).

11, 12. а) Як розповідь про тюремного наглядача пов’язана з нашим служінням? б) Чому ми хочемо й далі проповідувати?

¹¹ Як розповідь про тюремного наглядача пов’язана з нашою працею проповідування? Зверніть увагу, що тюремний наглядач змінив свою думку і попросив допомоги тільки після того, як стався землетрус. Подібно і сьогодні деякі люди, котрі раніше не відгукувалися на біблійну звістку, можуть змінити свою думку і шукати допомоги, коли в їхньому житті раптово відбуваються якісь потрясіння. Приміром, дехто в нашій території може почуватися приголомшеним через те, що несподівано втратив роботу, на якій працював вже довгий час. Інші можуть бути пригніченими через недавнє розлучення або серйозне захворювання. А ще інші можуть горювати через смерть дорогої людини. Коли відбуваються такі події, деякі особи можуть ставити запитання про зміст життя — запитання, над якими вони раніше не задумувалися. Можливо, їх навіть цікавить: «Що мені робити, щоб отримати спасіння?» Коли ми зустрічаємо таких людей, вони можуть вперше в житті захотіти послухати нашу звістку надії.

¹² Тому, вірно виконуючи нашу працю проповідування, ми, безперечно, зможемо потішити людей тоді, коли вони будуть готові прийняти потіху (Ісаї 61:1). Шарлотта, яка вже 38 років служить повночасно, говорить: «У наш час люди розгублені. Їм необхідно почути добру новину». А ось що каже Ейвор, яка 34 роки служить піонеркою: «Сьогодні, як ніколи, багато людей почуваються пригніченими. Я дуже хочу допомогти їм. Це спонукує мене проповідувати». Любов до ближніх — це чудова підстава для того, щоб продовжувати наше служіння.

ЩО ДОПОМАГАЄ НАМ БУТИ ВИТРИВАЛИМИ

13, 14. а) Про який дар згадується в Івана 15:11? б) Завдяки чому ми можемо відчувати таку ж радість, яку мав Ісус? в) Як радість впливає на наше служіння?

¹³ В останній вечір перед своєю смертю Ісус також нагадав апостолам про кілька дарів від Бога, які мали допомогти їм витривало приносити плід. Що це за дари і яку користь вони нам приносять?

¹⁴ Радість. Чи обтяжливо виконувати Ісусів наказ проповідувати? Зовсім ні. Навівши приклад про виноградну лозу, Ісус сказав, що проповідування буде приносити нам радість. (Прочитайте Івана 15:11.) Він запевнив нас, що ми відчуватимемо таку ж радість, яку мав він. Завдяки чому? Раніше ми згадували, що Ісус прирівняв себе до виноградної лози, а своїх учнів до гілок. Виноградна лоза живить гілки. Поки гілки залишаються на виноградній лозі, вони отримують від неї воду і поживні речовини. Те саме стосується і нас: поки ми залишаємося в єдності з Христом і точно йдемо його слідами, ми відчуваємо таку ж радість, яку відчував він, виконуючи волю свого Батька (Ів. 4:34; 17:13; 1 Пет. 2:21). Ханне, яка служить піонеркою понад 40 років, каже: «Радість, яку я завжди відчуваю після служіння, спонукує мене й далі служити Єгові». Безперечно, радість додає нам сил, щоб ми продовжували проповідувати навіть у складних територіях (Матв. 5:10—12).

15. а) Про який дар згадується в Івана 14:27? б) Як мир допомагає нам і далі приносити плід?

¹⁵ Мир. (Прочитайте Івана 14:27.) Раніше в той же останній вечір перед своєю смертю Ісус сказав апостолам, що дає їм «свій мир». Як його мир допомагає нам приносити плід? Продовжуючи проповідувати, ми маємо в серці справжній мир, бо розуміємо, що Єгова та Ісус схвалюють нас (Пс. 149:4; Рим. 5:3, 4; Кол. 3:15). Ось що каже Ульф, який вже 45 років служить повночасно: «Після проповідницької праці я втомлений, але відчуваю глибоке задоволення і розумію, що моє життя має справжній зміст». Які ж ми вдячні за те, що завжди маємо внутрішній мир!

16. а) Про який дар згадується в Івана 15:15? б) Завдяки чому апостоли залишалися друзями Ісуса?

¹⁶ Дружба. Після того як Ісус побажав апостолам, щоб вони сповна відчували радість, він пояснив їм, наскільки важливо виявляти саможертовну любов (Ів. 15:11—13). Потім Ісус сказав: «Я ж назвав вас друзями». Який же дорогоцінний дар — бути друзями Ісуса! Завдяки чому апостоли могли залишатися його друзями? Вони мали «постійно приносити плоди». (Прочитайте Івана 15:14—16.) За два роки до того Ісус дав своїм апостолам наказ: «Коли ж будете йти, проповідуйте: “Наблизилося Царство небесне”» (Матв. 10:7). Тож у той останній вечір Ісус заохотив їх витривало виконувати працю, яку вони розпочали (Матв. 24:13; Марка 3:14). Було нелегко виконувати Ісусів наказ, але апостоли успішно це робили, залишаючись його друзями. Що їм у цьому допомагало? Ще один дар.

17, 18. а) Про який дар згадується в Івана 15:16? б) Як цей дар допомагав Ісусовим учням? в) Які дари від Єгови зміцнюють нас?

¹⁷ Відповідь на молитви. Ісус сказав: «Хоч би про що ви попросили Батька в моє ім’я, він дасть вам» (Ів. 15:16). Ця обіцянка, мабуть, дуже зміцнила апостолівa. Вони не до кінця розуміли, що невдовзі закінчиться земне життя їхнього Провідника. Але це не означало, що вони залишаться без підтримки. Єгова був готовий відповідати на їхні молитви, допомагаючи їм виконувати наказ проповідувати звістку про Царство. І невдовзі після цього вони відчули, як Єгова відповів на їхні молитви про допомогу (Дії 4:29, 31).

¹⁸ Те саме можна сказати і про наш час. Якщо ми витривало приносимо плід, то залишаємося друзями Ісуса. До того ж ми можемо не сумніватися, що Єгова готовий відповідати на наші молитви, допомагаючи нам долати перешкоди, з якими ми стикаємося у проповідуванні доброї новини про Царство (Філ. 4:13). Які ж ми вдячні Єгові за відповідь на наші молитви і за дружбу з Ісусом! Ці дари від Бога зміцнюють нас, щоб ми й далі приносили плід (Як. 1:17).

19. а) Чому ми беремо участь у проповідницькій праці? б) Що допомагає нам виконувати Божу працю?

¹⁹ Як видно з розгляду цієї статті, ми беремо участь у проповідницькій праці, бо хочемо прославляти Єгову й освячувати його ім’я, виявляти любов до Єгови і до Ісуса, застерігати людей і виявляти любов до ближніх. Крім того, такі дари від Єгови, як радість, мир, дружба і відповідь на молитви, зміцнюють нас, щоб ми виконували Божу працю. Як же приємно буде Єгові бачити, що ми від усього серця намагаємося «постійно приносит[и] багато плодів»!